Запорізької області
06.10.10 Справа № 22/71/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество»(юр.адреса: 52005, смт.Ювілейне, Дніпропетровська область, вул. Полтавська, 42; факт. адреса: 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 5)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Веха” (юр.адреса: 72364, с.Костянтинівка, Мелітопольський район, вул. Жовтнева, 21; факт.адреса: 72300, м.Мелітополь, Запорізька обл., вул. Железнякова, 70)
про стягнення заборгованості за договором № 38 від 24.06.2009р. у розмірі 183 055,55 грн.
Суддя Ярешко О.В.
Представники сторін:
від позивача: Кушнірчук Н.В., на підставі довіреності №1 від 04.01.2010р
від відповідача: Білокур В.М., на підставі наказу № б/н від 26.02.2000р.
12.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество»з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Веха” про стягнення 183 055,55 грн., що складалися з 148 348, 02 грн.- суми заборгованості; 12 205, 77 грн.- пені; 2 236,07 грн. -3% річних; 5 430, 89 грн. -індексу інфляції та 14 834, 80 -штрафу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.08.2010р. порушено провадження у справі № 22/71/10, розгляд справи призначено на 16.09.2010р.
Ухвалою від 16.09.2010р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, неподанням витребуваних судом доказів, що перешкоджає вирішенню спору по суті на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 29.09.2010р.
Ухвалою від 29.09.2010р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи № 22/71/10 відкладено на 06.10.2010р.
06.10.2010 р. за присутності представників позивача та відповідача оголошено вступна та резолютивна частини рішення.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 530, 624, 625 Цивільного кодексу України і полягають в тому, що 24.06.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 38, за умовами якого позивач відвантажив відповідачу металопродукцію, що підтверджується видатковими накладними № С-012705 від 30.11.2009р. на суму 76 792,20 грн.; № С-012736 від 30.11.2009 р. на суму 39 341, 46 грн.; №С-002880 від 30.04.2010р. на суму 45 707, 10 грн. Однак, станом на день розгляду справи в суді, відповідач розрахувався за отриману продукцію частково, чим створив заборгованість на суму 148 348, 02 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 148 348, 02 грн, а також 12 205, 77 грн. -пені; 2 236,07 -3 % річних; 5 430. 89 грн. -індексу інфляції та 14 834, 80 грн. -штрафу.
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечив.
За клопотанням представників позивача і відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
24.06.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» в особі директора О.М. Володенкова та Товариство з обмеженою відповідальністю “Веха” в особі директора В.М.Білокура уклали договір поставки № 38 (надалі - договір).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами п. 1.1. договору, на умовах, викладених в розділах договору, постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця металопрокат (товар), а покупець прийняти та оплатити цей товар, найменування, асортимент, кількість, ціна якого встановлений в специфікаціях, що є невід'ємними додатками до договору.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що сума договору складається з сум, вказаних в усіх накладних, виданих постачальником та підписаних сторонами в період дії договору .
Відповідно до п.п.3.4., 3.6. договору під поставкою розуміється передача товару постачальником вантажоперевізнику, а датою поставки є дата, вказана в видатковій накладній.
Пунктами 4.1., 4.2. встановлено, що покупцем проводяться розрахунки шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 -ти календарних днів після завантаження товару, а датою платежу по договору є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв металопродукцію, що підтверджується видатковими накладними № С-012705 від 30.11.2009р. на суму 76 792,20 грн.; № С-012736 від 30.11.2009 р. на суму 39 341, 46 грн.; №С-00880 від 30.04.2010р. на суму 45 707, 10 грн.
Проте в порушення умов договору оплатив частково, чим створив заборгованість на суму 148 348, 02 грн.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, всі умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав належних документальних доказів сплати основного боргу, визнав позов в повному обсязі, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 148 348,02 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена до стягнення станом на 06.08.2010 р пеня у розмірі 12205,77 грн, 3% річних -2236,07 грн., 5 430,89 грн.- втрат від інфляції та штраф -14 834.80 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.1. договору, який передбачає, що нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючої на момент прострочення платежу.
Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до умов п. 7.1. договору, в разі прострочки оплати вартості продукції більше 7 днів, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від не перерахованої суми.
В судовому засіданні, відповідач в повному обсязі визнав заявлені вимоги позивача по оплаті пені, 3% річних, втрат від інфляції та штрафу.
Суд вважає зазначені вимоги законними, а тому вони підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 93, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Веха” (юр.адреса: 72364, с.Костянтинівка, Мелітопольський район, вул. Жовтнева, 21; факт.адреса: 72300, м.Мелітополь, Запорізька обл., вул. Железнякова, 70, код ЄДРПОУ 30846515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество»(юр.адреса: 52005, смт.Ювілейне, Дніпропетровська область, вул. Полтавська, 42; факт. адреса: 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 5, код ЄДРПОУ 34245231) 148 348 (сто сорок вісім тисяч триста сорок вісім) грн. 02 коп. основного боргу, 12 205 (дванадцять тисяч двісті п'ять) грн. 77 коп. пені, 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 07 коп. - 3% річних, 5 430 ( п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 89 коп. індексу інфляції, 14 834 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн.. 80 коп. штрафу,1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять) 56 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя