Запорізької області
12.10.10 Справа № 6/224/10
Суддя
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Запоріжжя
До Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Київ в особі Південно -східної головної регіональної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м. Запоріжжя
Треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
ОСОБА_1 АДРЕСА_1
АТ „ОТП Банк” м. Київ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача:
ОСОБА_2 АДРЕСА_1
Про стягнення 6 639 грн. 80 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Хомутов Г.В. -дов. № 32 -18 від 05.01.2010р.
Від відповідача: Гуменник С.В. - дов. від 19.02.2010р.
Від третьої особи: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Київ в особі Південно -східної головної регіональної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м. Запоріжжя, треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 АДРЕСА_1, АТ „ОТП Банк” м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 АДРЕСА_1 про стягнення 6 639 грн. 80 коп., суд
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача суму не виплаченого відповідачем страхового відшкодування в розмірі 5 385 грн. 59 коп., пеню за період з 07.11.2009р. по 30.07.2010р. в сумі 792 грн. 86 коп., 3% річних за період з 07.11.2009р. по 30.07.2010р. в сумі 117 грн. 75 коп., інфляційні витрати за період з 07.11.2009р. по 30.06.2010р. в сумі 343 грн. 60 коп.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача суму не виплаченого відповідачем страхового відшкодування в розмірі 5 385 грн. 59 коп., пеню за період з 07.11.2009р. по 06.05.2010р. в сумі 547 грн. 48 коп., 3% річних за період з 07.11.2009р. по 30.07.2010р. в сумі 117 грн. 75 коп., інфляційні витрати за період з 07.11.2009р. по 31.03.2010р. в сумі 343 грн. 60 коп.
Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).\
Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, вказавши наступне: 30 червня 2009 року на вул. Петровського у М.Бердянську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: MITSUBISHI LACER, реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням Третьої особи-1 та ОРЕL VЕСТRА, реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням Третьої особи-3. Внаслідок ДТП автомобіль MITSUBISHI LACER, реєстраційний № НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб), отримав механічні пошкодження, які зафіксовані у довідці ДАЇ від 30.06.09р. та акті огляду транспортного засобу від 30.06.09р., висновком спеціаліста № 55 від 17.07.09р. Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 612-а/093П від 13.03.09р. (далі-Договір), укладеного між Позивачем та Третьою особою-1, Позивачем на користь Третьої особи-2, як Вигодонабувача виплачено страхове відшкодування у розмірі 5895,59 грн. Згідно із статтею 27 Закону України «Про страхування»та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області № 3-4099/2009 від 24.07.2009р. Третю особу-3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_2 автомобіля ОРЕL VЕСТRА, реєстраційний № НОМЕР_2, застрахована Відповідачем згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ НОМЕР_3. Враховуючи викладене, Відповідач не заперечує щодо виплати на користь Позивача страхового відшкодування у розмірі 5385,59 грн. Оскільки Відповідачем дійсно несплачено страхове відшкодування визнаємо обґрунтованою пеню за несвоєчасну страхову виплату у розмірі 792,86 грн. Щодо втрат від інфляції та 3% річних треба зазначити наступне. Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, на підставі зазначених норм права до Позивача перейшло право вимоги, яке Третя особа-1 мала до Відповідача, як страховика цивільної відповідальності Третьої особи-3, як власника джерела підвищеної відповідальності. У зв'язку з чим у Відповідача перед Третьою особою-1 відсутнє грошове зобов'язання, яке згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних витрат. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань. Згідно з ч.3 ст.198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Приписами ч.1ст.П91 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з п.1 ч.3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом є передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Таким чином, до Позивача виключно у межах фактичних витрат (5385,59 гри.) перейшло право зворотної вимоги до особи (Відповідача), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних витрат та 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з нарахуванням інфляційних витрат та 3% річних). Просить частково задовольнити позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»до ВАТ НАСК «Оранта»в особі Південно-східної Головної регіональної дирекції у сумі виплаченого страхового відшкодування 5385,59 грн. та пені у розмірі 792,86 грн. В інший частині позову просить відмовити.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
13.03.2009 року між ОСОБА_1 та АТ «СК «АХА Страхування»(до зміни найменування -ЗАТ «СК «АХА Страхування») було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 612-а/09зп (далі по тексту - Договір страхування). На умовах, встановлених цим Договором, були застраховані майнові інтереси ОСОБА_1 пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом MITSUBISHI Lancer, реєстр. № НОМЕР_1 (далі по тексту -автомобіль MITSUBISHI), від ризиків «Викрадення», «Збитки внаслідок ДТП»та «Збитки внаслідок інших подій»(а. с. 14).
30.06.2009 року на вулиці Петровського у місті Бердянську Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MITSUBISHI, та автомобіля OPEL Vectra, реєстр. № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль MITSUBISHI, було пошкоджено. Перелік та характер пошкоджень транспортного засобу підтверджується: довідкою про ДТП від 30.06.2009 р., актом огляду транспортного засобу від 30.06.2009 р., висновком спеціаліста № 55 складеного 17.07.2009 р., за результатами експертного, автотоварознавчого дослідження (далі по тексту -Висновок).
Згідно із страховим актом № 4071-а/09зп від 22.09.2009 року було прийняте рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 5 895 грн. 59 коп. (визначена у Висновку вартість затрат на ремонт без ПДВ -6727,19 грн. за вирахуванням встановленої розділом 10 Договору франшизи -831,60 грн.). Виплату страхового відшкодування було здійснено шляхом перерахування грошових коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1, відповідно до листа АТ «ОТП Банк»№ 203-03/332 від 17.09.2009 року та заяви ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування від 18.09.2009р. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 4489 від 22.09.2009 р. (а. с. 36).
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу (далі по тексту -ЦК) України, статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке ОСОБА_1 має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Винною особою являється ОСОБА_2, вина якого у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.07.2009 року, відповідно до якої ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню.
ОСОБА_2 застрахував свою цивільно -правову відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля OPEL Vectra, реєстр. № НОМЕР_2, застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта»згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВВ / 8574608 (а. с.47).
Згідно із статтею 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Оскільки ОСОБА_2 застрахував свою цивільно -правову відповідальність, то відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля OPEL Vectra, зобов'язаний нести відповідач по справі -ВАТ „Національна акціонерна СК „Оранта” м. Київ в особі Південно -східної головної регіональної дирекції ВАТ Національної акціонерної СК „Оранта” м. Запоріжжя.
Відповідно до пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Розмір страхового відшкодування, який має виплатити страховик за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де вказано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством… .
Оскільки розмір виплаченого страхового відшкодування (5 895 грн. 59 коп.) не перевищує вартість матеріальних збитків, визначених у Висновку (7 181 грн. 37 коп.) до АТ «СК «АХА Страхування»перейшло право вимоги до відповідача у розмірі фактично понесених витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування.
Таким чином, враховуючи положення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням встановленої пунктом 2 полісу ОСЦПВВНТЗ ВВ/8574608 франшизи (510 грн. 00 коп.) розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті на користь позивача складає: 5895 грн. 59 коп. -510 грн. 00 коп. = 5385 грн. 59 коп.
05.10.2009р. позивач, у порядку статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на адресу відповідача направив заяву на виплату страхового відшкодування (вих. № 5104-09 від 28.09.2009 року). Зазначену заяву було доставлено одержувачу 07.10.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 9294137 (а. с. 38-39)..
Згідно із пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Крім того, згідно із пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування; протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
Відповідач до цього часу страхове відшкодування на користь позивача не виплатив .
За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню сума не виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 385 грн. 59 коп.
Відповідно до п. 37.2. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 07.11.2009р. по 06.05.2010р. в сумі 547 грн. 48 коп.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 07.11.2009р. по 30.07.2010р. в сумі 117 грн. 75 коп., інфляційні витрати за період з 07.11.2009р. по 31.03.2010р. в сумі 343 грн. 60 коп.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З вищевикладеного вбачається, що індекс інфляції та 3% річних нараховуються лише за не виконання грошових зобов'язань, але відповідач не брав на себе ні яких грошових зобов'язань перед позивачем.
Як вже було вказано вище, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статі 22 ЦК України також вказано, що збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Договором або законом не передбачено відшкодування у більшому розмірі.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача виключно в межах фактичних витрат.
Позивач безпідставно ототожнює договірні правовідносини з страхування та правовідносини по відшкодуванню шкоди в порядку регресу, які за своєю правовою природою та предметом правового регулювання істотно відрізняються.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Сторонами в судовому процесі, відповідно до статті 21 ГПК України являються позивач та відповідач.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2010р. по справі 13/51, яка знаходиться в матеріалах справи, встановлені факти, які не доводяться знову при вирішені цієї справи , оскільки в них беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи все вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних , безпідставні.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(код ЄДРПОУ 26183400, п/р 26502011332557, в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) суму не виплаченого відповідачем страхового відшкодування в розмірі 5 385 грн. 59 коп., пеню в сумі 547 грн. 48 коп. Надати наказ.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(код ЄДРПОУ 26183400, п/р 26502011332557, в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) витрати по держмиту в сумі 91 грн. 13 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 210 грн. 86 коп. Надати наказ.
В інший частині позову відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Повне рішення складено : 13.10.2010р.