Запорізької області
11.10.10 Справа № 7/211/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРТОЛ”, м. Донецьк
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Вільнянський маслозавод”,
м. Вільнянськ, Запорізька область
Суддя Кутіщева Н.С
Представники:
Від позивача Кустова М.В., довіреність № 27/08-10 від 18.08.2010р.
Від відповідача не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 24501,05 грн. основного боргу, 1391,59 грн. пені, 233,53 грн. 3% річних.
20.08.2010р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 22.09.2010 р. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 21.09.2010р. судове засідання відкладалось на 11.10.2010р.
Ухвали направлялись на адресу сторін в установленому законом порядку.
Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщенні про дату, час і місце проведення судового засідання.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Сторони по справі № 7/216/10 є юридичними особами. Згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємств зобов'язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що, на виконання вимог суду, його представник з'явився до відповідача для проведення звірки взаєморозрахунків, однак представники відповідача відмовились від її проведення. Як доказ позивачем надано посвідчення про відрядження № КА-0000003 від 20.09.2010р. з відмітками про прибуття/відбуття його представника, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками (копію долучено до матеріалів справи).
В судовому засіданні, продовженому 11.10.2010р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному об'ємі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Від відповідача надійшов відзив в якому відповідач заперечує проти позову, вважає його безпідставним, та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному об'ємі (відзив долучено до матеріалів справи).
За письмовим клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Судовий процес завершено 11.10.2010р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
На підставі усної домовленості позивач передав відповідачу товар в період з 24.04.2009р. по 25.02.2010р. на суму 231816,12 грн., що підтверджується видатковими накладними та відповідними довіреностями на отримання матеріальних цінностей.
Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, в сумі 207315,07 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.08.2010р. (копія долучена до матеріалів справи).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.
За своєю правовою правовідносини, що виникли між сторонами природою є договором поставки.
Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 24501,05 грн. основного боргу по видаткових накладних: № КА-260 від 25.02.2010р., № КА-232 від 22.02.2010р., КА-84 від 26.01.2010р. (копії накладних долучено до матеріалів справи).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
На оплату товару відповідачу позивачем було виставлено рахунки-фактури: № КА-0000264 від 25.02.2010р., № КА-0000236 від 22.02.2010р., № КА-0000087 від 26.01.2010р., направлялись претензія № 01/07-10 від 02.07.2010р. та претензія 05/04-10 від 13.04.2010р. (документи долучено до матеріалів справи).
Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 24501,05 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 24501,05 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлена вимога просить суд стягнути з відповідача 1391,59 грн. пені.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В задоволені вимоги про стягнення 1391,59 грн. пені слід відмовити, як такій, що заявлена безпідставно, поскільки між сторонами наявні правовідносини які виникли на підставі усної домовленості і розмір пені сторонами не узгоджувався.
Позивач просить стягнути з відповідача 223,53 грн. 3 % річних.
До засобів захисту цивільних прав у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України відносяться річні та втрати від інфляції.
Річні є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 223,53 грн. - 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З урахування вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.11, 202, 207, 530, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вільнянський маслозавод” (70002, м. Вільнянськ, Запорізька область, вул.. Запорізька, 65, п/р № 2600110109401 у АТ “Мета банк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00445593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРТОЛ” (83057, м. Донецьк, пров. Веселий, 78, п/р № 26003019076000 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 25325230) 24501 грн. 05 коп. основного боргу, 223 грн. 53 коп. суми 3% річних, 247 грн. 25 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева