Запорізької області
06.10.10 Справа № 3/9/10
Суддя
За позовом: Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 350 “Прогрес-7”, м. Запоріжжя
про стягнення боргу в сумі 16 057,35 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретері Василенко В.В.
Представники:
від позивача: Гриценко О.І., провідний юрисконсульт, довіреність № 11402 від 14.12.2009р.
від відповідача: не з'явився
КП “Водоканал” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ЖБК № 350 “Прогрес-7” про стягнення боргу в сумі 16 057,35 грн. за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 2011 від 01.12.2003р.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 173, 174 ГК України ст. 1, 2 ГПК України та умовами договору № 2011.
Ухвалою господарського суду від 15.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/9/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.09.2010р. о 10 годині 00 хвилин.
Ухвалою суду від 22.09.2010р. розгляд справи відкладений до 06.10.2010р. о 10 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 06.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.10.2010р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявив.
В судовому засіданні 06.10.2010р. представник позивача надав заяву, в якій зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 5 444,01 грн. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 2011 від 01. 21.2003р. заборгованість у сумі 10 613,34 грн. та судові витрати.
Заява позивача прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству (ч. 4 ст.22 ГПК України) і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Також позивач надав акт звірки взаємних розрахунків від 27.09.2010р., який підписаний представниками обох сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.
Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.
Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/9/10 від 15.09.2010р., направлена відповідачу рекомендованим листом та копія ухвали від 22.09.2010р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не повертались.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.
До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
КП “Водоканал” (Водоканал) та Житлово-будівельний кооператив № 350 “Прогрес-7” (абонент) було укладено договір на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 2011 від 01.12.2003р., за яким Водоканал забезпечує абоненту постачання води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також прийом стічних вод у період з 01.12.2003р. по 31.12.2008р. (п. 1.1. Договору). Згідно п. 6.1. Договору, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до укладання нового договору.
В період з березня 2010р. по липень 2010р. позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами № 2011/2 від 31.03.2010р. на суму 3 174,01 грн., № 2011/2 від 30.04.2010р. на суму 4 214,16 грн., № 2011/2 від 31.05.2010р. на суму 3 776,45 грн., № 2011/3 від 31.06.2010р. на суму 2 816,15 грн., № 2011/2 від 30.06.2010р. на суму -21,66 грн., №2011/2 від 30.06.2010р. на суму -27,08 грн. та № 2011/2 від 31.07.2010р. на суму 4 007,62 грн.
Відповідно до п. 2.2.1 договору № 2011 від 01.12.2003р. абонент зобов'язується своєчасно сплачувати за надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню.
Згідно п. 4.1 договору № 2011 від 01.12.2003р. абонент зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок водоканалу у сумі зазначеній в акті.
Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у сумі 7 326,31 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії залучено до справи). В тому числі відповідачем сплачено після подачі позову 5 444, 01 грн. згідно платіжному дорученню №89 від 15.09.2010р. В результаті заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 613,34 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 2011 від 01.12.2003р.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку абонент зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок водоканалу.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 2011 від 01.12.2003р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт неповного виконання Житлово-будівельним кооперативом № 350 “Прогрес-7” грошових зобов'язань за договором № 2011 від 01.12.2003р., вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 10 613,34 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Крім того, суд враховує, що суму боргу в розмірі 5 444, 01 грн. згідно платіжному дорученню №89 від 15.09.2010р. відповідачем сплачено після подачі позову.
Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 350 “Прогрес-7” (69055, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 4, р/р 26004301163908 в філії ПАТ ПІБ в м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 20515255) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, р/р 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03327121) 10 613 (десять тисяч шістсот тринадцять) грн. 34 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито та 236 (триста дванадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя: В.М.Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 08.10.2010р.