г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/5904/23
Номер провадження 2/213/495/24
28 березня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі судді Мазуренка В.В., розглянувши заочно в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/5904/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів на свою користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, оскільки відповідач добровільно таку допомогу не надає. Просить позов задовольнити.
Від відповідача відзив на позов не надходив.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
У відповідності до вимог ст. ст. 280 - 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Ухвалою суду від 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Сторони перебувають у шлюбі з 21 грудня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Відповідно до свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є сторони.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають з обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно до ч. 1 ст. 184 СК України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі; вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Так, згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 02 грудня 2021 року №1928 - IX, з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2 833,00 грн.
Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу ст. 182 викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.
Водночас із цим суд звертає увагу на ту обставину, що положеннями ч.1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні обов'язки щодо дитини.
Таким чином обов'язок утримувати дитину, передбачений ч.1 ст. 180 СК України, є особистим обов'язком, а тому стосується окремо кожного з батьків. У зв'язку з чим суд вважає, що стягнення аліментів з батьків у солідарний спосіб є неможливим, оскільки даний обов'язок має виконуватись особисто кожним із них, а невиконання одним із батьків даного обов'язку не може перекладати на іншого додатковий обов'язок.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суду не надано доказів про наявність у відповідача осіб на утриманні, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати неповнолітню дитину.
Однак позивачем, пред'являючи позов про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, не доведено що відповідач має хоч якийсь дохід, який дозволяє йому сплачувати аліменти в такому розмірі. Клопотання про витребування доказів не було заявлено. Позивач не надала доказів, що дочка перебуває на її утриманні або проживає з нею, відвідує якісь навчальні заклади, не довела хоча б приблизний розмір витрат, який необхідний для мінімального забезпечення дочки, щоб можна було орієнтуватися на розмір аліментів необхідний для стягнення з відповідача, враховуючи той принцип, що брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Надані позивачем письмові докази на іноземній мові суд не бере до уваги, оскільки не надано засвідчений переклад цих документів українською мовою.
Таким чином, судом встановлено, що дитина потребує матеріальної допомоги, відповідач ухиляється від передбаченого законом обов'язку утримувати дитину. На підставі зазначеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 3 000,00 грн, щомісячно.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позов подано до суду 23 грудня 2023 року, тому саме з цієї дати необхідно присудити аліменти.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач при подачі позову до суду звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі
1 073,60 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі
№922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
На думку суду вартість послуг адвоката в загальній сумі 9 000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не додано підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості. Тому в стягненні витрат на професійну правничу допомогу позивачу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 180, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279, 280, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп., щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 грудня 2023 року і до повноліття дитини.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Допустити рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі
1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту судового рішення - 28 березня 2024 року.
Суддя В.В. Мазуренко