фсправа №991/2099/24
провадження №1-кс/991/2124/24
«21» березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі №757/23120/15-к,
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_4 , представлене адвокатом ОСОБА_3 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі №757/23120/15-к.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Відповідно до клопотання, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі №757/23120/15-к необґрунтовано, на думку ОСОБА_4 та її представника, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 в межах кримінального провадження №42014000000000368 від 08 травня 2014 року, зокрема на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в банківській (фінансовій) установі Швейцарської Конфедерації «Notenstein Privatbank AG» (Ст.Галлен) шляхом зупинення видаткових операцій по даному рахунку, оскільки це майно станом на час постановлення вказаної ухвали було спільною сумісною власністю подружжя, чому слідчий суддя оцінки не надав. В клопотанні також зазначено, що раніше ОСОБА_4 вже зверталася з аналогічним клопотанням до слідчого судді, однак в його задоволенні було відмовлено. Втім, заявниця переконана, що 1/2 частина грошових належить їй, оскільки вони нажиті у шлюбі з ОСОБА_5 , при цьому сама ОСОБА_4 жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження не має, у зв'язку з чим арешт грошових коштів порушує її право власності вже близько дев'яти років. За таких обставин, заявниця у клопотанні просила скасувати арешт з 1/2 частини грошових, що перебувають на банківському рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_5 , а саме: у розмірі 1 574 198 доларів США.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 подане клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Уточнила, що підставою для скасування арешту є обставина накладення його необґрунтовано.
Детектив НАБУ ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився. При цьому, детектив ОСОБА_7 надіслав клопотання, яким, зокрема долучив письмові заперечення детектива ОСОБА_6 та просив перенести судове засідання, однак, оскільки його участь під час розгляду такого клопотання не є обов'язковою та, з урахуванням наявності вказаних письмових пояснень, слідчий суддя вважав за можливе здійснити його розгляд за відсутності детектива за наявними матеріалами.
Так, відповідно до письмових пояснень детектива ОСОБА_8 , він вважає подане клопотання безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, детектив пояснив, що в межах кримінального провадження №42014000000000368 від 08 травня 2014 року на той час народному депутату України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, щодо вчинення ним шахрайства, а саме: дій, якими шляхом обману останній на користь підконтрольного родині Клюєвих підприємства заволодів цінними паперами (акціями) АТ «Завод напівпровідників». Постановою від 04 червня 2015 року ОСОБА_5 оголошено в розшук. Арешт на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_5 , накладено з урахуванням, зокрема того, що санкції ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України передбачають обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а ч. 2 ст. 364 КК України - спеціальну конфіскацію. Детектив у клопотанні також послався на отриману через міжнародну правову допомогу інформацію стосовно того, що правом володіння та користування банківським рахунок ОСОБА_5 у Швейцарській Конфедерації мав сам ОСОБА_5 та його брат ОСОБА_9 (як довірена особа), тоді як ОСОБА_4 жодного відношення до вказаного рахунку не має, в тому числі не вносила на нього грошові кошти. При цьому, докази того, що грошові кошти не були набуті ОСОБА_5 до моменту укладення шлюбу відсутні, тобто доказів належності їх до спільної сумісної власності подружжя немає. За таких обставин, детектив вважає, що арешт накладено обґрунтовано і він забезпечує можливість збереження майна з метою подальшої конфіскації та відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42014000000000368 від 08 травня 2014 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ст. 219, ч. 2 ст. 364 КК України. Так, ОСОБА_5 в межах цього кримінального провадження підозрюється в заволодінні шляхом зловживання службовим становищем державними коштами в особливо великому розмірі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року (справа №757/23120/15-к) межах цього кримінального провадження накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , а саме: грошові кошти, наявні на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в банківській (фінансовій) установі Швейцарської Конфедерації «Notenstein Privatbank AG» (Ст.Галлен).
У клопотанні ставиться питання про скасування арешту з 1/2 частини грошових коштів, розміщених на вказаному банківському рахунку, з посиланням на те, що вони набуті у період шлюбу Клюєвих, а отже є їх спільною сумісною власністю, що не було враховано слідчим суддею при накладені арешту, а отже арешт таких коштів протягом тривалого часу порушує права ОСОБА_4 , як їх власника.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
Дослідивши та проаналізувавши доводи, викладені у клопотанні та висловлені в судовому засіданні, а також додані до нього документи, слідчим суддею встановлено наступне.
Зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 06 липня 2015 року вбачається, що арешт на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_5 , був накладений з урахуванням встановлення відповідності цих коштів критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, у зв'язку з чим слідчий суддя визнав наявними передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту, зазначивши, що санкції ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України передбачають обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна; ч. 2 ст. 364 КК України - застосування спеціальної конфіскації, а незастосування такого заходу забезпечення може призвести до втрати майна і, відповідно, настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, при цьому питання щодо перебування його у спільній сумісній власності не вирішував. Слід також зазначити, що в цій ухвалі відсутнє посилання на суму грошових коштів, розміщених на банківському рахунку, на яку накладається арешт.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких віднесено, зокрема і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи питання про можливість скасування арешту з грошових коштів, що, за твердженням ОСОБА_4 та її адвоката ОСОБА_3 , є спільною сумісною власністю подружжя, слідчий суддя виходить з досліджених та оцінених в судовому засіданні матеріалів, долучених до клопотання.
Так, на підтвердження своїх доводів заявниця долучила до клопотання копію свідоцтва про одруження (повторно) за 2005 рік, з якого вбачається, що ОСОБА_5 і ОСОБА_10 одружились 07 березня 1992 року.
Втім, окрім цього свідоцтва, вона не надала будь-яких інших документів, з яких слідчий суддя мав би змогу прослідковати інформацію, зокрема стосовно дати відкриття рахунку, суми розміщених на ньому коштів, шляху набуття права власності на ці кошти, оновлених відомостей щодо факту перебування Клюєвих у шлюбі станом на час накладення арешту тощо, тобто даних, які об'єктивно могли би пов'язувати ОСОБА_4 з такими грошовими коштами.
Отже, як бачимо, дійти будь-якого висновку у питанні природи набуття права власності та достеменно вставити конкретну особу власника грошових коштів за наявними (доданими до клопотання) матеріалами неможливо.
За таких обставин, в даному випадку відсутня можливості пересвідчитися в дійсності тверджень заявниці, що позбавляє слідчого суддю, дотримуючись викладених вище принципів - визначених законом загальних положень щодо режиму спільної сумісної власності подружжя, вирішити питання про необґрунтованість арешту з підстав неврахування слідчим суддею під час його накладення таких принципів, як про це зазначає заявниця.
Отже, слідчий суддя, з урахуванням встановлених під час розгляду цього клопотання відомостей, визначених законом принципів щодо майна подружжя, не вважає за можливе застосувати їх в даному випадку, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1