27 березня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 706/464/23
Провадження № 22-ц/821/583/24
категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,
представник позивача: Ільків Соломія Михайлівна,
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Савчак Ярослав Олегович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Олійника М.Ф. в приміщенні Христинівського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 05 січня 2024 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
13 квітня 2023 року через засоби поштового зв'язку Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - Банк) звернулося до Христинівського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 19.10.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2395307.
Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 195 000 грн. з 19.10.2021 до 18.10.2027 (включно), на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.
Також згідно кредитного договору всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом згідно з договором визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умовах страхування життя позичальника (надалі - Правила), які є публічною та невід'ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті банку.
Підтвердженням виконання банком зобов'язань щодо видачі коштів за кредитним договором є виписка з поточного рахунку позичальника та копія платіжної інструкції №39494394-1 від 19.10.2021 на суму 195 000 грн., призначення платежу: «надання кредиту згідно з кредитним договором № 8/2395307 від 19.10.2021 ОСОБА_1 ».
Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кошти, проте, відповідач умови кредитного договору не виконав в строки, передбачені кредитним договором, тому Банк направив на адресу відповідача вимогу від 15.11.2022 р. за вих. № 10451/1432.
Вказує, що відповідач не виконав вказаних вимог АТ «Креді Агріколь Банк», отже відповідачем не поновлено порушені права банку.
Термін повернення кредиту в повному обсязі настав, а заборгованість за договором у встановлений строк не була сплачена, у зв'язку з чим Банк вимушений звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості в судовому порядку з метою захисту та поновлення своїх порушених прав. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору № 8/2395307 від 19.10.2021 позичальником станом на 03.04.2023 заборгованість за кредитним договором становить 276 176,90 грн, з яких: - 186 901,79 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; - 21 025,11 грн - сума заборгованості по відсоткам; - 68 250 грн - комісія.
На підставі наведеного, АТ «Креді Агріколь Банк» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №8/2395307 від 19.10.2021 станом на 03.04.2023 у розмірі 276 176, 90 грн., з яких: 186 901,79 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 21 025, 11 грн - сума заборгованості по відсоткам; 68 250 грн - комісія, а також судовий збір у розмірі 4 142, 65 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2024 року позов - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 8/2395307 від 19.10.2021 станом на 03.04.2023 в розмірі 263 371 грн. 58 коп, з яких: - 186 901 грн 79 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 17 969 грн 79 коп. - заборгованість по відсоткам; 58 500 грн. - заборгованість по комісії.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» судовий збір в розмірі 3 950 грн. 43 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виконано належним чином умови кредитного договору, тому наявні підстави для часткового задоволення заявленого позову та стягнення з ОСОБА_1 на корить банку заборгованості за договором станом на 03.04.2023 в загальному розмірі 263 371, 58 грн, з яких: 186 901, 79 грн- заборгованість по тілу кредиту; 17 969,79 грн - заборгованість по відсоткам; 58 500 грн - заборгованість за комісією.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
14 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я.О. подав через засоби поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2024 року в частині суми заборгованості за кредитним договором.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при ухваленні рішення не звернув увагу стосовно окремого пункту кредитного договору, який лежить у основі позовної заяви Банку ( п. 1.4), даний пункт має безпосередній вплив на позовні вимоги, оскільки стосується комісії банку, яку банк незаконно стягнув із позичальника та не врахував при обчисленні розміру заборгованості.
Вказує, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку окрім 10,00% річних процентів за користування ще 2,5 % від суми кредиту комісійної винагороди щомісячно.
Вказує, що комісія є несправедливою відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і такою, що суперечить ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність», тому відповідно до ч. 3 ст. 203 і ч. 1 ст. 215 ЦК України таку умову треба визнати недійсною.
У постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц вказано, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемним.
Крім того, даний пункт договору порушує публічний порядок ( ст. 228 ЦК України).
Скаржником зазначено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає ст. 3 ЦК України, що обмежують свободу договору, принципи справедливості, добросовісності, розумності, тому підписання договору не означає безспірність його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі 3 910/12876/19).
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Проте, на зазначене вище суд першої інстанції не звернув уваги,що призвело до ухвалення необґрунтованого та частково незаконного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 26 лютого 2024 року, представник АТ «Креді Агріколь Банк» - адвокат Ільків С.М. не погоджуючись з апеляційною скаргою відповідача, просила апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я.О. на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2024 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обгрунтування відзиву зазначила, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» згідно із п. 2 прикінцевих та перехідних положень якого цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» виключені у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування».
Кредитний договір укладений 19.10.2021, тому правовідносини, які виникли у сфері споживчого кредитування, в тому числі щодо комісії, врегульовуються Законом України «Про споживче кредитування», а не Законом України «Про захист прав споживачів».
Вказує, що посилання скаржника на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц є недоречними, оскільки судом застосовано нормативно-правові акти, як втратили чинність до укладення кредитного договору.
Сплата комісії є умовою договору, а не передумовою надання банківської послуги.
Банком було надано позичальнику договір для ознайомлення, який він добровільно підписав.
Звертає увагу, що відповідач з моменту укладення договору, виконував його умови, а лише в подальшому, після подачі позову до суду почав зазначати , що умова договору є несправедливою.
Крім того, комісія, згідно п. 1.4 договору сплачується за послуги ( а не інформацію), які у відповідності до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування не надаються безоплатно.
Додатково звертає увагу суду, що адвокат апелянта заявляв, що умова договору щодо комісії за здійснення операції по видачі кредиту є недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, однак якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин). З самостійним позовом щодо визнання вказаного пункту договору недійсним позичальник ОСОБА_1 не звертався.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2021 між АТ «Креді агріколь Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2395307.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 195 000 грн. строком на 72 місяці - з 19.10.2021 до 18.10.2027 (включно).
Згідно з п. 1.5. кредитного договору всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно з договором визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умовах страхування життя позичальника (надалі - Правила), які є публічною та невід'ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті банку: www.credit-agricole.ua.
Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
У п. 1.3. Правил вказано, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.
Підтвердженням виконання банком зобов'язань щодо видачі коштів за кредитним договором є виписка з рахунку позичальника та копія платіжної інструкції № 39494394-1 від 19.10.2021 на суму 195 000 грн, призначення платежу: «надання кредиту згідно з кредитним договором № 8/2395307 від 19.10.2021 , платник ОСОБА_1 ».
Згідно з п.1.1. кредитного договору позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною), як день повернення кредиту.
У п. 2.2. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості. У випадку, якщо зазначений день повернення є неробочим, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.
Згідно з п. 1.4. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку: процентну винагороду (надалі - проценти) щомісячно в розмірі 10 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - комісія), щомісячно в розмірі 2,5 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Підписанням договору позичальник замовляє у банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково - касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно - консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через довідковий центр банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо.
Порядок нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами, комісії передбачено в п. 1.4.2. -1.4.7. Правил, а саме нарахування процентів здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитом: щомісячно в день повернення кредиту, за період з дня повернення кредиту попереднього місяця (з його урахуванням) до дня повернення кредиту поточного місяця (без його урахування); в день повного повернення кредиту за період з дня останнього нарахування процентів (з його урахуванням) до дня повного повернення кредиту (без його урахування). При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, а день повернення кредиту - не включається. Нарахування процентів в грудні відповідного року здійснюється за період з дня останнього нарахування процентів по 31 грудня включно. Подальше нарахування процентів здійснюється в день повернення кредиту, за період з 1 січня наступного року до дня повернення кредиту. При розрахунку процентів приймається умовна кількість днів: у місяці - 30 днів, у році - 360 днів. Нарахування комісії здійснюється щомісячно в день повернення кредиту. Позичальник сплачує платежі по процентах та комісії відповідно до розрахунків банку, щомісяця, в день повернення кредиту, одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на погашення кредиту, процентів та комісії в день повернення кредиту. У випадку якщо зазначений день повернення кредиту є неробочим, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, суму нарахованої комісії та платіж за кредитом у попередній робочий день. При сплаті позичальником платежу по кредиту, процентах та комісії в день, що не є днем повернення кредиту, сума платежу зараховується на рахунок погашення заборгованості. В день повернення кредиту сума платежу перераховується на погашення кредиту, процентів та комісії в черговості, що визначена п. 1.6. цих Правил. При сплаті позичальником платежу по кредиту, процентах та комісії в день, що не є днем повернення кредиту, за наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісією, сума платежу зараховується на рахунок погашення заборгованості та в цей же день перераховується на погашення простроченої заборгованості за кредитом (частиною кредиту), прострочених процентів, простроченої комісії, пені. Сума, що перевищує розмір вказаних платежів, перераховується на погашення кредиту, процентів та комісії в день повернення кредиту. При сплаті позичальником платежу по кредиту, процентах та комісії в розмірі, що перевищує розмір вказаних платежів відповідно до графіку платежів по кредиту, сума платежу зараховується на рахунок погашення заборгованості. В день повернення кредиту на погашення кредиту, процентів та комісії зараховується сума платежу відповідно до графіку платежів по кредиту, за винятком умов дострокового повернення кредиту, передбачених пп. 2.2.1. договору. Залишок платежу перераховується на погашення кредиту, процентів та комісії в наступний день повернення кредиту. При сплаті позичальником останнього платежу по кредиту, процентах та комісії, згідно графіку платежів по кредиту, сума платежу зараховується на рахунок погашення заборгованості та в цей же день перераховується на погашення кредиту, процентів (за наявності нарахованих процентів) та нарахованої комісії(за наявності). День виникнення простроченої заборгованості рахується з наступного дня після дня повернення кредиту, якщо в день повернення кредиту або до цього позичальник не сплатив суму нарахованих процентів, комісію та платіж за кредитом відповідно до графіка платежів по кредиту.
Через невиконання позичальником зобов'язання в строки, передбачені кредитним договором, АТ «Креді Агріколь Банк» направив на адресу відповідача ОСОБА_1 вимогу про сплату простроченої заборгованості за № 10451/1432 від 15.11.2022.
Згідно наданого АТ «Креді Агріколь Банк» розрахунку заборгованість за кредитним договором № 8/2395307 від 19.10.2021 на 03.04.2023 становить 276 176,90 грн. з яких: - 186 901,79 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; - 21 025,11 грн. - сума заборгованості по відсоткам; - 68 250 грн. - комісія.
2.Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду із вимогою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту, заборгованості по відсоткам та комісії.
Отже, предметом позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк» є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № № 8/2395307 від 19.10.2021, яка станом на 03.04.2023 становить 276 176,90 грн з яких: - 186 901,79 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; - 21 025,11 грн - сума заборгованості по відсоткам; - 68 250 грн - комісія.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «Креді Агріколь Банк» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками, розмір якої останнім не оскаржується.
Зважаючи на те, що рішення оскаржено лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Задовольняючи вимоги банку в частині стягнення комісії, суд першої інстанції виходив із того, що умовами кредитного договору ( п. 1.4 ) сплата комісії передбачається за ті послуги, які не надаються позичальнику безоплатно у відповідності до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та в незалежності від волевиявлення клієнта і з необмеженою періодичністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково - касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Згідно п. 1.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду (надалі - проценти) щомісячно в розмірі 10, 00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - комісія) щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2, 5 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору.
Підписанням Договору Позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково - касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно - консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо.
Пунктом 1.4.3 Кредитного договору визначено, що протягом строку дії договору розмір процентів та комісії залишається незмінним, крім випадків внесення змін до договору за згодою сторін в порядку, визначеному п. 5.8 Договору.
Відповідно до п.2.3 Договору підписанням Договору Позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування».
Із наведеного слідує, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений та погодився із умовами кредитного договору, зокрема і в частині сплати комісії, і як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутні підстави вважати умови п. 1.4 Кредитного договору несправедливими.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення комісії у розмірі 58 500 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що комісія є несправедливою відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і такою, що суперечить ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність», тому відповідно до ч. 3 ст. 203 і ч. 1 ст. 215 ЦК України таку умову треба визнати недійсною, не приймаються судом апеляційної інстанції.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору, вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
В матеріалах справи відсутні належні докази, зокрема рішення суду, яким встановлено що п. 1.4.2 Договору, яким сторонами погоджена сплата комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, було визнано недійсним, або звернення відповідача до Товариства із заявою про зміну цього пункту Договору, тобто відповідач при укладенні Договору погодився зі всіма його умовами, а відтак, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати зазначену умову кредитного договору нікчемною.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, не варті уваги, оскільки у даній справі судом застосовано нормативно-правові акти, як втратили чинність до укладення кредитного договору.
Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Савчаком Я.О. в апеляційній скарзі, були предметом розгляду судом першої інстанції і їм надано обгрунтовані висновки з урахуванням практики Верховного Суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я.О. на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2024 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича - залишити без задоволення.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
В.Г. Бородійчук
/повний текст постанови суду виготовлений 28 березня 2024 року/