Номер провадження 2/754/337/24 Справа №754/8347/23
Іменем України
25 березня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Скрипки О.І.,
при секретарі Моторенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.09.2021 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який було збільшено до 46 000,00 грн. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі, надавши кредит у встановленому розмірі. Відповідач своєчасно кошти на погашення заборгованості не повернув, у зв'язку з чим станом на 13.03.2023 року виникла заборгованість у розмірі 59 433,38 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 48 378,90 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 11 054,48 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.06.2023 року провадження у цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що у разі його неявки в судове засідання, розглянути справу без участі представника АТ КБ «Приватбанк», проти винесення заочного рішення також не заперечив.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечував представник позивача у своїй заяві.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
В подальшому, 17.09.2021 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який було встановлено у розмірі 46 000,00 грн.
Банком зобов'язання за договором виконались, а саме відповідачу надались кредитні кошти.
Відповідач порушив умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконала взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовилась від виконання договірних зобов'язань.
Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з нього заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17.09.2021 року, укладеного між банком та відповідачем, станом на 13.03.2023 року заборгованість складає 59433,38 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 48378,90 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 11054,48 грн.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга статті 207 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 17.09.2021 року було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом.
Із наявних у матеріалах справи слідує, що АТ КБ «Приватбанк» виконав умови цього договору та надав відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач отримав у користування ці кошти, однак не виконав своїх зобов'язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 48 378,90 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 48378,90 грн.
Що ж стосується стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, то суд звертає увагу на те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», яка містить інформацію щодо погодженого розміру відсотків, які застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором у матеріалах справи наявна.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів, містять підпис відповідача, а отже, позивачем доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі можна вважати Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 11 054,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованість за кредитом у загальному розмірі 59 433,38 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 247, 258, 263, 265, 268, 280-289 ЦПК України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 59 433,38 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: