Справа № 509/7240/23
26 березня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання за ним в порядку набувальної давності права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності.
Позов мотивовано тим, що вказаний будинок належав на праві власності його батьку з 1970 року, який в 1987 році разом з дружиною (матір'ю позивача) виїхали на постійне місце проживання в Тюменську область, де постійно проживали до дня своєї смерті. За усним розпорядженням батьків будинок було передано позивачу у власність. З осені 1987 року позивач разом з дружиною та шістьома дітьми відкрито, постійно та безперервно володіє вказаним будинком, вважаючи себе власником. Після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина в Україні не відкривалась.
Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 25.12.2024 р. на адресу суду надійшов відзив, у якому зазначено про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були батьками позивача, що підтверджується свідоцтвом про його народження (копія наявна у матеріалах справи).
За договором купівлі-продажу від 27.07.1970 року, посвідченого Біляївською нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим №1183, ОСОБА_2 купив житловий будинок з дворовими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору право власності на будинок зареєстровано Білгород-Дністровським бюро технічної інвентаризації 07.08.1970 року в реєстровій книзі за №5713., що підтверджується відповідним договором та реєстраційним посвідченням (копії наявні у матеріалах справи). Згідно архівної довідки КП «Молодіжне-2» право власності на вказаний будинок станом на 31.12.2012 року зареєстровано в цілому за ОСОБА_2 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 23.11.2023 року відсутні відомості про реєстрацію прав власності на будинок АДРЕСА_1 . Отже титульним власником вказаного будинку до теперішнього часу є ОСОБА_2
07.09.1987 та 31.09.1987 - батько та мати позивача виписались із спірного будинку і переїхали на постійне місце проживання в Російську Федерацію, де проживали до дня своєї смерті по АДРЕСА_2 . Зареєстрованих осіб у вказаному будинку не залишилось, що підтверджується довідками Великодолинської селищної ради.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть. Після їх смерті спадщина в Україні не відкривалась, що підтверджується Інформацією з реєстру спадкових справ. Нотаріально посвідченою заявою від 12.11.2020 року брат позивача - ОСОБА_4 заявив, що йому відомо про смерть батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що він не приймав спадщину після його смерті та претензій на його спадщину не має.
Позивач перебуває у шлюбі з 1984 року та в його сім'ї було шестеро дітей, які в період шкільного віку навчалися у Великодолинській загальноосвітній школі, що підтверджується атестатом та свідоцтвами про закінчення ними вказаної школи. На даний час троє дітей перебувають на службі у Збройних силах України. На протязі останніх двадцяти п'яти років ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю, яка на цей час складається з трьох осіб у складі: дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 , відкрито та безперервно проживають у спірному будинку, що підтверджується Актом перевірки, складеного депутатом Великодолинської селищної ради за участі сусідів: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вказані обставини підтверджуються також довідкою з місця роботи ОСОБА_1 про те, що за період роботи на підприємстві з 04.12.1990 року по 02.02.1999 року він проживав в спірному будинку, відомостями про водокористування за адресою вказаного будинку.
У відповідності до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «БОКРЕ» станом на 02 листопада 2017 року, житловий будинку за адресою: АДРЕСА_1 , споруджено до 1917 року, складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 66,5 кв. м, житловою площею 46,9 кв. м, прибудови літ. «а» площею забудови 17,5 кв. м, господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б» площею забудови 37,90 кв. м, літня кухня літ. «В» площею забудови 12,30 кв. м., навіс літ. «в» площею забудови 2,20 кв. м, шийка підвалу «літ. «Г» площею забудови 3,80 кв. м., підвал площею забудови 11,20 кв. м, вбиральня літ. «Е» (тимчасова) площею забудови 1,60 кв. м, №1 - ворота, №2 - хвіртка, №3 огорожа, №4 - цистерна.
Згідно висновку оцінювача вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 17.11.2023 року складає 362 500 грн.
Згідно ст.13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних чи кримінальних справах від 22.01.1993 року, ратифікованою Україною та РФ, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Дію Конвенції зупинено у відносинах з Російською Федерацією на підставі Закону України №2783-IXвід 01.12.2022 року. Оскільки додані до позову документи та їх засвідчені копії були видані на території РФ під час дії Конвенції, то такі док ументи є належними письмовими доказами у справі.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 року у справі № 398/1796/20 викладено висновок щодо застосування норм спадкового права за участі іноземного елемента. Згідно вказаного висновку спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні. Подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статтею 1269 ЦК України. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.
Згідно ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановивши, що житловий будинок АДРЕСА_1 не був успадкований після смерті його власника - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд дійшов висновку, що від дня його смерті будинок не мав власника та був з юридичної точки зору чужим для позивача.
Згідно з ч.1 ст. 335 ЦК річ, яка не має власника, або власник якої невідомий, є безхазяйною річчю. Оскільки згідно ст. 335 ЦК безхазяйні нерухомі речі можуть бути передані за рішенням суду у комунальну власність, то належним відповідачем по справі є Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області.
Відповідно до частини 1 статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно з п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Отже стосовно обставин даної справи юридично значимий давнісний строк володіння розпочався з 01.01.2001 року.
У Постанові від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок щодо застосування ст.344 ЦК , згідно якому правовий інститут набувальної давності ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження.
Встановивши по даній справі, що позивач є особою, яка здатна набути у власність житловий будинок; об'єкт володіння набутий за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, зареєстрований у встановленому законом порядку, є законним; спірний будинок був чужим майном для позивача, оскільки до 10.03.2004 року належав батьку, а з часу його смерті, тобто з 10.03.2004 року , не мав власника; позивач володів будинком з 1987 року за волею батька як титульного власника, а після смерті батька вважав себе одноособовим власником будинку; з 01.01.2001 року, тобто з початку перебігу юридично значимого давнісного строку володіння майном, по теперішній час позивач безперервно та відкрито володіє спірним будинком, тобто протягом більше 22 років, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 344 ЦК підстав для визнання прав власності на спірний будинок та задоволення позовних вимог.
Позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача судових витрат у справі, а тому такі витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з житлового будинку літ. «А» загальною площею 66,5 кв. м , житловою площею 46,9 кв. м, прибудови літ. «а» площею забудови 17,5 кв. м, господарських будівель та споруд: сарай літ. «Б» площею забудови 37,90 кв. м, літньої кухні літ. «В» площею забудови 12,30 кв. м., навісу літ. «в» площею забудови 2,20 кв. м, шийки підвалу «літ. «Г» площею забудови 3,80 кв. м., підвалу площею забудови 11,20 кв. м, вбиральні літ. «Е» (тимчасова) площею забудови 1,60 кв. м, №1 - ворота, №2 - хвіртка, №3 огорожа, №4 - цистерна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Кочко В.К.