Справа № 947/10104/24
Провадження № 1-кс/947/4180/24
27.03.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000372 від 19.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000372 від 19.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а саме на: речі, які були виявлені та вилучені під час огляду місця події 19.03.2024 в кімнаті № 2 блоку № 601 гуртожитку № 2 Одеського національного економічного університету, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування підстав накладення арешту на майно вказав, що 20.03.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом. Зазначає, що з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, проведення експертних досліджень, запобіганню спробам пошкодження, перетворення, відчуження, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, між тим від слідчого надійшла заява, в якій просить розгляд клопотання провести за його відсутності. Крім того слідчий повідомив, що близьких родичів та осіб, які можуть бути повідомлені про проведення засідання досудовим слідством не встановлено.
Так, як на даний час встановити близьких родичів та осіб, які можуть бути повідомлені про проведення засідання досудовим слідством не надалось за можливе, осільки власник майна ОСОБА_5 помер, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість розгляду клопотання у їх відсутність.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що в слідчими слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024162480000372 від 19.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Як вбачається з клопотання, 19.03.2024 року до Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 покінчив життя самогубством ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом стрибку з 6-го поверху багатоповерхового будинку. Труп направлено до ООБСМЕ для встановлення причини смерті.
19.03.2024 року слідчим, за добровільною згодою коменданта, проведено огляд місця події в кімнаті № 2 блоку№ 601 гуртожитку № 2 Одеського національного економічного університету, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, в кімнаті, на підлозі, біля ліжка, було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi A1», який поміщено до експертного пакету «Національна поліція України» ICR0161452.
20.03.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим за погодженням прокурора у клопотанні доведено, що вилучений під час огляду мобільний телефон, є речовим доказом у кримінальному провадженні, і на теперішній час з метою недопущення його відчуження, так як існує реальна загроза його незаконного відчуження, є необхідність в його арешті.
Метою та підставою накладення арешту на вилучений телефон є забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості відчуження, знищення, псування, перетворення.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що наразі існує необхідність в дослідженні вилученого мобільного телефону, оскільки зафіксована на ньому інформація може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи наявну можливість виявлення у мобільному телефоні відомостей та файлів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх знищення, зокрема, видалення листування.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Зазначене у клопотанні майно належить до переліку майна, на яке може бути накладено арешт (ч. 10 ст. 170 КПК України). Водночас, слідчий суддя враховує застереження щодо можливості тимчасового вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України. Таке вилучення допускається виключно у випадку, якщо воно обумовлене необхідністю проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, які можливо були засобами вчинення злочинів, та відповідно могли залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 115 КК України), за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 20.03.2024 року, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні на початковій стадії досудового розслідування.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000372 від 19.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на майно вилучене під час огляду місця події 19.03.2024 в кімнаті № 2 блоку № 601 гуртожитку № 2 Одеського національного економічного університету, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Redmi A1», який поміщено до експертного пакету «Національна поліція України» ICR0161452.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1