Справа № 947/19919/23
Провадження № 1-кс/947/4138/24
21.03.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваної- адвоката ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування в рамках кримінального провадження № 12023160000000275 від 27.02.2023 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Подільськ (Котовськ) Одеської області, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, приватної підприємиці, інваліда ІІ групи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 149 КК України,
Як вбачається з клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України згідно паспорту НОМЕР_6, виданого 05.02.2020 року строком дії до 05.02.2030 року, та одночасно Республіки Молдова згідно паспорту НОМЕР_5, виданого 18.10.2019 року, строком дії до 18.10.2029 року, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, дізнався у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб про передбачену законодавством Республіки Франція можливість надання громадянам інших держав правового статусу біженця на підставі особистого звернення до уповноважених державних органів цієї держави.
У свою чергу, діючим законодавством Республіки Франція передбачено, що особам, які звертаються за отриманням статусу біженця, призначаються виплати (соціальна допомога) з державного бюджету Республіки Франції на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, тривалість якої становить від 6 місяців до 1 року. При цьому, такі особи зобов'язані повідомити уповноважені органи про настання обставин, які зумовлюють зупинення чи припинення таких виплат.
Так, ОСОБА_7 , маючи належні соціально-побутові умови за місцем свого постійного проживання в України, відсутність реальної небезпеки для його життя, здоров'я та переслідувань за ознакою національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, керуючись корисливим мотивом, з метою отримання незаконного прибутку, перебуваючи на території Республіки Франція особисто, шляхом обману звернувся 03.07.2019 з відповідною заявою до державних органів цієї держави з проханням надати йому правовий статус біженця, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією, внаслідок чого йому призначено виплати (соціальну допомогу) з державного бюджету Республіки Франції на час проведення перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, відкрито банківський рахунок та надано банківську картку, на яку надходили такі виплати.
Покинувши не пізніше 10.09.2019 року межі території Республіки Франція та не повідомивши уповноважені державні органи цієї держави про настання обставин, які зумовлюють зупинення чи припинення таких виплат, ОСОБА_7 усвідомив можливість подальшого отримання цієї соціальної допомоги та незаконного привласнення бюджетних коштів Республіки Франція протягом усього часу їх надходження на відкритий йому банківський рахунок.
У подальшому, ОСОБА_7 , на початку 2020 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, володіючи лідерськими якостями, організаторськими здібностями, розуміючи потребу будь-якої людини в отриманні законних прибутків для задоволення своїх життєвих потреб, та будучи обізнаним на власному досвіді з діючим законодавством Республіки Франція щодо порядку призначення державних виплат особам, які звернулися за отриманням статусу біженця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, при достеменно невстановлених в ході слідства обставинах, керуючись прагненням до наживи, вирішив на постійній та тривалій основі зайнятися злочинною діяльністю, пов'язаною з торгівлею людьми.
Відповідно до статті 3 Палермського протоколу 2000 року під торгівлею людьми розуміються здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.
Злочинний план ОСОБА_7 полягав у вербуванні громадян України, які перебувають в уразливому стані у зв'язку із тяжкими особистими, сімейними та іншими обставинами, та подальшому їх переміщенні через державний кордон України на територію Республіки Франція з метою експлуатації цих осіб шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в організації їх звернення до уповноважених державних органів цієї держави з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про начебто побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, для призначення останнім виплат з державного бюджету Республіки Франції, які призначаються на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, подальшого заволодіння та привласнення цих коштів.
Досудовим розслідуванням установлено, що етапами безпосередньої реалізації злочинного плану ОСОБА_7 є:
1) вербування громадян України серед населення сільської місцевості Подільського району Одеської області (на час вчинення злочинів - Котовський, Фрунзівський, Любашівський, Балтський, Кодимський райони Одеської області) та суміжних територій районів Вінницької та Миколаївської областей, які внаслідок незадовільних суспільно-економічних чинників перебувають в уразливому стані через тяжкі особисті, сімейні та інші обставини, шляхом повідомлення цим потерпілим заздалегідь неправдивої пропозиції про можливість отримання грошових коштів за виконання нескладних та необтяжливих законних дій у вигляді поїздки до Республіки Франція з туристичною метою на короткий проміжок часу, за що їм індивідуально, в залежності від умов життя за місцем постійного проживання в Україні, обіцяли після повернення до України сплатити грошову винагороду в сумі від 150 євро до 450 євро кожній особі, а також заздалегідь неправдивої обіцянки працевлаштування за кордоном;
2) після отримання згоди від потерпілого на таку поїздку - організація звернення особи до органів ДМС України для виготовлення та отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі шляхом надання потерпілому необхідних грошових коштів;
3) формування груп громадян України для здійснення поїздки, організацію харчування, перетину кордону у пунктах пропуску та оплату проїзду до Республіки Франція;
4) організація зустрічі потерпілих на території Республіки Франція, примусове вилучення у них особистих документів та телефонів, а також розміщення у непристосованих для проживання приміщеннях;
5) подальша експлуатація потерпілих на території Республіки Франція з використанням обману, шантажу, погроз, матеріальної та іншої залежності потерпілого, у тому числі внаслідок незнання іноземної мови, шляхом їх втягнення у злочинну діяльність, яка полягала у примушуванні звернення до уповноважених державних органів цієї держави з проханням надати їм правовий статус біженця, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про начебто побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо;
6) отримання потерпілими банківських карток, на рахунки яких надходили виплати (соціальна допомога) з державного бюджету Республіки Франції на час проведення перевірки обґрунтованості підстав для надання статусу біженця, та їх примусове вилучення;
7) організацію повернення потерпілих до України;
8) обготівковування з банківських рахунків, на які надходили виплати (соціальна допомога) з державного бюджету Республіки Франції, подальше акумулювання та їх переказ до України, у тому числі за допомогою міжнародних систем переказів грошових коштів WesternUnion та MoneyGram.
Розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, а всі етапи злочинної діяльності задля досягнення кінцевого результату провести самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритим правоохоронними органами, а також те, що реалізація злочинного плану вимагає чітких узгоджених дій значної кількості людей, ОСОБА_7 , володіючи організаторськими здібностями, комунікабельністю, маючи значний авторитет серед ромської громади Подільського району Одеської області, будучи впевненим у своїй безкарності з огляду на попередні особисті протиправні дії щодо безпідставного отримання соціальної допомоги з державного бюджету Республіки Франція, керуючись прагненням до наживи, вирішив утворити та очолити внутрішньо стійке об'єднання - організовану злочинну групу задля реалізації особисто розробленого злочинного плану, спрямованого на вербування та переміщення потерпілих через державний кордон України на територію Республіки Франція з метою їх подальшої експлуатації, до складу якої у різний проміжок часу залучив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інших наразі невстановлених слідством осіб.
За рахунок родинних та товариських стосунків, спільного кола знайомих, проживання більшості співучасників злочинів на території м. Подільськ та Подільського району Одеської області, сталих суспільних та особливих відносин серед представників ромської культури, а також значного авторитету організатора серед ромської громади Подільського району Одеської області, зазначена група мала стійкий характер, високий ступінь організованості, відрізнялася чітким плануванням, підготовкою до вчинення злочинів, розподілом ролей та функцій між її учасниками.
Згідно із встановленим планом злочинної діяльності ОСОБА_7 , будучи організатором та керівником організованої групи, особисто здобувши досвід незаконного отримання та привласнення бюджетних коштів Республіки Франція у якості соціальної допомоги особам, які звернулися у цій державі за отриманням статусу біженця, попередньо довів до відома учасників угруповання свій злочинний план та етапи його реалізації, встановив правила поведінки та конспірації, контролював їх дотримання іншими учасниками організованої групи та розподіляв кошти, отримані внаслідок спільних узгоджених злочинних дій, які полягали у вербуванні громадян України, їх переміщенні через державний кордон на територію Республіки Франція з метою подальшої експлуатації цих осіб шляхом втягнення у злочинну діяльність.
У свою чергу, ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інші наразі невстановлені слідством особи, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, зорганізувалися під керівництвом ОСОБА_7 та надали свою добровільну згоду на участь у тривалій злочинній діяльності, узгодивши при цьому свої спільні сумісні протиправні дії для реалізації злочинного плану, відомого всім учасникам групи.
Крім того, учасники організованої групи у різні періоди часу залучили до своєї злочинної діяльності ОСОБА_12 та інших невстановлених осіб, які не були обізнані про злочинний план ОСОБА_7 та всіх членів організованої групи, однак діючи за попередньою змовою з окремими її учасниками, за обіцяну грошову винагороду надали свою добровільну згоду на участь у вчиненні поодиноких злочинів, які полягали у вербуванні та переміщенні громадян України до Республіки Франція з метою подальшої експлуатації цих осіб шляхом втягнення у злочинну діяльність на території іноземної держави.
Задля забезпечення стабільності та безпеки функціонування організованої групи, ОСОБА_7 , як організатор та керівник, розподілив між її учасниками функції та обов'язки, відповідно до яких:
ОСОБА_7 здійснив безпосередній підбір учасників організованої групи для вербування та переміщення осіб через державний кордон України на територію Французької Республіки з метою їх експлуатації, координував та контролював дії учасників групи для виконання розробленого злочинного плану, іноді особисто вербував та супроводжував осіб під час їх переміщення на територію іноземної держави, організовував виготовлення та забезпечення потерпілих необхідними документами для виїзду за кордон, вів облік переміщених осіб та підрахунок незаконно отриманих коштів від злочинної діяльності, які в подальшому розподіляв між членами групи та витрачав на фінансування злочинної діяльності.
ОСОБА_11 , як співорганізатор, перебуваючи на території Республіки Франція, особисто зустрічав осіб, вербування та переміщення яких було здійснено іншими учасниками групи, організовував звернення таких осіб до державних органів Французької Республіки, а також безпосередньо роз'яснював переміщеним особам, що вони повинні звернутись до таких органів з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи необхідність отримання такого статусу недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань, відбирав у потерпілих банківські картки та сім-картки місцевих операторів зв'язку для подальшого обготівковування грошових коштів, нарахованих з державного бюджету Республіки Франції переміщеним особам у якості соціальної допомоги, яка відповідно до законодавства Французької Республіки призначається для осіб, які звернулися з заявою про отримання статусу біженця, на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, акумулював отримані внаслідок експлуатації потерпілих грошові кошти, які в подальшому переводилися до України.
До функцій ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб, як виконавців злочинів, входило: підбір осіб, які перебували в уразливому стані у зв'язку із тяжкими особистими, сімейними чи іншими обставинами, для подальшого їх вербування та переміщення до Республіки Франція, підготовка та збір документів для виїзду таких осіб за кордон, координація дій потерпілих та контроль їх поведінки до перетину кордону, а також безпосереднє супроводження завербованих осіб до Республіки Франція з метою постійного контролю за їх діями.
В ієрархії злочинного угруповання ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інші невстановлені особи безпосередньо підпорядковувалися ОСОБА_7 , координували та погоджували свої злочинні дії з останнім, а саме - узгоджували перелік осіб, які надали під впливом обману свою згоду на переміщення до Республіки Франція, розмір обіцяної винагороди потерпілим за поїздку, наявність та фінансування виготовлення документів для виїзду за кордон, час та місце відправлення з України, формування груп потерпілих для мінімізації витрат на злочинну діяльність, розмір витрат для забезпечення переміщених осіб харчуванням у дорозі, маршрути руху транспорту до пунктів перетину кордону з метою контролю поведінки потерпілих та мінімізації виникнення непередбачуваних обставин на шляху до Республіки Франція, місця зустрічі потерпілих в іноземній державі іншими співучасниками тощо.
У свою чергу, ОСОБА_11 , як співорганізатор злочинного угруповання, узгоджував свої дії безпосередньою з ОСОБА_7 , а саме - час та місце зустрічі на території Республіки Франція переміщених осіб, кількісний склад груп таких осіб, їх персональні дані, строки перебування потерпілих у іноземній державі з метою досягнення злочинного результату у вигляді відкриття банківських рахунків особам, які звернулися за отриманням статусу біженця, та надходження соціальної допомоги на ці рахунки з державного бюджету Республіки Франція, час повернення додому громадян України, строки та розмір виплат обіцяної винагороди введеним в оману потерпілим, кількість отриманих грошових коштів від експлуатації потерпілих, способи та час їх пересилання до України, розмір винагороди співучасникам злочинів тощо.
З метою конспірації своєї протиправної діяльності та унеможливлення викриття правоохоронними органами учасниками групи у розмовах між собою та з потерпілими використовувались прізвиська « ОСОБА_13 », « ОСОБА_13 » ( ОСОБА_7 ), «ОСОБА_25» ( ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ). У своїй злочинній діяльності для здійснення розмов з потенційними потерпілими та підтримання зв'язку між членами групи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 використовували наступні номери мобільних телефонів: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Грошові кошти, нараховані з державного бюджету Республіки Франції у якості соціальної допомоги на банківські картки переміщеним громадянам України, учасники злочинної групи в подальшому обготівковували, акумулювали та розподіляли пропорційно участі у вчинюваних злочинах між всіма членами групи та іншими виконавцями злочинів, які діяли за попередньою змовою з окремими її учасниками, частину витрачали на організацію переміщення осіб через державний кордон України (підготовка документів, придбання проїзних квитків, забезпечення харчування у дорозі тощо).
Організована група під керівництвом ОСОБА_7 характеризувалася попередньою зорганізованістю в спільне об'єднання для вчинення особливо тяжких злочинів, стабільністю, згуртованістю та стійкістю свого складу, тривалістю постійної злочинної діяльності, домовленістю і готовністю до постійного вчинення злочинів кожним із учасників групи, отриманням матеріальних благ від такої діяльності на постійній основі та чітко розмежованої та встановленої ієрархії.
За таких обставин, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інші невстановлені особи, діючи у складі організованої групи, усвідомлюючи, що їх спільна протиправна діяльність, спрямована на вербування громадян України, їх подальше переміщення до Республіки Франція з використанням обману, а у подальшому шантажу, матеріальної та іншої залежності від співучасників, з метою їх експлуатації шляхом втягнення у злочинну діяльність на території іноземної держави задля отримання незаконного прибутку, є особливо тяжким злочином у вигляді торгівлі людьми, надали свою добровільну згоду на вступ та участь в організованій злочинній групі під керівництвом ОСОБА_7 , у складі якої прийняли безпосередню участь у вчинюваних відносно громадян України умисних численних злочинах в період з початку 2020 року по квітень 2021 року, коли її діяльність припинено працівниками правоохоронних органів.
Так, в вересні 2020 року, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_9 знаходячись в м. Подільськ Одеської області, виконуючи покладені на неї функції вербувальника, зустрілась із раніше не знайомим їй ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Провівши бесіду із потерпілим ОСОБА_9 з'ясувала, що останній знаходиться в скрутному матеріальному становищі та шукає заробіток, а отже перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Розуміючи, що ОСОБА_14 в силу свого уразливого стану не зможе розкрити її злочинних намірів,
ОСОБА_9 , діючи відповідно до розробленого алгоритму дій, скориставшись скрутним матеріальним становищем потерпілого ОСОБА_14 запропонувала йому отримати грошові кошти в сумі 200 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_9 створила у потерпілого хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_14 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домоглася від останнього добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
На початку вересня 2020 року, відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану ОСОБА_5 , виконуючи покладені на неї функції вербувальника, перебуваючи в м. Подільськ Одеської області (точна адреса в ході слідства не встановлена), зустрілась із раніше не знайомою їй ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Провівши бесіду із потерпілою ОСОБА_5 з'ясувала, що остання знаходиться в скрутному матеріальному становищі та шукає заробіток, а отже перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Розуміючи, що ОСОБА_15 в силу свого уразливого стану не зможе розкрити її злочинних намірів, ОСОБА_5 , діючи відповідно до розробленого алгоритму дій, скориставшись скрутним матеріальним становищем потерпілої ОСОБА_15 , запропонувала їй отримати грошові кошти в сумі 250 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_5 створила у потерпілої хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_15 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домоглася від останнього добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
Далі, на початку вересня 2020 року, відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану ОСОБА_9 , виконуючи покладені на неї функції вербувальника, перебуваючи в АДРЕСА_2 (точна адреса в ході слідства не встановлена), зустрілась із раніше не знайомим їй ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Провівши бесіду із потерпілим ОСОБА_9 з'ясувала, що останній знаходиться в скрутному матеріальному становищі, має на утриманні неповнолітню дитину та шукає заробіток, а отже перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Розуміючи, що ОСОБА_16 в силу свого уразливого стану не зможе розкрити її злочинних намірів, ОСОБА_9 , діючи відповідно до розробленого алгоритму дій, скориставшись скрутним матеріальним становищем потерпілого ОСОБА_16 запропонувала йому отримати грошові кошти в сумі 150 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_9 створила у потерпілого хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_16 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домоглася від останнього добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
Надалі, відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану в вересні 2020 року невстановлена особа, виконуючи функції вербувальника, перебуваючи в околиці АДРЕСА_3 (точна адреса в ході слідства не встановлена), зустрілась із малознайомим їй ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та, знаючи, що останній перебуває у скрутному матеріальному становищі, а отже перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки, ввівши потерпілого в оману, запропонувала йому начебто роботу за кордоном на вигідних умовах. Отримавши згоду ОСОБА_17 невстановлена особа, діючи відповідно до плану злочинних дій організованої групи, організувала зустріч останнього з ОСОБА_9 . В свою чергу ОСОБА_9 , розуміючи, що ОСОБА_17 в силу свого уразливого стану не зможе розкрити її злочинних намірів, діючи відповідно до розробленого алгоритму дій, скориставшись скрутним матеріальним становищем потерпілого ОСОБА_17 запропонувала отримати грошові кошти в сумі 150 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_9 створила у потерпілого хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_18 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та домоглася від останнього добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
В подальшому, в вересні 2020 року ОСОБА_9 , здійснила всі необхідні підготування для переміщення потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 до Республіки Франція, зокрема виготовлення документів для виїзду за кордон, придбання квитків та організацію виїзду за кордон, в результаті чого останні 26.09.2020 перетнули державний кордон України.
По прибуттю до м. Мелен Республіки Франція, відповідно до схеми злочинної діяльності організованої групи, потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , зустріли ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_17 - зустрів ОСОБА_7 . Зустрівши потерпілих, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 відібрали у них документи, що посвідчують особу та які надають право на перетин кордону, та використовуючи підневільний стан
ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв'язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, встановив психологічний контроль над діями останніх. Надалі, виконуючи свої функції відповідно до раніше розробленого плану злочинної діяльності організованої групи, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 примусили потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 звернутись до компетентних держаних органів Республіки Франція для отримання статусу біженця під вигаданою легендою про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України, задля подальшого отримання потерпілими банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Французької Республіки є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Французької Республіки.
Далі, на початку жовтня 2020 року (точного часу в ході слідства не встановлено), потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , перебуваючи у м. Мелен Французької Республіки, знаходячись під контролем та керівництвом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в силу свого безпорадного стану, вимушено звернулись до компетентних держаних органів із заявою про отримання ними статусу біженця під вигаданою ОСОБА_19 та ОСОБА_7 , легендою, яку вони запам'ятали заздалегідь, про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України та отримали банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, таким чином опинившись втягнутими в злочинну діяльність організованої ОСОБА_7 та ОСОБА_19 групи. Після чого, ОСОБА_7 , задля забезпечення безперешкодного отримання незаконного прибутку від протиправної діяльності організованої ним групи, відібрав у потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 банківські картки, призначені для нарахування та отримання грошових виплат, видані компетентними органами Республіки Франція, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів та розподілення їх між всіма учасниками групи.
Крім того, в грудні 2020 невстановлена слідством особа, виконуючи роль вербувальника, реалізуючи свій злочинний умисел, зв'язалась із потерпілим ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та в ході телефонної бесіди, з'ясувавши, що останній разом із своєю співмешканкою ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебувають у скрутному матеріальному становищі та шукають будь-які можливості заробітку, тобто перебувають в уразливому стані, а отже не можуть повною мірою усвідомлювати свої дії та вірогідні їх наслідки, запропонував їм отримати грошові кошти в сумі по 150 євро кожному за поїздку до Французької Республіки. При цьому невстановлена особа створила у потерпілих хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_20 та ОСОБА_21 за вказану грошову винагороду, таким чином встановивши над потерпілими контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останніх, та домігся від останніх добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
В лютому 2021 року, відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану ОСОБА_10 , виконуючи покладені на неї функції вербувальника, перебуваючи в м. Подільськ Одеської області (точна адреса в ході слідства не встановлена), зустрілась із раніше не знайомою їй ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Провівши бесіду із потерпілою, ОСОБА_10 з'ясувала, що остання знаходиться в скрутному матеріальному становищі та шукає заробіток, а отже перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Розуміючи, що ОСОБА_22 в силу свого уразливого стану не зможе розкрити її злочинних намірів, ОСОБА_10 , діючи відповідно до розробленого алгоритму дій, скориставшись скрутним матеріальним становищем потерпілої ОСОБА_22 , запропонувала їй отримати грошові кошти в сумі 200 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_10 створила у потерпілої хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_22 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілою контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останньої, та домоглася від неї добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
Далі, в лютому 2021 року, відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану ОСОБА_5 , виконуючи покладені на неї функції вербувальника, перебуваючи в м. Подільськ Одеської області (точна адреса в ході слідства не встановлена), зустрілась із раніше не знайомою їй ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Провівши бесіду із потерпілою, ОСОБА_5 з'ясувала, що остання знаходиться в скрутному матеріальному становищі та шукає заробіток, а отже перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Розуміючи, що ОСОБА_23 в силу свого уразливого стану не зможе розкрити її злочинних намірів, ОСОБА_5 , діючи відповідно до розробленого алгоритму дій, скориставшись скрутним матеріальним становищем потерпілої ОСОБА_23 , запропонувала їй отримати грошові кошти в сумі 250 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому ОСОБА_5 створила у потерпілої хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_23 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілою контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останньої, та домоглася від неї добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
В березні 2021 невстановлена слідством особа, виконуючи роль вербувальника, реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в м. Кодима Одеської області (точна адреса в ході слідства не встановлена), зустрілась із раніше не знайомою їй ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Провівши бесіду із потерпілою, невстановлена особа з'ясувала, що ОСОБА_24 знаходиться в скрутному матеріальному становищі та шукає заробіток, а отже перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Розуміючи, що ОСОБА_24 в силу свого уразливого стану не зможе розкрити її злочинних намірів, невстановлена особа, діючи відповідно до розробленого алгоритму дій, скориставшись скрутним матеріальним становищем потерпілої ОСОБА_24 , запропонувала їй отримати грошові кошти в сумі 200 євро за поїздку до Французької Республіки. При цьому невстановлена особа створила у потерпілої хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде виконати ОСОБА_24 за вказану грошову винагороду, таким чином, встановивши над потерпілою контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останньої, та домоглася від неї добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
Далі в березні 2020 року ОСОБА_7 , здійснив всі необхідні підготування для переміщення потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 до Республіки Франція, зокрема виготовлення документів для виїзду за кордон, придбання квитків та організацію виїзду за кордон. Після чого, ОСОБА_7 , з метою забезпечення контролю за діями ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 ,
ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , особисто супроводив їх до м. Мелен Французької Республіки, перетнувши державний кордон України 27.03.2021.
По прибуттю до м. Мелен Республіки Франція, відповідно до схеми злочинної діяльності організованої групи, ОСОБА_7 відібрав у потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 документи, що посвідчують особу та які надають право на перетин кордону, та використовуючи підневільний стан останніх, який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв'язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, встановив психологічний контроль над діями останніх. Надалі, виконуючи свої функції відповідно до раніше розробленого плану злочинної діяльності організованої групи, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 примусили потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 звернутись до компетентних держаних органів Республіки Франція для отримання статусу біженця під вигаданою легендою про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України, задля подальшого отримання потерпілими банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Французької Республіки є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Французької Республіки.
Далі, в кінці березня 2021 року (точного часу в ході слідства не встановлено), потерпілі ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , перебуваючи у м. Мелен Французької Республіки, знаходячись під контролем та керівництвом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в силу свого безпорадного стану, вимушено звернулись до компетентних держаних органів із заявою про отримання ними статусу біженця під вигаданою ОСОБА_19 та ОСОБА_7 , легендою, яку вони запам'ятали заздалегідь, про нібито побоювання стати в Україні жертвою збройного конфлікту на сході України та отримали банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, таким чином опинившись втягнутими в злочинну діяльність організованої ОСОБА_7 та ОСОБА_19 групи. Після чого, ОСОБА_7 , задля забезпечення безперешкодного отримання незаконного прибутку від протиправної діяльності організованої ним групи, відібрав у потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 банківські картки, призначені для нарахування та отримання грошових виплат, видані компетентними органами Республіки Франція, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів та розподілення їх між всіма учасниками групи.
За вищевикладених обставин, у спосіб передбачений для вручення повідомлень ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 3 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування, переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану потерпілого, вчинені повторно, вчинені організованою групою.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 27.02.2023 року підозрювану ОСОБА_5 було оголошено у міжнародний розшук та 28.02.2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
Відповідно до постанови слідчого від 20.06.2023 року досудове розслідування в рамках кримінального провадження було відновлено для проведення необхідних процесуальних дій.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року, з підстав переховування підозрюваної ОСОБА_5 та оголошення її у міжнародний розшук, було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування в рамках кримінального провадження № 12023160000000275 від 27.02.2023 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 149 КК України та за відсутності підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано відносно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
20.03.2024 року підозрювану ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року та доставлено до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
В судовому засіданні:
- прокурор просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 обраний на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй злочинів та в рамках кримінального провадження наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Також долучив у судовому засіданні додаткові матеріали в обґрунтування клопотання;
- захисник підозрюваної заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що підозра є необґрунтованою, його підзахисна має тяжкий стан здоров'я та не може утримуватися під вартою у слідчому ізоляторі. Ризики не доведені прокурором, підозрювана не знала про те, що її розшукують, виїхала за кордон офіційно для лікування. Його підзахисна має міцні соціальні зв'язки. Просив врахувати його письмове заперечення з додатками та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
- підозрювана зазначила, що вона не переховувалася від органу досудового розслідування та просила не застосовувати до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як їй необхідно лікуватися.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів поданого клопотання вбачається, що у спосіб передбачений для вручення повідомлень 24.01.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 3 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування, переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану потерпілого, вчинені повторно, вчинені організованою групою.
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених за ч. 3 ст. 149 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, а саме: показами потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_23 ; проведеними впізнаннями осіб за фотознімками за участі потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_23 ; інформацією від компетентних органів Республіки Франція, через канали захищеного зв'язку «SIENA» на підставі угоди між Україною та Європейським поліцейським офісом про оперативне та стратегічне співробітництво (Європол) від 14.12.2016, яка ратифікована Законом №2129-VIII від 12.07.2017; інформацією, отриманою під час здійснення тимчасового доступу до речей і документів у ДМС щодо звернення для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон потерпілими; висновками судових психолого-психіатричні експертизи щодо потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_23 ; проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями відносно ОСОБА_5 ; проведеними оглядами речових доказів та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані слідчому судді матеріли на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених за ч. 3 ст. 149 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання сторони обвинувачення, постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 27.02.2023 року підозрювану ОСОБА_5 було оголошено у міжнародний розшук та 28.02.2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
Відповідно до постанови слідчого від 20.06.2023 року досудове розслідування в рамках кримінального провадження було відновлено для проведення необхідних процесуальних дій.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року, з підстав переховування підозрюваної ОСОБА_5 та оголошення її у міжнародний розшук, було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування в рамках кримінального провадження № 12023160000000275 від 27.02.2023 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 149 КК України та за відсутності підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано відносно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
28.06.2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні було зупинено.
20.03.2024 року підозрювану ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року, в цей же день досудове розслідування відновлено та доставлено ОСОБА_5 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у їх вчиненні (позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна), їх суспільно-небезпечний характер, а також особу підозрюваної, яка знаходилася в міжнародному розшуку на протязі тривалого часу, слідчий суддя приходить до переконання, що ризик можливого переховування підозрюваної ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, наявний в рамках кримінального провадження.
Проте, аналізуючи вказаний ризик також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваної ОСОБА_5 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрювана раніше не судима, має зареєстроване місце проживання, заміжня, є приватним підприємцем, має інвалідність ІІ групи, що на думку слідчого судді значно зменшує ризик переховування підозрюваної.
Також,слідчий суддя вважає, що оскільки підозрюваній ОСОБА_5 відомі анкетні дані свідків та потерпілих, вона може на них впливати шляхом їх залякування чи іншим чином з метою зміни ними показів в подальшому, так, як жодного свідка та потерпілого не допитано у судовому засіданні за правилами судового розгляду, а тому слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваною на потерпілих та свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Проте, слідчий суддя прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що з часу початку проведення досудового розслідування кримінального провадження пройшло вже більше трьох років, протягом яких у органу досудового розслідування було достатньо часу для встановлення усіх осіб, причетних до вчинення злочинів в рамках кримінального провадження, а також з огляду на те, що підозрювана ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та стороною обвинувачення не надано даних про те, що вона має статус підозрюваної/обвинуваченої в рамках будь-якого іншого кримінального провадження.
Попри вищевказані встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтував неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 для забезпечення її належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість злочину, у якому підозрюється особа та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно неї виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваною ОСОБА_5 інкримінованих їй злочинів, відомостям щодо особи підозрюваної, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, заміжня, має постійне місце проживання, є приватною особою підприємцем, має інвалідність ІІ групи та потребує лікування, що в сукупності, свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваної шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, зобов'язання підозрюваної ОСОБА_5 не залишати приміщення власного домоволодіння цілодобово унеможливить вчинення нею дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування і суду, а також впливу на свідків.
В свою чергу покладення на підозрювану ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку останньої.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваній залишати житло цілодобово з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слід відмовити.
Також, з урахуванням строку досудового розслідування кримінального провідження № 12023160000000275 від 27.02.2023 року згідно даних з ЄРДР, наданих прокурором у судовому засіданні, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту можливо застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 строком до 21.05.2024 року, включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування в рамках кримінального провадження № 12023160000000275 від 27.02.2023 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 21.05.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти строком до 21.05.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками в рамках кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1