Справа № 947/8636/24
Провадження № 1-кс/947/3707/24
21.03.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000208, відомості про яке 06.02.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-1 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000208, відомості про яке 06.02.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-1 КК України,
У клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку житла ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки OxygenOS OnePlus 10 Pro 5 G з сім картою ( НОМЕР_1 ) ( НОМЕР_2 ), який поміщено до спеціального пакету НПУ (ICR 0161435); та мобільний телефон марки Meizu 16S з сім картою ( НОМЕР_3 ), який поміщено до спеціального пакету НПУ (ICR0161455).
В обґрунтування підстав накладення арешту на майно вказав, що слідчим у даному кримінальному провадженні винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом. Зазначає, що з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, в тому числі й призначення комп'ютерно-технічної експертизи, запобіганню спробам пошкодження, перетворення, відчуження, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, натомість слідча ОСОБА_3 надала до суду заяву, в якій просить розгляд клопотання провести за її відсутності.
Про час, дату та місце розгляду клопотання було повідомлено належним чином захисника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 шляхом направлення телефонограми, проте у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у рамках кримінального провадження № 12024162480000208, відомості про яке 06.02.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-1 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Київською окружною прокуратурою міста Одеси.
Досудовим розслідуванням попередньо встановлено, що 06.02.2024 року до ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт співробітників СБУ, про те, що особа А поширює комуністичну символіку та пропаганду комуністичного режиму, за допомогою соціальних мереж.
06.02.2024 до СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській обласні надійшов рапорт співробітників СБУ про те, що в рамках контррозвідувального захисту правоохоронних та судових органів отримано інформацію про те, що співробітник апарату Малиновського районного суду м. Одеси - секретар суду ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці соціальної мережі «Facebook» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » серед особистих фото здійснює поширення комуністичної символіки та пропаганду комуністичного режиму.
В рамках кримінального провадження 12.03.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси виніс ухвалу щодо обшуку житла (приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 .
13.03.2024 року проведено обшук житла за адресою: АДРЕСА_1 , де під час обшуку учасник ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно видав власні два мобільні телефони: марки Oxygen OS One Plus 10 Pro 5 G з сім картою ( НОМЕР_1 ) ( НОМЕР_2 ), який поміщено до спеціального пакету НПУ (ICR 0161435); та мобільний телефон марки Meizu 16S з сім картою ( НОМЕР_3 ), який поміщено до спеціального пакету НПУ (ICR0161455).
Цього ж дня, 13.03.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому п.1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В даному випадку, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-1 КК України.
Згідно з протоколом обшуку, слідчим під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 було виявлено та вилучено два мобільні телефони: марки Oxygen OS One Plus 10 Pro 5 G з сім картою ( НОМЕР_1 ) ( НОМЕР_2 ), та мобільний телефон марки Meizu 16S з сім картою ( НОМЕР_3 ).
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.ч. 10,11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим за погодженням прокурора у клопотанні доведено, що вилучені під час обшуку мобільні телефони, є речовими доказами у кримінальному провадженні, і на теперішній час з метою недопущення його відчуження, так як існує реальна загроза його незаконного відчуження, є необхідність в його арешті.
Метою та підставою накладення арешту на вилучений телефон є забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості відчуження, знищення, псування, перетворення та призначення комп'ютерно-технічної експертизи.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що наразі існує необхідність в дослідженні вилучених мобільних телефонів, оскільки зафіксована на них інформація може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи наявну можливість виявлення у мобільних телефонів відомостей та файлів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх знищення, зокрема, видалення листування, документів, програм, а також приховування чи знищення самих пристроїв.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Зазначене у клопотанні майно належить до переліку майна, на яке може бути накладено арешт (ч. 10 ст. 170 КПК України). Водночас, слідчий суддя враховує застереження щодо можливості тимчасового вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України. Таке вилучення допускається виключно у випадку, якщо воно обумовлене необхідністю проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених мобільних телефонів, про що власне й зазначає слідчий у своєму клопотанні, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронних пристроїв, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, які можливо були засобами вчинення злочинів, та відповідно могли залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 436-1 КК України), за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про необхідність призначення відповідних судових експертиз, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 13.03.2024 року, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні на початковій стадії досудового розслідування.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000208, відомості про яке 06.02.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-1 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування, відчуження та розпорядження на речі які вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки OxygenOS OnePlus 10 Pro 5 G з сім картою ( НОМЕР_1 ) ( НОМЕР_2 ), який поміщено до спеціального пакету НПУ (ICR 0161435);
- мобільний телефон марки Meizu 16S з сім картою ( НОМЕР_3 ), який поміщено до спеціального пакету НПУ (ICR0161455).
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1