Запорізької області
16.09.10 Справа № 6/188/10
Суддя
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя
До Закритого акціонерного товариства „Перша страхова компанія” в особі
Запорізької філії Закритого акціонерного товариства „Перша страхова
компанія” м. Запоріжжя
Третя особа на стороні позивача, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Форвард автоцентр” с. Клячанова Мукачівського району Закарпатської області
Про стягнення 166 261 грн. 84 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 918 від 20.05.2010 р., ОСОБА_3 - дов. № 2016 від 30.08.2010 р.
Від відповідача: Аксютка В.А. - дов. № 183-2010 від 02.08.2010 р.
Від третьої особи: Джукашвілі В.С. -дов. б/н від 01.09.2010р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя до Закритого акціонерного товариства „Перша страхова компанія” в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства „Перша страхова компанія” м. Запоріжжя, третя особа на стороні позивача, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Форвард автоцентр” с. Клячанова Мукачівського району Закарпатської області про стягнення страхового відшкодування в сумі 166 261 грн. 84 коп., суд
Позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування по договору добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (ТТН) № 12-02.08.10.00001 від 09.03.2010 р. в розмірі 166 261 грн. 84 коп., яка складається з суми вартості автомобіля у розмірі 158 848 грн. 36 коп., вартості додатково встановленого обладнання на автомобіль на суму 2 528 грн. 99 коп. та вартості витрат щодо постановки вказаного автомобіля на облік в сумі 4 884 грн. 49 коп.
Відповідач надав суду письмові пояснення на позов, в яких позовні вимоги не визнав з наступних підстав: 09.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 12-02.08.10.00001 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (ТТН). 04.05.2010 року між позивачем та третьою особою був укладений договір № 04/05/10-04 перевезення вантажів автомобільним транспортом. На виконання умов вищевказаного договору перевезення позивач отримав від третьої особи, згідно з товарно - транспортною накладною № 19/05/10-004 від 19.05.2010 року, легкові автомобілі, в тому числі автомобіль «Skoda Octavia А5 Ambiente», № кузова: НОМЕР_3 (далі - транспортний засіб). 20.05.2010 року, автотягач «МАЗ», д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, здійснював транспортування транспортного засобу та інших автомобілів до пункту призначення. У проміжок часу з 01.00 до 06.00 ОСОБА_6, порушуючи п. 2.2 додатку № 2 до договору страхування, яким передбачено, що під час довготривалої зупинки (більше 30 хв.) залишати транспортний засіб лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників, залишив вказаний тягач із транспортним засобом у кузові на непередбаченому для стоянки місці. Також, відповідно до п. 1.5 додатку до договору страхування, водій має заздалегідь потурбуватися про маршрут руху, щоб уникнути зупинок з вантажем в місцях, що не охороняються. Внаслідок чого транспортний засіб був викрадений невідомими особами. В свою чергу, позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, надав документи, за винятком показань шайби тахографа автотягача «МАЗ», д. н. НОМЕР_2 за увесь час перевезення, що передбачено п. 6.1.11 договору, лише 09.09.2010 року, що тягне за собою неможливість прийняти відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування. Крім цього, відповідно до п. 8.1.4 договору страхування, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання Страхувальником своїх обов'язків згідно умов цього договору. Як і було зазначено вище, водій автотягача «МАЗ», д. н. НОМЕР_2 залишив автопоїзд, на якому знаходився і транспортний засіб, на 5 годин у непередбаченому для стоянки місці, що в подальшому призвело до викрадення транспортного засобу. Також, відповідно до пояснень водія ОСОБА_6 від 26.05.2010 року, він перебував у кабіні автотягача весь час його стоянки, а саме з 01.00 до 06.00, що вже викликає здивування, адже в такому випадку було б неможливо викрасти транспортний засіб з автопоїзда непомітно. Отже, порушивши цим п. 2.2 додатку № 2 до договору страхування, який є невід'ємною частиною договору страхування, позивач не виконав свої обов'язки згідно договору страхування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Також, відповідач звертає увагу суду на акт звірки від 29.07.2010 року, підписаний позивачем та представником відповідача в особі директора Запорізької філії відповідача. Відповідач вважає даний акт звірки недійсним, у зв'язку із тим фактом, що директор Запорізької філії Коренець Т.П. не мала права підписувати подібний документ, що вважається відповідачем, як перевищення її посадових повноважень, що підтверджується Інструкцією по діях представників (відповідальної особи) страховика у разі настання страхової події на транспорті (по договорах (полісах) страхування цивільної відповідальності та КАСКО), що внесена до переліку інструкцій та типових форм процесу врегулювання збитків, затвердженого наказом відповідача № 91 від 22.12.2008 року. Осіб, які мають право на здійснення таких дії з врегулювання визначено у наказі відповідача № 146 від 29.10.2009 року та Положенні відповідача про порядок підготовки, розгляду матеріалів справи та ухвалення рішення про виплату страхового відшкодування (страхової виплати). Враховуючи наведене, факт порушення умов договору страхування, відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача, та просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа письмові пояснення на позов та витребувані судом документи не надала. В судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
За клопотанням позивача строк розгляду справи був продовжений. Розгляд справи відкладався.
16.09.2010р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
09.03.2010 року між відповідачем та позивачем був укладений договір добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортним засобом № 12-02.08.10.00001, з додатками (надалі -договір страхування).
Відповідно до п. 1 договору страхування, його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником (позивачем) заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору перевезення при здійсненні перевезення вантажів на умовах чинного законодавства України та чинних Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Вказаним договором були застраховані майнові інтереси позивача від таких ризиків, як відповідальність за вантаж.
04.05.2010 року між позивачем та третьою особою був укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 04/05/10-04 (надалі -договір перевезення).
Відповідно до умов договору перевезення, позивач зобов'язався доставляти довірені йому другою стороною (третьою особою) вантажі відповідно до заявок до пунктів призначення та видавати їх особам, наділеним правом на одержання вантажів, а третя особо зобов'язалась своєчасно сплачувати позивачу за перевезення вантажів встановлену цим договором плату.
На виконання умов договору третя особа надала позивачу заявку на перевезення вантажів № 03 від 19.05.2010 року, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення двох автомобілів шкода, ідентифікац. код НОМЕР_3 та НОМЕР_3, по маршруту м. Мукачево -м. Київ.
При цьому, позивач вказує, що на автомобілі «Skoda Octavia А5 Ambiente», № кузова: НОМЕР_3 було встановлено додаткове обладнання, про що свідчить акт виконаних робіт № Фо-К-026541 від 13.05.2010р., акт виконаних робіт № Фо-К-026692 від 14.05.2010р.
Позивач стверджує, що 19.05.2010 року третя особа видала позивачу товарно -транспорту накладну на перевезення двох автомобілів «Skoda Octavia А5 Ambiente», № кузова: НОМЕР_3 та «Skoda Octavia А5 Ambiente», № кузова: НОМЕР_4.
У той же час, третьою особою суду була надана товарно -транспортна накладна від 19.05.2010 року, згідно якої третя особа передала позивачу для перевезення один автомобіль «Skoda Octavia А5», № кузова: …НОМЕР_5 В накладній чітко вказано, що передається 1 (одна) одиниця техніки.
Таким чином, існують накладні за одною датою, в яких вказані різні відомості.
20.05.2010 року під час транспортування вказаних вище легкових автомобілів, як вказує позивач, невідомі особи незаконно умисно заволоділи автомобілем «Skoda Octavia A5 Ambiente», об'ємом двигуна 1,6, № кузова НОМЕР_3, вартість якого складає 158 848, 36 грн.
Постановою слідчого відділу Золочівського РВ ГУ МВС України у Львівській області від 25.05.2010 року, за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України, порушена кримінальна справа за номером 118-0855.
На запит суду від Золочівського РВ ГУ МВС України у Львівській області надійшли копії матеріалів вказаної кримінальної справи.
Як свідчать надана суду копія постанови про порушення кримінальної справи від 25.05.2010 року, дана справа порушена по факту незаконного умисного заволодіння автомобілем марки «Skoda Octavia А5», без реєстраційних знаків, чорного кольору, вартість близько 65 000 грн.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не довів суду, що украдений був саме автомобіль a Octavia A5 Ambiente», № кузова НОМЕР_3 .
В постанові про порушення кримінальної справи і прийняття її до провадження від 25.05.2010р. (а. с. 28) не вказані індивідуальні ознаки вкраденого автомобілю, в тому числі в цієї постанові не вказано, що украдений автомобіль мав № кузова НОМЕР_3 .
Позивач не надав суду жодного документу, якій підтверджує, що саме цій автомобіль був украдений.
Оскільки позивач не довів, що був украдений саме автомобіль з номером кузова НОМЕР_3, відповідно позивач не довів свої позовні вимоги, а саме: позивач не довів, що вартість украденого автомобілю складає 158 848 грн. 36., що саме на украдений автомобіль було встановлено додаткове устаткування, і що саме украдений автомобіль був поставлений на облік.
Більш того, в постанові про порушення кримінальної справи і прийняття її до провадження від 25.05.2010р. (а. с. 28) вартість вкраденого автомобіля вказана близько 65 000 грн.
Надані позивачем та третьою особою документи не підтверджують, що ці документи мають будь -яке відношення саме до вкраденого автомобілю.
Суд вважає, що надані суду документи були сфальсифіковані.
Також, суду була надана копія постанови від 23.07.2010 року про зупинення досудового слідства, в якій вказано, що досудове слідство у кримінальній справі зупинено до встановлення особи, яка скоїла злочин.
При цьому слід вказати, що ніяких слідчих дій не було проведено, жодного процесуального документу на підтвердження проведення певних дій -суду не було надано, в постанові про зупинення досудового слідства також нічого не вказано про ті заходи, що вживалися для з'ясування обставин справи.
Особу увагу слід звернути на те, що в матеріалах справи знаходяться товарно транспортні накладні від 19.05.2010р. в різних редакціях, із різним змістом.
Позивачем була надана суду копія товарно - транспортної накладної на перевезення двох автомобілів «Skoda Octavia А5 Ambiente», № кузова: НОМЕР_3 та «Skoda Octavia А5 Ambiente», № кузова: НОМЕР_4. Назви автомобілів, їх номери та кількість вказані надрукованими літерами.
У той же час, третьою особою суду була надана товарно -транспортна накладна від 19.05.2010 року, згідно якої третя особа передала позивачу для перевезення один автомобіль «Skoda Octavia А5», № кузова: …НОМЕР_5, назва та номер автомобіля вказані прописними літерами, але чітко вказано, що передається 1 (одна) одиниця техніки.
В п. 1.5 додатку № 2 до договору страхування вказано, що водій зобов'язаний заздалегідь потурбуватись про маршрут руху…, щоб уникнути зупинок з вантажем в місцях, котрі не охороняються.
Відповідно до п. 2.2 додатку № 2 до договору страхування під час довготривалої зупинки (більше 30 хв.) залишати транспортний засіб лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників.
В постанові про порушення кримінальної справи від 25.05.2010 року та поясненнях водія вантажівки, що здійснював перевезення, від 20.05.2010 року чітко вказано, що вантажувач із автомобіля зупинився 20.05.2010 року на час з 01-00 год. до 06.00 год. При цьому водій весь час перебував у кабіні вантажувача.
Незважаючи на це, один автомобіль зник з ванжтажувача.
Суду були надані фотокопії місця подій з матеріалів кримінальної справи.
Надані фотокопії знімків свідчать про те, що фактично вантажувач із автомобілями зупинився на узбіччі дороги, поблизу бару „Водолій” (як вказано на фотокопіях знімків), а не на спеціально обладнаній зупинці.
Враховуючи специфіку зниклої речі, а саме: це автомобіль, виникає питання, як водій вантажівки, який весь час перебував у кабіні вантажівки, не зміг почути, як знімають легковий автомобіль.
Адже, надані фотокопії знімків свідчать, що вантажівка зупинилась не на швидкій трасі, а на звичайній дорозі, неподалік бару, на знімках видно житлові будинки, події відбувались у нічний час.
Події стосовно зникнення автомобіля Шкода, відбувалися 20.05.2010 року, а постанова про порушення кримінальної справи з'явилася лише через п'ять днів -25.05.2010р.
Будь -яких пояснень у водія вантажівка щодо зникнення автомобіля не було відібрано.
Крім того, позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, надав документи, за винятком показань шайби тахографа автотягача «МАЗ», д.н. НОМЕР_1 за увесь час перевезення, що передбачено п. 6.1.11 договору страхування, лише 09.09.2010 року.
Позивач зазначає, що тільки при наданні послуги з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами, на автомобільний транспортний засіб повинен бути встановлений контрольний пристрій (тахограф), який використовується відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення. Таким чином, позивач вважає, що посилання відповідача на обов'язкове встановлення тахографу для внутрішніх перевезень вантажними автомобілями не відповідає нормам чинного законодавства України.
Умовами договору страхування чітко визначено умови здіснення страхової виплати, яка проводиться лише за умови наявності шайби тахографа за увесь час перевезення (п. 6.1.11 договору страхування).
Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Розглядаючи цю справу суд дійшов висновку, що у даному випадку існує зговір групи осіб: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю „Форвард автоцентр” с. Клячанова Мукачівського району Закарпатської області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша лізингова компанія” м. Київ, Закритого акціонерного товариства „Єврокар” с. Соломоново Закарпатської області, ОСОБА_6 АДРЕСА_1 та Слідчого відділу Золочівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області.
Вказана група осіб мала на меті дві цілі: 1 -продати нібито викрадений автомобіль та розподілити між собою отримані грошові кошти від проданого автомобіля, та 2 -отримати додатково ще і страхове відшкодування за крадіжку автомобіля.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування необґрунтовані, не підтверджені доказами та матеріалами справи, а тому у зволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 82 -85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Повне рішення складено : 20.09.2010р.