Справа № 944/560/24
Провадження №1-кп/944/814/24
28.03.2024м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні м.Яворові, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141350001182 від 03.11.2023 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мшана Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, такого, що має на утриманні одну малолітню дитину, з вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України,
судом визнано доведеним, що що в період часу з 01.11.2023 по 02.11.2023 близько 15.00 год, ОСОБА_5 , знаходячись в м.Львів по вул.Стрийській, завантажив в автомобіль (мікроавтобус) білого кольору марки «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 , будівельне сміття та старі побутові речі (дивани та шафи), які утворилися в результаті проведення будівельних робіт, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, в порушення ст.33 Закону України «Про відходи», якою заборонено несанкціоноване скидання і розміщення відходів, ст.46 Закону України «Про охорону земель», яка зобов'язує громадян забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення, ст.16 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка покладає обов'язок дотримання вимог ветеринарних, санітарно - гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм під час виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, ст.22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», яка зобов'язує громадян здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, забрудненню навколишнього середовища, використовуючи зазначений вище транспортний засіб, за кермом якого перебував особисто, вивіз та незаконно здійснив складування, шляхом зсипання на поверхневий умовно родючий шар грунту твердих побутових відходів у несанкціонованому сміттєзвалищі, що на земельній ділянці з кадастровим номером №4625882900:02:000:0159, яка належить ОСОБА_6 , розташованій за межами населеного пункту на території Івано-Франківської ОТГ, внаслідок чого відбулося забруднення земель, що спричинило шкоду довкіллю на суму 11 798, 87 гривень.
Таким чином в результаті вчинення незаконних дій ОСОБА_5 , виявлено незаконне засмічення земель твердими побутовими відходами на земельній ділянці, загальною площею 0,351 га, що призвело до її забруднення шкідливими хімічними елементами, а саме фосфором та залізом, що створило небезпеку для довкілля.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив забруднення земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.239 КК України.
До суду обвинувальний акт надійшов з угодою про визнання винуватості.
Згідно із цією угодою ОСОБА_5 повністю визнає вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за фактичними обставинами і погоджується з кваліфікацією його дій. завдану шкоду відшкодував.
В угоді сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками її укладення та невиконання.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди буде призначене покарання: за ч.1 ст.239 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди. Наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , просить суд затвердити угоду про визнання винуватості від 31.01.2024.
Прокурор ОСОБА_7 вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 31.01.2024.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Як відомо із змісту статті 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
У відповідності до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Положеннями статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 239 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Свою винуватість у вчинених кримінального правопорушення обвинувачений визнав беззастережно.
У даному кримінальному провадженні потерпіла особа участі не бере.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку її укладення, та КК України, а також щодо узгодженої міри призначення покарання, підстав для відмови в її затвердженні не встановлено.
Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.1 ст.239 КК України.
При узгодженні покарання, сторонами враховано обставини, згідно ст.66, 67 КК України, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.
З огляду на вищенаведене, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2024 між прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 , слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.
Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Цивільний позов не заявлявся.
Судові витрати по справі відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосований, клопотання про застосування такого заходу не заявлено.
Керуючись ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12023141350001182 від 03.11.2023 року між прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, призначивши йому покарання у розмірі 1000 (одна тисяча ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Зобов'язати ОСОБА_5 сплатити штраф у місячний строк з моменту набрання цим вироком законної сили.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 06.11.2023 на транспортний засіб марки «Fiat» моделі «Ducato», номерний знак НОМЕР_2 , який завантажений відходами (будівельним сміттям), власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Речові докази у кримінальному провадженні:
- транспортний засіб марки «Fiat» моделі «Ducato», номерний знак НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 повернути ОСОБА_8 .
- завантажені відходи (будівельне сміття) - знищити.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою, статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; а також прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1