Справа № 450/308/24 Провадження № 2/450/835/24
27 березня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни, Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача, у якому просила визнати виконавчий напис, вчинений 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Солонець Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 21436, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 20286 грн. 83 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Мотивувала позовні вимоги тим, що приватним нотаріусом не повідомлено про вчинення відносно неї виконавчого напису, а також не дотримано процедури вчинення такого в частині неотримання від стягувача документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Зазначила, що сама заборгованість не є безспірною. Вона не погоджується з розрахунком суми заборгованості. З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати, орієнтований розрахунок яких становить 10000 грн.
Ухвалою від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
01 березня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли заява про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, клопотання про врегулювання спору за участю судді та про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Солонець Т.М. видано виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 21436, про стягнення з позивача на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 20286 грн. 83 коп.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У відповідності до пп. 2.1. п. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію необхідну для вчинення виконавчого напису.
Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі є безспірними.
Розрахунок боргу, викладений у виконавчому написі, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до позивача.
За таких обставин підлягає перевірці питання щодо стягнення з боржника за кредитним договором, а сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Наведене свідчить про надання відповідачем неповної інформації та документів нотаріусу, що має наслідком порушення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п.1 Глави 13 Порядку № 296/5 при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, згідно з якими на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
При цьому слід зазначити, що захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог кредитора.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, а також визнання відповідачем позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про те, що обставини, якими позивач обґрунтувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі слід задовольнити та визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат слід зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, позивачем не надано суду вищевказаних письмових доказів, які б підтверджували наявність витрат понесених на професійну правничу допомогу, не долучено жодних договорів з особами, які могли таку допомогу надавати, а у позовній заяві не вказано відомостей про наявність у позивача представника.
З огляду на вказане, суд не бере до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн. та не вбачає за підставне стягнути таку з відповідача на користь позивача.
Щодо поданого представником відповідача ОСОБА_2 клопотання про врегулювання спору за участю судді слід зазначити, що за ч. 1 ст. 201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. При цьому, в матеріалах справи відсутня інформація про надання позивачем згоди на здійснення процедури врегулювання спору за участю судді. Відтак, клопотання задоволенню не підлягає.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., що становить 50 % від сплаченого останньою судового збору за подання позовної заяви до суду.
Крім того, позивачу слід також повернути з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору у сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 142, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 49, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 21436, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 20286 грн. 83 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 50 % сплаченого судового збору у сумі 605 грн. 60 коп.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп., що становить 50 % судового збору, який сплачено відповідно до квитанції № QSQS-2UBS-LTFE від 18 січня 2024 року на рахунок № UA968999980313191206000013893, код ЄДРПОУ 38008294, отримувач ГУК Львів/Пустомитівська тг/22030101.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.