Справа № 463/2730/24
Провадження № 2-н/463/871/24
про відмову у видачі судового наказу
28 березня 2024 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., вивчивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернувся до Личаківського районного суду м.Львова із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 43125,35 гривень, інфляційних втрат у розмірі 5809,47 гривень, 3% річних у розмірі 2188,92 гривень та 302,80 гривень судового збору.
У п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника та обставини, на яких вони обґрунтовуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Пред'явлена стягувачем ТОВ «Львівгаз збут» заява не відповідає вимогам п.п.4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України, а саме заявлені вимоги не відповідають обставинам, на яких вони обґрунтовуються, а також доказам, поданим до заяви.
Як вбачається із заяви, ТОВ «Львівгаз збут» просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 43125,35 гривень, на підтвердження чого надається розрахунок заборгованості, сума якої була нарахована до періоду зазначеному у такому 02.2021 року у розмірі 29489,06 гривень. Конкретного періоду за який заявник просить стягнути суму заборгованості вимоги заяви не містять.
В обґрунтування заявлених вимог також зазначає, що між ТОВ «Львівгаз збут» та ОСОБА_1 було укладено типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов Типового договору постачання природного газу є споживання природного газу.
Так, за змістом п.п.1.1, 1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2500, цей договір є публічним договором приєднання, що укладається за вимогами ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначених строках, і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.
Відповідно до п.4.5 Типового договору від 30.09.2015 № 2500, розрахунки споживача за цим договором розміщені за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки постачальника. Спосіб оплати має бути визначеним споживачем у заяві-приєднання.
Якщо Споживач не погоджується з рахунком Постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, Споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється (п.4.11 Типового договору від 30.09.2015 № 2500).
Разом з тим, у матеріалах справи відсутня заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем підписана ОСОБА_1 , в якій остання засвідчила свій спосіб вибору розрахунків та оплати за надані послуги, що унеможливлює безспірного підтвердження згоди боржника на приєднання до умов договору постачання природного газу на визначених заявником умовах та не може у безспірному порядку привести розмір та підстави виниклої заборонності.
Також з аналізу змісту наданого суду фінансового стану боржника вбачається, що протягом періоду з лютого 2021 року по квітень 2024 року (в заяві такий період відсутній), боржник проводила часткову оплату спожитих послуг, що відповідно до п.4.11 Типового договору від 30.09.2015 № 2500 вказує про наявність спору, що не може бути предметом розгляду в порядку наказного провадження, оскільки розмір та період заборгованості в такому випадку підлягає доказуванню на загальних засадах з метою не допущення порушення принципу змагальності та диспозитивності.
Цивільний процесуальний кодекс не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з ч.2 ст.165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч.2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.165, 166 ЦПК України, суддя, -
відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості за спожитий природний газ.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду.
Суддя Грицко Р.Р.