Справа № 462/2638/24
28 березня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення,
встановила:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути їй перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідача ОСОБА_3 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку про направлення справи за виключною підсудністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Вимоги ЦПК щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Суд враховує ч. 4 ст. 263 ЦПК України якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Судом встановлено, що позов виник із приводу нерухомого майна, а саме виселення з квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Місцезнаходження нерухомого майна не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Залізничного районного суду м. Львова.
Частиною 1 статті 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно положення п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 30, 31 ЦПК України цивільна справа підлягає направленню за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
Керуючись статтями 27, 30, 31, 187, 353-354 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення передати за підсудністю доСихівського районного суду м. Львова (79000, м. Львів, вул. Чоловського, 2).
Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Постигач О.Б.