Справа № 461/4457/23
Провадження № 2-з/461/2/24
про забезпечення позову
25.03.2024 року Галицький районний суд м. Львова в складі головуючого судді Волоско І.Р., секретар Старовецька С.І., розглянувши в порядку ст.153 ЦПК України, без виклику сторін, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадженні Галицького районного суду м.Львова на стадіїї підготовчого судового засідання перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:
заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , засіб зв'язку НОМЕР_2 ) без згоди батька ОСОБА_3 обирати чи/та змінювати на інший навчальний шкільний заклад у м. Львові /або у м. Вінниця місце навчання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати ОСОБА_2 за письмовою згодою з батьком дитини ОСОБА_1 визначити спосіб (форму) здобуття освіти у навчальному шкільному закладі малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати ОСОБА_2 негайно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з часу винекнення факту) повідомляти батька про захворювання та заплановані/ургентні медичні втручання і лікування дитини;
зобов'язати ОСОБА_2 письмово повідомити ОСОБА_1 номер особистого мобільного телефону малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 2024 рік, а також у разі втрати чи зміні особистого номеру телефону негайно (не пізніше ніж протягом 3-годин з дня виникнення факту) повідомляти батька дитини про факт і причини зміни особистого номеру ОСОБА_5 ;
зобов'язати ОСОБА_2 надати батьку дитини ОСОБА_1 письмово інформацію про місце та графік навчання та/ або відвідування дитинною позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно (не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту) повідомляти батька дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків/секцій;
забезпечувати ОСОБА_2 у дні, в які малолітня дитина ОСОБА_6 знаходиться разом з матір'ю ОСОБА_2 або з іншими третіми особами, щоденне спілкування (контакт) з батьком ОСОБА_1 , з 19:00 до 21:00 шляхом відеозвя'зку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Телеграм, Вайбер, Вотсап) та /або Зум, Скайп;
забезпечувати побачення та спілкування (контакт) малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 , під час його перебування на території будь-якого міста, де буде знаходиться дитина, без присутності матері, за місцем знаходження дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, на спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури.
В обґрунтування заяви вказує на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Окрім того, вважає, що своїми неправомірними діями відповідачка порушує його батьківські права щодо участі у вихованні дитини; безперешкодне спілкування з батьком. Розгляд справи - це тривалий процес, протягом якого ОСОБА_2 позбавляє його можливості спілкування з дочкою, контролює її поведінку по відношенні до нього, забороняє спілкування по телефону; на свій розсуд вирішує питання навчання, участь у гуртках, тощо. Обгрунтовує клопотання також і тим, що фактичне викрадення дитини порушило її сталі соціальні зв'язки, унеможливило належне і повноцінне навчання, дозвілля у вихідні та святкові дні. Позивач не обізнаний зі станом здоров'я дитини, обмежений у спілкування через засоби мобільного зв'язку.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що 02.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 до досягнення нею 14-ти річного віку.
Позов обґрунтовував тим, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Увесь період часу після народження та після припинення фактичних шлюбних відносин постійним місцем проживання малолітньої ОСОБА_5 була адреса місця проживання батька та матері - АДРЕСА_2 . 14 травня 2023 року відповідачка повідомила, що 09.06.2023 року вона разом з донькою змінює місце проживання на м. Вінниця. Вказує, що ним у будинку, в якому проживає ОСОБА_7 , створені всі необхідні матеріально-побутові умови для проживання та нормального розвитку дитини. Позивач офіційно працює, приділяє доньці максимум свого часу, уваги та любові, має з нею гарні стосунки. Вказує, що самовільна зміна відповідачем постійного місця проживання малолітньої дитини буде суперечити інтересу дитини.
Крім цього, 05.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, служба у справах дітей Вінницької міської ради у якому просила визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
22.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:
заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , засіб зв'язку НОМЕР_2 ) без згоди батька Марчака 1.1, обирати чи/та змінювати на інший навчальний шкільний заклад у м. Львові /або у м. Вінниця місце навчання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати ОСОБА_2 за письмовою згодою з батьком дитини ОСОБА_1 визначити спосіб (форму) здобуття освіти у навчальному шкільному закладі малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
зобов'язати ОСОБА_2 негайно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з часу винекнення факту) повідомляти батька про захворювання та заплановані/ургентні медичні втручання і лікування дитини.
зобов'язати ОСОБА_2 письмово повідомити ОСОБА_1 номер особистого мобільного телефону малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 2024 рік, а також у разі втрати чи зміні особистого номеру телефону негайно(не пізніше ніж протягом 3-годин з дня виникнення факту) повідомляти батька дитини про факт і причини зміни особистого номеру ОСОБА_5 ;
зобов'язати ОСОБА_2 надати батьку дитини ОСОБА_1 письмово інформацію про місце та графік навчання та/ або відвідування дитинною позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно (не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту) повідомляти батька дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків/секцій;
забезпечувати ОСОБА_2 у дні, в які малолітня дитина ОСОБА_6 знаходиться разом з матір'ю ОСОБА_2 або з іншими третіми особами, щоденне спілкування (контакт) з батьком ОСОБА_8 1.1, з 19:00 до 21:00 шляхом відеозвя'зку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Телеграм, Вайбер, Вотсап) та /або Зум, Скайп;
забезпечувати побачення та спілкування (контакт) малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 , під час його перебування на території будь-якого міста, де буде знаходиться дитина, без присутності матері, за місцем знаходження дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, на спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури.
Із матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви, заяв про забезпечення позову, апеляційних скарг, усних та письмових пояснень, вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується визначення місця проживання спільної дитини сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що між сторонами існують конфліктні відносини з приводу участі кожного із батьків у вихованні дитини, яка на даний час проживає із матір'ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 , а батько ОСОБА_1 - у АДРЕСА_2 .
Із матеріалів цивільної справи вбачається, шо позивач позбавлений можливості приймати участь у вихованні дитини, вирішенні питання вибору навчального закладу, не обізнаний зі станом здоров'я дитини, спілкування, в т.ч. по мобільному зв'язку; між сторонами з цього приводу постійно існують конфлікти і непорозуміння, що не може не впливати на позитивний розвиток дитини, її життя і формування оособистості.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України - сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняюттся державою.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, злійснюються вони державними чи приватними установами, що займаюттся питанняи соціального забезпечення, судами, адіністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави - учасниці зобовязуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги й обовязки її баттків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Загально прийнято, що права дитини завжди переважають над інтересами дорослих. Кожна дитина має право на освіту незалежно від того, які суперечності мають між собою дорослі батьки.
Практика Європейського суду з прав людини у такій категорії справ вказує на те, що між правами та інтересами дитини повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю повинні переважати еад інтересами батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Крім цього, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про освіту», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо освіти й розвитку дитини.
Крім того, Законом (чачстини 2 та 3 статті 55) також передбачено, що обоє з батьків здобувачів освіти мають, посеред іншого, право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти.
А також обоє з батьків зобовязані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених програмою результатів навчання; поважати гідність, права, свободи та законні інтерпеси дитини та інших учасників освітнього процессу; дбати про фізичне і психічне здоровя дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу ждиття.
Норма статті 150 Сімейного кодексу України визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї родини, свого народу, своєї Батьтківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає участі батька дитини позивача ОСОБА_1 у її вихованні, обмежує його вільне спілкування з дочкою без законних на це правових підстав; за відсутності обґрунтованих доводів неможливості такого спілкування позбавляє дитину батьківської ласки, опіки, участі у її фізичному і психологічному розвитку, вільному проведенні часу, здобутті освіти, що є неприпустимим в українському суспільстві, в якому батьки зобов'язані забезпечити благополуччя і всесторонній розвиток особистості дитини та збалансувати свої інтереси та інтереси дитини, які за своєю природою та важливістю повинні переважати.
Це незалежно від вирішення спору по суті, оскільки виховний процес дитини триває щоденно і не повинен залежати та бути пов'язаний із наявним конфліктом, який склався м іж батькаи, у зв'язку із наявним спором.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Суд звертає увагу, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини, сприяння забезпеченню відновлення стосунків та емоційного контакту дитини з батьком, який проживає окремо, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування з батьком.
Зазначені позивачем заходи забезпечення позову не є предметом спору і тим більше, не можуть вважатись вирішення спору по суті.
Щодо зустрічного забезпечення (на виконання вимог п.6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Разом з тим, приймаючи до уваги вищевикладені обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, суд вважає, що у даному випадку невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить інтересів та прав відповідача та третіх осіб, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті вони будуть скасовані, а відтак, відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин 6,7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, серед іншого, забороною вчиняти певні дії.
Верховний суд України в п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначає, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність позовним вимогам виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв^язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захиіцене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
За таких обставин, співставивши можливі негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням законного інтересу прав малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за захистом прав якої позивач звернувся до суду, суд вважає, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними.
Відтак, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з донькою, погіршення між ними психоемоційного характеру стосунків на час розгляду справи, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає, що зазначені у клопотанні заходи забезпечення позову сприятимуть відновленню довірливих стосунків та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька, так і дитини, та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.
Так, вказані заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з батьком на час вирішення по суті, спору щодо місця її проживання.
Наведене, сприятиме усуненню конфліктних ситуацій між сторонами та стане гарантією того, що позивач сумлінно використовуватиме свої батьківські права і виконувати батьківські обов'язки, а також не зашкодить інтересам дитини та інтересам відповідачки.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з донькою, відсутністю випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.149-150, 153, 258, 260 ЦПК України, суд, -
заяву задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , 04 березня 1978 року), обирати чи/та змінювати на інший навчальний шкільний заклад у м.Львові або у м.Вінниця місце навчання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за письмовою згодою з батьком дитини ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 за письмовим погодженням з батьком дитини ОСОБА_1 визначити спосіб (форму) здобуття освіти у навчальному шкільному закладі малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на наступний навчальний 2024-2025 р.р.;
- зобов'язати ОСОБА_2 надати батьку дитини ОСОБА_1 письмово інформацію про місце та графік навчання та/або відвідування дитинною позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо та повідомляти батька дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків/секцій;
- зобов'язати ОСОБА_2 невідкладно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з часу винекнення факту) повідомляти батька ОСОБА_1 про захворювання та заплановані ургентні медичні втручання і лікування дитини;
- зобов'язати ОСОБА_2 письмово повідомити ОСОБА_1 номер особистого мобільного телефону малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на час виконання ухвали суду; у разі втрати чи зміни номеру телефону невідкладно (не пізніше ніж протягом 3-годин з дня виникнення факту) повідомити батька дитини про зміну номеру мобільного телефону ОСОБА_5 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити можливість щоденного спілкування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 вперіод з 19:00 до 21:00 год. шляхом відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Телеграм, Вайбер, Вотсап) та/або Зум, Скайп;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити побачення (зустрічі) малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , під час його перебування на території населеного пункту за місцем знаходження дитини, та відвідувати парки, сквери, дитячі розважальні заклади, спортивні майданчики та інші об'єкти дитячої інфраструктури.
Стягувач (позивач):
- ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 );
Боржник (відповідач):
- ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 , 04 березня 1978 року, 096 466 20 42).
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя І.Р.Волоско