28.03.2024
ЄУН 337/290/24
Провадження №1-кп/337/218/2024
28 березня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ( в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження строку застосування обвинуваченому запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42023082370000361 від 15.08.2023 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, перебуває на посаді гранатометника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.408 КК України,
На розгляді суду знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.
26.03.2024 від прокурора надійшло клопотання про продовження строку застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, у зв'язку із продовженням існування у справі ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. У клопотання прокурор зазначає, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено, дія якого закінчується 30.04.2024. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до дванадцяти років, який він вчинив під час дії воєнного стану. Достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, самовільно залишив місце несення служби, яке по своїй суті являється переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління з метою невиконання обов'язків військової служби. Вказані обставини в сукупності свідчать про можливість обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, як ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може здійснювати тиск на свідків, які враховуючи початковий етап судового розгляду ще не були судом допитані. Інші більш м'які запобіжні заходи за вищевказаних обставин не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважають, що до обвинуваченого можливо застосувати інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, домашній арешт.
Захисник зазначив, що прокурором не достатньо обґрунтовані ризики, на які він посилається у своєму клопотанні, та не доведена неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя 14.11.2024 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.01.2024. В подальшому ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.01.2024. ОСОБА_5 було продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до 05.02.2024 включно. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2024 ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до 30.04.2024 включно. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного його затримання - з 17.25 год. 13.11.2023 року.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є:1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ст.176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК).
За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Водночас, за приписами ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує, що в межах даного кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, тобто у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який неодружений, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, раніше не судимий, має постійне місце проживання. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для його тримання під вартою.
Крім того суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку, що причетність обвинуваченого до злочину, в якому він обвинувачується, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд погоджується з продовженням існуванням ризиків переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 12 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, існує ризик переховування від суду.
Крім того, слід зауважити, що як випливає із матеріалів клопотання, місце знаходження ОСОБА_5 не було встановлено в період з 31.07.2023 до моменту його затримання - 13.11.2023, що в сукупності також вказує на спроможність останнього в подальшому переховуватися від суду.
На існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує ігнорування ОСОБА_5 встановлених законодавством України вимог щодо порядку несення військової служби та те, що останньому інкримінується кримінальне правопорушення, яке має триваючий характер, що вказує на високу суспільну небезпечність обвинуваченого та може свідчити про вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Відтак, суд вважає доведеними та обґрунтованими ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого на даний час впливати на свідків, з боку сторони обвинувачення жодними належними та допустимими доказами не доведена. Прокурором не конкретизовано в який саме спосіб обвинувачений може впливати на вказаних осіб, з урахуванням того, що фактично судовий розгляд перебуває на стадії завершення.
Водночас, встановлені ризики переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушеньє надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не здатні забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, зазначені вище ризики підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, зокрема, ризик переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим тільки збільшується.
Такі обставини, як наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, а також те, що він раніше не судимий, не є достатніми стримуючими чинниками, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту, на що вказує сторона захисту, вказують і норми ч. 8 ст. 176 КПК України, які передбачають застосування під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються в тому числі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 КК України, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
У зв'язку з цим, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, у зв'язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити, підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу немає.
Водночас, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.01.2024, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 302 800,00 грн., який слід залишити без змін, оскільки підстав для зміни, визначеного раніше розміру застави, чи для скасування такого заходу судом не вбачається.
Керуючись ст.176, 177, 178, 183, 331 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 травня 2024 року включно із правом внесення застави у розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн. на депозитний рахунок суду (рахунок UA378201720355249002000001205, отримувач - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, банк - Державна казначейська служба України, м.Київ, код ЄДРПОУ 26316700, код МФО 820172).
У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду, 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, 3) прибувати до суду за викликом.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 28.03.2024 року о 12.45 год.
Суддя ОСОБА_1