28.03.2024
Справа № 331/802/24
Провадження № 1-кс/331/637/2024
28 березня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого прокурора групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному проваджені - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки ОСОБА_3 про продовження строків тримання під вартою, та матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР під № 22024080000000203, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, офіційно не працевлаштований, уродженець с. Грозьове Старосамбірського району Львівської області, зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст. 480 КПК України, раніше не судимий,
Слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строків тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22024080000000203, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024080000000203, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази відносно
ОСОБА_5 достатніми для складання обвинувального акта, 21.03.2024 стороні захисту оголошено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024080000000203 та відкрито зібрані під час досудового розслідування докази. Після завершення ознайомлення з відкритими матеріалами провадження, стороною обвинувачення 22.03.2024 обвинувальний акт скеровано до Хортицького районного суду м. Запоріжжя для розгляду по суті.
Підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України призначено на 28.03.2024, головуючий суддя ОСОБА_6 (судова справа №337/1703/24).
У той же час, за повідомленням Хортицького районного суду
м. Запоріжжя від 27.03.2024, призначене на 28.03.2024 підготовче судове засідання у справі за обвинуваченням ОСОБА_5 не відбудеться, з огляду на перебування головуючого судді на лікарняному.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2024 підозрюваному, на той час, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.04.2024 до 08 годин 40 хвилин.
Так, строк тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 02.04.2024 підготовче судове засідання, за об'єктивних обставин Хортицьки мрайонним судом м. Запоріжжя не буде проведено, з огляду на що є необхідність продовження слідчим суддею запобіжного заходу обвинуваченому
ОСОБА_5 строком на 2 місяці.
Згідно обвинувального акту, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, офіційно не працевлаштований, уродженець с. Грозьове Старосамбірського району Львівської області, зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст. 480 КПК України, раніше не судимий, обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Суть обвинувачення, згідно фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зводиться до наступного, ОСОБА_5 приблизно у червні 2022 року (більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені), перебуваючи на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, яке з 28.02.2022 і на час повідомлення про підозру знаходиться під тимчасовою окупацією збройних сил держави-агресора російської федерації (далі - зс рф), діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями держави-агресора рф, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій, прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади смт Михайлівка та добровільно зайняв посаду дільничного уповноваженого поліції відділу дільничних уповноважених поліції і по справах неповнолітніх у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого смт Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву мовою оригіналу - «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», та розташовується за адресою:
АДРЕСА_2 .
Обґрунтованість обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 , особливо тяжкого злочину, підтверджується зібраними з дотриманням вимог КПК України доказами, а саме:
-протоколом огляду мережі Інтернет від 04.08.2023, яким встановлено факт роботи незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території мовою оригіналу - «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району»;
-протокол огляду інформації, отриманої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якими встановлено факт зайняття посади громадянином України ОСОБА_5 у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території мовою оригіналу - «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району»;
-протоколами допитів свідків ОСОБА_7 від 25.01.2024, яка повідомила, що 11 жовтня 2022 року ОСОБА_5 проводив у неї обшук, забрав до відділу поліції, та вилучав принтер, та громадянина України ОСОБА_8 від 26.01.2024, який повідомив, що особисто бачив з червня 2022 року громадянина України ОСОБА_5 в формі поліції, шевронами «ПОЛИЦИЯ», прапорами рф, та із дубинкою, а також повідомив, що для вступу в поліцію необхідно було пройти поліграф, здати фізичну підготовку, та пройти співбесіду;
-відповіддю, що відсутні будь-які повідомлення, заяви від
ОСОБА_5 або його близьких осіб, відносно його викрадення, катування, незаконного утримання тощо;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які не зменшились та дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України): ОСОБА_5 , 07.11.2023 через Сумський прикордонний пункт перетинає державний кордон України. Під час опитування не повідомляє жодним чином про факт своєї роботи у незаконному правоохоронному органі у смт Михалівка. До часу свого затримання та початку відносно нього кримінального провадження фактично проживав у АДРЕСА_3 , що у сукупності свідчить про бажання обвинуваченого ухилитися від органу досудового розслідування. Крім того, встановивши зв'язки за час роботи у незаконному правоохоронному органі, у тому числі із представниками держави-агресора та представниками окупаційної влади, може виїхати на тимчасово окуповану територію або за межі території України, в тому числі до російської федерації, з якої заїхав на територію України.
Також батько обвинуваченого ОСОБА_9 є інспектором державної прикордонної служби 3 категорії, що також підвищує ризик, у тому числі незаконного перетину кордону та ухилення від суду.
Враховуючи військову агресію, яка суттєво обмежує можливість виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях такий ризик найбільш вірогідний і обвинувачений, перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду. Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України): у даному кримінальному провадженні в ході досудового розслідування встановлено та допитано всіх свідків, які володіють інформацією про протиправну діяльність ОСОБА_5 , з якими сторона захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України ознайомлена. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може схиляти свідків, яким відомі деталі вчинення даного злочину, шляхом вмовляння або погроз, оскільки всі допитані свідки є внутрішньо-переміщеними особами та мають на окупованих територіях, родичів, майно, тощо, до відмови від дачі показань, що може негативно вплинути на перебіг судового розгляду.Вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України): орган розслідування вважає, що існують ризики, що ОСОБА_5 перебуваючи з обраним щодо нього іншим запобіжним заходом, може вчинити інші злочини. Зокрема, займаючи посаду у незаконному правоохоронному органі та будучи фактично представником влади держави-агресора на окупованій території, може вчинити злочину спрямовані на допомогу державі-агресору, зокрема збирати, інформацію щодо місць розташування, пересування та дислокації військовослужбовців та військової техніки.
Крім цього, під час проведення досудового розслідування встановлено, що, ОСОБА_5 одружений, має неповнолітню дитину, які перебувають на окупованій території смт Михайлівка, що також свідчить про бажання та можливість ухилитись від суду.
Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання основного завдання кримінально-процесуального законодавства - невідворотності покарання, та в подальшому може негативно вплинути на хід судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому для запобігання вищевказаним ризикам, до обвинуваченого доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Частиною 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід - тримання під вартою.
Беручи до уваги, що органом досудового слідства встановлені докази скоєння підозрюваним ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкцією якого передбачене покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, який відповідно до статті 12 КК України віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, прихильність до представників країни-агресора, якими наразі окупована більшість території Запорізької області, можливість за станом здоров'я ОСОБА_5 перебувати під вартою, а також те, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти вказаним ризикам.
Відсутність достатніх гарантій належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим ОСОБА_5 , який, наразі фактично вину не визнає, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпеченні належної процесуальної поведінки останнього.
Також, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_10 у разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді від 12 до 15 років позбавлення волі, у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, що хоча і є додатковою обставиною, проте на яку також слід зважати.
Згідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначає, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом до свободи особистості.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, в тому числі і на сьогоднішній день. Так, 06.02.2024 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, який наразі діє, вважаю, що у вказаних умовах превалює суспільний інтерес над принципом свободи особистості, перебування ОСОБА_5 під вартою виправдано наявністю суспільного інтересу.
Таким чином, прокурор просить слідчого суддю продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної Установи «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, надали пояснення, аналогічні викладеним в клопотанні.
Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання заперечували. Захисник вважав , що у відношенні підозрюваного можливо обрати більш м'який запобіжний захід, який не буде пов'язаний з позбавленням волі.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Клопотання прокурора вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які не зменшились та дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України): ОСОБА_5 , 07.11.2023 через Сумський прикордонний пункт перетинає державний кордон України. Під час опитування не повідомляє жодним чином про факт своєї роботи у незаконному правоохоронному органі у смт Михалівка. До часу свого затримання та початку відносно нього кримінального провадження фактично проживав у АДРЕСА_3 , що у сукупності свідчить про бажання обвинуваченого ухилитися від органу досудового розслідування. Крім того, встановивши зв'язки за час роботи у незаконному правоохоронному органі, у тому числі із представниками держави-агресора та представниками окупаційної влади, може виїхати на тимчасово окуповану територію або за межі території України, в тому числі до російської федерації, з якої заїхав на територію України.
Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України): у даному кримінальному провадженні в ході досудового розслідування встановлено та допитано всіх свідків, які володіють інформацією про протиправну діяльність ОСОБА_5 , з якими сторона захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України ознайомлена. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може схиляти свідків, яким відомі деталі вчинення даного злочину, шляхом вмовляння або погроз, оскільки всі допитані свідки є внутрішньо-переміщеними особами та мають на окупованих територіях, родичів, майно, тощо, до відмови від дачі показань, що може негативно вплинути на перебіг судового розгляду.
Вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України): орган розслідування вважає, що існують ризики, що ОСОБА_5 перебуваючи з обраним щодо нього іншим запобіжним заходом, може вчинити інші злочини. Зокрема, займаючи посаду у незаконному правоохоронному органі та будучи фактично представником влади держави-агресора на окупованій території, може вчинити злочину спрямовані на допомогу державі-агресору, зокрема збирати, інформацію щодо місць розташування, пересування та дислокації військовослужбовців та військової техніки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурором та слідчим доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вони посилаються в клопотанні в обґрунтування продовження підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 194, 196, 309, 372 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 26 травня 2024 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом піяти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1