28 березня 2024 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310000378 від 26.01.2024, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який має на утриманні малолітню дитину, доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , депутатом, учасником бойових дій не являється, групи інвалідності не має, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України,
26.01.2024 року о 10 годині 07 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи біля торгового місця № 16 -17 в ангарі № 1 «Універсальної бази Черкаської ОБЛСПОЖИВСПІЛКИ»( база - ОПС), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його умисними протиправними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в подальшому неодноразово продовжений, шляхом вільного доступу, із шухляди стола рибного прилавка, яка використовувалась для зберігання коштів виручених за проданий товар, викрав грошові кошти у сумі 7000 гривень, які належать ФОП ОСОБА_4 , після чого помістивши їх у внутрішню кишеню куртки з викраденими коштами з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши потерпілому матеріальних збитків на вищевказану суму.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
01.03.2024 о 09 годині 51 хвилині, ОСОБА_5 , перебуваючи як різноробочий під час проведення ремонтних робіт у Черкаській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 12 Черкаської міської ради Черкаської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , а саме в підсобному приміщенні, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його умисними протиправними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в подальшому неодноразово продовжений, шляхом вільного доступу, викрав перфоратор «DNIPRO-М» модель «RH-100», який на праві власності належить ОСОБА_7 , вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/124-24/3590-ТВ від 12.03.2024, станом на 01.03.2024 становить 1683 гривні 33 копійки, після чого, з місця злочину зник, завдавши потерпілому матеріальних збитків на вищевказану суму.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він знає, що в Україні воєнний стан. 26.01.2024 року. Він підробляв на базі вантажником. В той час він був у скрутному матеріальному становищі, у зв'язку з народженням дитини, тому впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, із шухляди стола рибного прилавка, викрав 7000 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_4 , після чого поклав гроші у внутрішню кишеню куртки та пішов по своїх справах. 01.03.2024 він працював як різноробочий під час ремонту школи проведення ремонтних робіт. Впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, викрав перфоратор та пішов по своїх справах.
Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за вчинені злочини. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Потерпілому ОСОБА_7 перфоратор повернуто. Потерпілому ОСОБА_4 , завдані збитки не відшкодовані, але він зараз працює, та отримує кожного дня заробітку плату, тому зобов'язується повністю повернути потерпілому ОСОБА_4 викрадені гроші.
Потерпілий ОСОБА_7 до початку судового засідання подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.
Потерпілий ОСОБА_4 допитаний в судовму засідані, пояснив, що в нього ФОП « ОСОБА_4 », 26.01.2024 обвинувачений у перший день праці украв у нього 7000 гривень. Завдані збитки не відшкодовані, гроші йому не повернуто. Просив призначити обвинуваченому суворе покарання.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого потерпілого ОСОБА_7 .
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинів при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого ідтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, посередньо характеризується за місцем проживання, офіційно не працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину 2023 року народження, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілому ОСОБА_7 усунута заподіяна шкода, шляхом повернення майна, потерпілому ОСОБА_4 , завдані збитки не відшкодовані.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Також суд враховує, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Також у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він співпрацював з органами досудового розслідування, що не спростовано стороною обвинувачення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому злочинів, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, а також враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов'язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений. Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази по кримінальному провадженню: - 2 DVD - R, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання; - перфоратор «Дніпро-М» модель RН-100», який переданий на відповідальне зберігання під розписку власнику - потерпілому ОСОБА_7 , залишити у власника ОСОБА_7 ; - кросівки фіолетового кольору, рюкзак чорного кольору, які передані на відповідальне зберігання під розписку власнику - ОСОБА_5 , залишити у власника ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи №СУ-19/124-24/3590-ТВ від 12.03.2024 в сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя