Справа №701/248/24
Провадження №3/701/130/24
28 березня 2024 року суддя Маньківського районного суду, Черкаської області Костенко Андрій Іванович, розглянувши матеріали, що поступили з сектору поліцейської діяльності № 1 ВП №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , за ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , 23.02.2024 року о 09 год. 20 хв., в смт. Маньківка, вул. Райдужна, 26, Уманського району Черкаської області, керував автомобілем Geely MK Cross державний номерний знак НОМЕР_2 , та після скоєного ДТП за його участю, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння, вживав алкоголь, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.10 (є) Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 , в судовому засіданні свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав частково та суду пояснив, що 23.02.2024 року він керував транспортним засобом Geely в смт. Маньківка по вул. Райдужна, 26. Під час руху відволікся та не помітив припаркований на узбіччі автомобіль із яким здійснив зіткнення. Після чого домовився з власником про добровільне відшкодування завданої шкоди без виклику працівників поліції та пішов додому, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння. Перед тим як керувати транспортним засобом він вживав алкогольні напої.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні в ній докази у сукупності, встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачено, що вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно п.п. 1.6, 1.7 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Факт вчинення ОСОБА_1 , адмістративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, встановлено у судовому засіданні за матеріалами справи. ОСОБА_1 , також не заперечує факт керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до матеріалів справи дії ОСОБА_1 , кваліфіковано працівниками поліції за ч. 4 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність, у тому числі, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, алкоголю.
Однак, під час судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 , кваліфіковано невірно за ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки останній вживав алкоголь до вчинення ДТП, тобто до того, як він сів за кермо автомобіля та керував ним, а не після вчинення ДТП.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 , та не погіршує його становище.
За наведених вище обставин вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, а саме: обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2024 року серії ААД № 311077 який був складений поліцейським з РПП СПД № 1 ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Кравчук Г.І., (а.с. 2), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , (а.с. 6, 7), відеозаписами безпосереднього вчинення адміністративного правопорушення з місця події (а.с. 10).
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 , вимог, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України та, відповідно, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, суддя дійшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в розмірі, що передбачений санкцією ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 23, 33-35, 401, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 280, 283 КУпАП, Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати стягненню у вигляді штрафу на користь держави в сумі - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що складає одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на рахунок UA918999980313030149000023001, Отримувач коштів ГУК у Черк.обл./Черк.обл /21081300, код за ЄДРПОУ 37930566, Банк отримувача казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк терміном на три роки.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на рахунок (IBAN) UA 908999980313111256000026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд протягом 10 діб.
СуддяА. І. Костенко