Провадження № 1-кп/643/262/24
Справа № 643/11610/23
28.03.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12023221170001025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого: 31.05.2010 вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений з Харківського СІЗО 06.04.2012 за відбуттям покарання; 08.11.2012 вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту; 04.09.2013 вироком Феодосійського міського суду АР Крим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, 14.11.2013 року Апеляційним судом АР Крим в місті Феодосія вирок змінено та призначено 2 роки позбавлення волі, звільнений з Харківської ВК №43 27.06.2015 року за відбуттям покарання; 10.08.2017 вироком Васильківського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі; 26.10.2018 вироком Жовтневого районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений з Харківського СІЗО 22.09.2020 року за відбуттям покарання; 26.09.2023 вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення; який перебуває в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, маючи не погашену та не зняту у визначеному законом порядку судимість, знову вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.
02.04.2023 приблизно о 13:00, точний час не встановлений, у період дії на території України воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 та строк дії якого було продовжено, ОСОБА_4 , перебуваючи у переході станції метро «Студентська» поруч з будинком АДРЕСА_2 , побачив як повз нього проходила ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мала при собі рюкзак сірого кольору та в цей час у ОСОБА_4 виник злочинний протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_6 не звернула на нього увагу, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно відкрив рюкзак та викрав з нього гаманець, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 3000 грн., які належать ОСОБА_6 , після чого покинув місце вчинення злочину із викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на свою користь, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3000 грн.
Крім того, ОСОБА_4 , 02.04.2023 приблизно о 13:00, точний час не встановлений, перебуваючи поряд з буд. АДРЕСА_2 , після вчинення крадіжки майна, належного ОСОБА_6 , відійшов на незначну відстань та перевірив вміст викраденого у ОСОБА_6 . гаманця, де окрім грошових коштів в сумі 3000 грн., виявив банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 із чіпом PayPass, держателем якої є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на викрадення вказаної банківської картки, з метою викрадення з неї грошових коштів.
Далі ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення офіційного документа (банківської картки), діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що банківська картка є офіційним документом (відповідно до ст.1 Закону України « Про інформацію» від 02.10.1992, пунктів 13, 53, 63 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021), скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, дістав з вказаного вище гаманця банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 із чіпом PayPass, держателем якої є ОСОБА_7 , та поклав її до власної кишені одягу.
Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на викрадення офіційного документа з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що у будь - який час може бути застигнутим, утримуючи при собі вказану вище банківську картку із чіпом PayPass, залишив місце вчинення злочину, розпорядившись картою у подальшому на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_4 , 02.04.2023, приблизно о 13:20, точний час не встановлено, у період дії на території України воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 та строк дії якого було продовжено, після викрадення банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 із чіпом PayPass, держателем якої є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у магазині «Продукти» за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів з вказаної вище банківської карти.
Далі ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою власного збагачення за допомогою викраденої ним банківської карти АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 із чіпом PayPass, держателем якої є ОСОБА_7 , без волі та згоди останнього 02.04.2023 о 13 годині 22 хвилини, перебуваючи у магазині «Продукти», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , використовуючи вказану вище банківську картку з чіпом PayPass, здійснив оплату покупки на суму 499 грн. Таким чином ОСОБА_4 викрав з банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 із чіпом PayPass, держателем якої є ОСОБА_7 , 499 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні злочинів за вищевикладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що все відбувалося саме так, як зазначено в обвинувальному акті.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується іншими доказами стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються та останні правильно розуміють зміст цих обставин, та за згодою учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались.
Виходячи з викладеного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно та за ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки він вчинив викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Судом досліджувалася особа обвинуваченого і встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше неодноразово судимий.
При призначенні покарання обвинуваченому відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчинених ним кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_4 , який раніше судимий, тяжкість вчинених злочинів, пом'якшуючі покарання обставини, в зв'язку із чим, суд доходить висновку, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання, пов'язане з позбавленням волі, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів в межах санкції інкримінованих йому статей.
Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо у межах санкцій інкримінованих статей та визначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, на підставі ч.1 ст.70 КК України.
Крім того, судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі
Кримінальне правопорушення в даному провадженні ОСОБА_4 вчинив до постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2023 року.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
З вищевказаних положень закону вбачається, що при призначенні покарання на підставі ст.70 КК України до обвинуваченого застосовується принцип призначення покарань шляхом їх повного або часткового складання, чи шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
За таких обстави суд приходить до висновку, що в даному випадку при призначенні обвинуваченому остаточного до відбування покарання слід застосувати положення ч.4 ст.70 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання шляхом часткового складання призначених покарань.
Потерпілою ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні пред'явлено цивільний позов, в якому остання просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 3000,00 грн.
Потерпілим ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні пред'явлено цивільний позов, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 499,00 грн.
Вирішуючи питання щодо цивільних позовів суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так, згідно ч.14 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У відповідності до вимог ч.14 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що кримінальними правопорушеннями ОСОБА_6 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 3000,00 грн. та ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 499,00 грн, суд вважає можливим задовольнити цивільні позови.
Процесуальних витрат у справі немає.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.357 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі ;
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання призначеного за даним вироком, приєднати частково, у вигляді ТРЬОХ місяців позбавлення волі, покарання призначенне за вироком Київського районного суду м.Харкова від 26.09.2023, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного його затримання, тобто з 26.09.2023.
Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 , строк перебування під вартою у період з 26.09.2023 по 28.03.2024 року.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , матеріальну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , матеріальну шкоду в розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.
Речові докази у справі Диск-DVD-R, знімок екрану телефону з мобільного додатку «Ощад-24» та знімок з екрану телефону з мессенджера «Viber», залишити в матеріалах кримінального провадження.
Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
ОСОБА_1