Справа № 953/8077/23
н/п 1-кс/953/2293/24
"28" березня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання слідчого в ОВС СВ УСБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22023220000000250 від 16.02.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
27.03.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого в ОВС СВ УСБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, про обрання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , будучи уродженцем і мешканцем м. Харкова, після закінчення у 2002 році школи, пройшов військову строкову службу у період з 30.05.2003 по 07.10.2004 в лавах в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 Збройних сил України, а потім у 19.12.2005 вступив на службу до органів внутрішніх справ України, склавши відповідну присягу на вірність народу України, але в подальшому, не будучи прихильником української державності, самостійності та незалежності України, перебуваючи під інтелектуальним впливом виховання в дусі комуністичних ідей та імперської російської ідеології, після подій 2014 року звільнився із займаної посади молодшого інспектора автослужби ОПіО Київського РВ ГУ МВСУ в Харківській області та вирішив порушити правовий зв'язок з державою Україною, який до того знаходив свій вияв у взаємних правах і обов'язках, та набути громадянство російської федерації без позбавлення українського, у зв'язку з чим у 2015 році вибув на не підконтрольну Україні територію Луганської області.
В подальшому ОСОБА_6 , будучи достовірно обізнаним, що в Україні з 17.03.2014 діє особливий стан, у невстановлений період часу, за невстановлених обставин прибув до російської федерації, де 27.06.2019 отримав паспорт громадянина росії, виданий (російською мовою) «гу мвд росии по Ростовской области», а потім повернувся на не підконтрольну Україні територію Луганської області.
Таким чином, ОСОБА_6 , не маючи патріотичних переконань, проігнорував ту обставину, що в умовах 2014 року Україна була змушена докладати необхідних зусиль щодо забезпечення своєї безпеки, а тому й вдалася до внутрішньодержавного заходу, що створило надалі відповідні умови для протистояння загрозам. При цьому введення особливого стану в державі було вимушеною мірою під якою слід розуміти надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу.
Крім того, ОСОБА_6 , перебуваючи в умовах політичних подій в Україні з початку 2014 року, був достовірно обізнаним про те, що протягом березня - квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та збройних сил російської федерації (далі - рф) представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 у м. Донецьку створено терористичну організацію «донецька народна республіка» (далі - «днр»), а 27.04.2014 у м. Луганську - терористичну організацію «луганська народна республіка» (далі - «лнр»), у складі яких були утворені незаконні збройні формування.
Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Луганської та Донецької областей.
В той же час, ОСОБА_6 , як громадянин України, що перебував з жовтня 2004 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як рядовий запасу, придатний до військової служби у військовий час, за вище вказаних обставин опинився за власним бажанням на території Луганської області, яка не підконтрольна Україні.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, стали окупованими рф (під юрисдикцією окупаційної адміністрації рф), починаючи з 07.04.2014, згідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
Відповідно до ст.ст. 2 та 5 Конституції України територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою, а право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум.
Питання про зміну території або конституційного ладу в Україні вирішуються виключно на всеукраїнському референдумі, який може бути назначений тільки Верховною Радою України, при цьому остання не надавала свого дозволу на проведення всеукраїнського референдуму щодо зміни меж території України та конституційного ладу в України.
Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно ст. 2 Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ст. 5 Конституції України, Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, основні засади якого визначено в розділах І, III, XIII Конституції України, належить виключно народові. Тобто, тільки народ має право безпосередньо, шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.
Згідно ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 8 Конституції України зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Однак, 24.02.2022 президент російської федерації (далі - «рф») оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил «рф» на територію України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч збройним формуванням країни-агресора вздовж всієї лінії фронту.
В результаті вчинення військовими формуванням держави-агресора «рф» дій було тимчасово окуповано частину території України, перелік яких затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії рф проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф) та ін.).
За результатом вчинення вказаних дій військовими формуваннями держави-агресора, починаючи з 24.02.2022, було тимчасово окуповано окремі райони Харківської області.
З початку військової агресії «рф» на територіях, які опинилися в окупації, в тому числі і Куп'янської територіальної громади, представники держави-агресора створили незаконні органи влади, які поширювали, встановлювали та закріплювали владу рф на місцях.
Так, 03.06.2022 на території м. Куп'янська Харківської області групою осіб з числа громадян України було здійснено підписання протоколу засідання щодо створення окупаційної адміністрації держави-агресора на території Харківської області під назвою (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що була створена та функціонувала в інтересах «рф», та обрано її керівника. Вказане рішення затверджено виданням наказу новопризначеним головою так званої (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за № 2/22 від 03.06.2022.
18.07.2022 головою так званої (російською мовою) «временной гражданской администрацией Харьковской области» видано наказ № УГ-55/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в (російською мовою) «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на так звані (російською мовою) «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.
У свою чергу наприкінці травня, на початку червня 2022 року ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він є громадянином України, військовозобов'язаним, але, не маючи патріотичних переконань, у ситуації, що склалася, та з особистих інтересів і вигоди, оцінивши обстановку в умовах воєнного стану, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинив злочини проти основ національної безпеки України, пов'язані з державною зрадою та колабораційною діяльністю, за наступних обставин:
Так, ОСОБА_6 після повномасштабного вторгнення збройних сил «рф» в Україну, перебуваючи на початку червня 2022 року у м. Куп'янську Харківської області, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, усвідомлюючи протиправний характер задуманого ним злочинного діяння, маючи стійку політико-ідеологічну мотивацію, та, діючи умисно, з корисливих мотивів, інших меркантильних і низьких переконань, пов'язаних з легкою можливістю побудувати кар'єру, що з'явилась з урахуванням переміщення з окупованоі? територіі? наи?більш професіи?но успішноі? частини населення, надав добровільну згоду представникам окупаційної влади країни-агресора щодо призначення його на посаду так званого (російською мовою) «исполняющего обязанности начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 », головною метою якої були організація та здійснення влади «рф» за підтримки так званих «правоохоронних органів» на окупованій території Харківської області.
В подальшому на підставі наказу так званого (російською мовою) «главы временной гражданской администрации Харьковской области» від 03.06.2022 за № 1/13-лс ОСОБА_6 було призначено на вказану посаду, яка згідно п. 5.1 «трудового договору» № 1/14-лс від 03.06.2022 передбачала оклад у розмірі 110 000 російських рублів, а 11.07.2022 згідно наказу № УГ-32/22 йому було присвоєно спеціальне звання полковника.
01.09.2022 полковника поліції ОСОБА_6 призначено на посаду (російською мовою) «начальника управления внутренних дел временной гражданской администрации Харьковской области» на підставі наказу так званого (російською мовою) «главы военно-гражданской администрации Харьковской области».
Таким чином, ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав за необхідне, спрямовані на зайняття ним посади, пов'язаної з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, добровільно обійнявши посаду в окупаційному правоохоронному органі, а саме так званого (російською мовою) «исполняющего обязанности начальника управления внутренних дел временной гражданской администрации Харьковской области», а після зміни назви (перейменування) органу - «начальника управления внутренних дел военно-гражданской администрации Харьковской области», та безпосередньо виконував свою трудову функцію на займаній посаді з метою забезпечення ефективної правоохоронної діяльності на території, підпорядкованій незаконно створеній окупаційній адміністрації Харківської області.
У підсумку ОСОБА_6 у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії, пов'язані з колабораційною діяльністю, основними складовими взаємопов'язаними ознаками та мотивами якого є: спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України; вчинення дій колабораціоністського характеру з прямим умислом, спрямованих на співпрацю з ворогом (окупантом), які мають політико-ідеологічну мотивацію, а також із корисливих мотивів та інших меркантильних, низьких переконань з використанням досить легкої можливості побудувати кар'єру, що з'явилась з урахуванням переміщення з окупованоі? територіі? наи?більш професіи?но успішноі? частини населення; співпраця у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, з метою підірвати суверенітет держави; добровільне зайняття ним, як громадянином України, посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, з очевидною метою надання допомоги державі-агресору та її представникам у створенні вертикалі незаконних органів управління; виконання посадових обов'язків, пов'язаних з плануванням роботи та забезпеченням їх виконання у незаконному правоохоронному органі; спрямованість всіх його дій, пов'язаних з добровільним зайняттям посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконному правоохоронному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, і не приховане бажання цього, характеризуються його усвідомленістю того, що він вчинив колабораційне діяння в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_6 ще напередодні повномасштабного вторгнення 24.02.2022 збройних сил рф в Україну, перебуваючи на території м. Луганська, володіючи відомостями про готування військово-політичного керівництва росії до повномасштабного вторгнення на територію України, оцінивши ситуацію, що склалася, маючи тверду політико-ідеологічну мотивацію, та, поділяючи, і, підтримуючи нинішні принципи офіційної ідеології російської федерації, діючи зі злочинним умислом, спланував свою подальшу діяльність, спрямовану на вчинення умисних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, ОСОБА_6 , являючись громадянином України, що перебував з жовтня 2004 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як рядовий запасу, придатний до військової служби у військовий час, але, не маючи патріотичного наміру після повномасштабного вторгнення рф в Україну вступити до лав Збройних сил України в цілях захисту держави, виявив бажання здійснити перехід на бік ворога в умовах воєнного стану з метою надання представникам держави-агресора будь-якої допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, пов'язаної зі зрадницькою діяльністю на користь держави-агресора.
Втілюючи в життя свій злочинний задум проти національної безпеки України, ОСОБА_6 на початку червня 2022 року, перебуваючи у м. Куп'янську Харківської області, не приховуючи своїх намірів, вступив у зв'язок представниками незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території Харківської області, та отримав пропозицію на добровільне зайняття посади (російською мовою) так званого (російською мовою) «исполняющего обязанности начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 », головною метою якої були організація та здійснення влади «рф» за підтримки так званих «правоохоронних органів» на окупованій території Харківської області.
У відповідь він, бажаючи отримати привілейоване ставлення до себе від військових держави-агресора та представників окупаційної влади, переконливо запевнив останніх у своїй прихильності окупаційній владі та, як колишній співробітник Київського РВ ГУ МВСУ в Харківській області, який присягав на вірність народу України, будучи обізнаним про форми та методи роботи вказаного правоохоронного органу, добровільно виказав готовність перейти на бік держави-агресора і співпрацювати з її представниками з метою підривної діяльності проти України.
Надалі, ОСОБА_6 на підставі наказу так званого (російською мовою) «главы временной гражданской администрации Харьковской области» від 03.06.2022 за № 1/13-лс було призначено на вказану посаду, яка згідно п. 5.1 «трудового договору» № 1/14-лс від 03.06.2022 передбачала оклад у розмірі 110 000 російських рублів, а 11.07.2022 згідно наказу № УГ-32/22 йому було присвоєно спеціальне звання полковника.
01.09.2022 полковника поліції ОСОБА_6 призначено на посаду (російською мовою) «начальника управления внутренних дел временной гражданской администрации Харьковской области» на підставі наказу так званого (російською мовою) «главы военно-гражданской администрации Харьковской области».
Таким чином, ОСОБА_6 , у період з 03 червня по 09 вересня 2022 року, у зв'язку з утворенням окупаційною адміністрацією держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, з основним місцем дислокації у м. Куп'янську, незаконного правоохоронного органу під назвою (російською мовою) «управление внутренних дел временной гражданской администрации Харьковской области», з метою забезпечення ефективної правоохоронної діяльності на території, підпорядкованій незаконно створеній окупаційній адміністрації, здійснював свої трудові функції у вказаному управлінні на займаній посаді так званого (російською мовою) «исполняющего обязанности начальника», а після зміни назви (перейменування) органу - «начальника».
При цьому, ОСОБА_6 з метою надання допомоги державі-агресору та її представникам у створенні вертикалі незаконних органів управління, діючи усвідомлено, з метою спричинити шкоду державі Україна, її патріотам та союзникам, не дотримуючись в умовах воєнного стану принципів законності, патріотизму, політичної неупередженості, оскільки їх дотримання є обов'язком кожного громадянина України, у зазначений період часу добровільно здійснював діяльність, направлену на підтримку дій ворога та на укріплення функціонування вказаного незаконного правоохоронного органу, шляхом створення штатної структури так званого (російською мовою) «управления внутренних дел «вга» Харьковской области».
У підсумку ОСОБА_6 , визначивши суб'єктивну цілеспрямованість своїх умисних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, передбачаючи можливі наслідки своєї протиправної, злочинної діяльності, у зазначений період часу здійснював свої професійні функції та вчинив добровільні дії, направлені на підтримку дій ворога, вдаючи при цьому оманливу, уявну видимість піклування та турботи держави-агресора, її прибічників по відношенню до населення окупованої території та життєзабезпечення її мешканців, займаючись розв'язанням важливих з ідеологічної точки зору держави-агресора питань щодо пропагування нормальної життєдіяльності громад в частині, так званого, «правового захисту від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки» на окупованій території, а саме: виконання, покладених на нього окупаційною владою службових обов'язків начальника управління внутрішніх справ; здійснення роботи із залученням громадян до роботи у незаконному правоохоронному органі; затвердження внутрішніх організаційних документів вказаного незаконного правоохоронного органу; організація службовою діяльності, матеріально-технічного та грошового забезпечення співробітників (російською мовою) «увд вга Харьковской области»; організація та відповідальність за виконання підлеглими співробітниками функцій незаконного правоохоронного органу; організація та відповідальність за виконання розпоряджень і вказівок окупаційних органів влади, прийняття участі у спільних нарадах з представниками окупаційних органів влади та представників збройних сил рф.
Зазначена діяльність відображена у відповідних документах, складених та підписаних від імені ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_6 у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії, пов'язані з державною зрадою, вчиненою в умовах воєнного стану, основними складовими взаємозв'язаними ознаками та мотивами якого є: спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України; мета - заподіяння шкоди національній безпеці України, отримання привілейованого ставлення до себе від військових держави-агресора та представників окупаційної влади; перехід на бік ворога та здійснення ним підривної діяльності проти України у вигляді виконання професійних функцій, обумовлених зайняттям посади, у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, що є проявом однієї із форм надання іноземній державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України; добровільний характер його протиправної, злочинної діяльності, здійснений з власного бажання, без фізичного та психічного примусу; відкритий прояв політичної асоціальності, нехтування нормами моралі, пов'язаними з недотриманням в умовах воєнного стану принципів законності, патріотизму, політичної неупередженості; умисні протиправні дії з метою спричинити шкоду державі Україна, її патріотам та союзникам, пов'язані з підтримкою ворога в тому, щоб надати оманливу, уявну видимість піклування та турботи держави-агресора та її прибічників по відношенню до населення окупованої території та життєзабезпечення її мешканців, а також розв'язання важливих, з ідеологічної точки зору держави-агресора, питань щодо пропагування нормальної життєдіяльності громад в частині, так званого, «правового захисту від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки» на окупованій території; спрямованість всіх дій, пов'язаних з переходом на бік ворога та наданням допомоги державі агресору та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України, і не приховане бажання цього, характеризуються його усвідомленістю того, що він вчинив державну зраду в умовах воєнного стану.
03.04.2023 було складено та підписано слідчим і прокурором повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В подальшому з метою вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та допиту в якості підозрюваного, у передбачений КПК України спосіб здійснено виклик на 10, 11 та 12 квітня 2023 року, а також розміщено повістки про виклик та повідомлення про підозру шляхом публікації у засобі масової інформації загальнодержавної сфери - газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 05.04.2023 за № 67 (7465) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» - публікація від 05.04.2023.
Жодного разу на вищевказані виклики ОСОБА_6 у призначений час та місце не з'явився, про неможливість та поважні причини неприбуття орган досудового розслідування не повідомив.
Таким чином 05.04.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного.
13.04.2023 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, а кримінальне провадження - зупинено. Здійснення розшуку підозрюваного доручено ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області (оперативно-розшукова справа № 14).
01.09.2023 кримінальне провадження відновлено у зв'язку із необхідністю у проведенні слідчих та процесуальних дій в рамках даного кримінального провадження.
01.09.2023 кримінальне провадження було зупинено у зв'язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_6
19.03.2024 кримінальне провадження було відновлено та складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В подальшому з метою вручення ОСОБА_6 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, та допиту в якості підозрюваного, у передбачений КПК України спосіб здійснено виклик останнього на 23, 24 та 25 березня 2024 року на 10 годину 00 хвилин, для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших необхідних слідчих дій. Таким чином, було розміщено повістки про виклик та повідомлення про підозру шляхом публікації у засобі масової інформації загальнодержавної сфери - газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 19.03.2024 за № 57 (7717) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» - публікація від 19.03.2024.
Жодного разу на вищевказані виклики ОСОБА_6 у призначений час та місце не з'явився, про неможливість та поважні причини неприбуття орган досудового розслідування не повідомив.
Враховуючи вищевикладене 19.03.2024 (дата публікації на сайті газети «Урядовий кур'єр»), з дотриманням вимог ст. ст. 40, 36, 276-278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання.
Захисник в судовому засіданні при розгляді клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність перебування його підзахисного на тимчасово опукованій території та на території держави - агресора рф, а також недоведеність ризиків, які зазначені в клопотанні.
Клопотання розглядається слідчим суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що СВ УСБ України в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 22023220000000250 від 16.02.2023, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України (а.с. 15-16).
У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Слідчим суддею встановлено, що 03.04.2023 у даному кримінальному провадженні слідчим в складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України (а.с. 27-30).
19.03.2024 у даному кримінальному провадженні слідчим в ОВС 3-го відділення СВ УСБ України в Харківській області майором юстиції ОСОБА_4 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України (а.с. 47-57).
Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.
Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов'язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З матеріалів клопотання вбачається, що у зв'язку із неможливістю вручення ОСОБА_6 нарочно повідомлення про підозру, про зміну раніше повідомленої підозри у день їх складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 , повісток про виклик ОСОБА_6 до СВ УСБ України в Харківській області на 10.04.2023, 11.04.2023, 12.04.2023, 23.03.2024, 24.03.2024, 25.03.2024 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, зокрема, шляхом оголошення повного тексту на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті» Урядовий кур'єр» № 67 ( НОМЕР_3 ) від 05.04.2023, № 57 (7717) від 19.03.2024 (а.с. 27-33, 36-41, 47-60, 63-69), а також шляхом вручення захиснику ОСОБА_5 (а.с. 70).
19.03.2024 на підставі постанови слідчого в ОВС СВ УСБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_4 видано доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 19.03.2024 № 005-270002651 згідно якого регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22023220000000250 від 16.02.2023 призначено захисника ОСОБА_5 (свідоцтво № 1893 від 18.02.2015).
Крім того, у зв'язку з тим, що органом досудового розслідування місцезнаходження ОСОБА_6 не встановлено, копію повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення нової підозри згідно ч. 2 ст. 135 КПК України було направлено поштою за місцем реєстрації ОСОБА_6 (а.с. 71-73).
Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема, протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; протоколом огляду предметів, речей і документів від 06.03.2023; протоколом огляду предметів речей і документів від 16.02.2024; протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 13.10.2023; протоколом огляду від 19.12.2023; протоколом огляду комп'ютерних даних від 26.12.2023; висновком судової портретної експертизи № СЕ-19/121-24/428-ФП від 22.01.2024; висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/1187-ПЧ від 30.01.2024.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні сторона обвинувачення посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спортворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування / суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 2 ст. 111 КК України у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна; злочин за ч. 7 ст. 111-1 КК України у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої).
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує також існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Так, органом досудового розслідування було опубліковано на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті» Урядовий кур'єр» № 67 ( НОМЕР_3 ) від 05.04.2023, № 57 (7717) від 19.03.2024 повістки про виклик на 10.04.2023, 11.04.2023, 12.04.2023, 23.03.2024, 24.03.2024, 25.03.2024 для проведення відносно нього слідчих та інших процесуальних дій (а.с. 31-33, 36-41, 58-60, 63-69). На вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_6 не з'явився та про поважні причини неявки не повідомив.
Постановою слідчого в ОВС СВ УСБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_11 від 13.04.2023 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук (а.с. 42-43).
Вищевикладені обставини свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не доведено існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення, наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття гр. ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, перебуванням підозрюваного на території, визнаної Верховною Радою України державою агресором, слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 за його відсутності.
Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 200, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого в ОВС СВ УСБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22023220000000250 від 16.02.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Зобов'язати слідчого в ОВС СВ УСБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про тримання під вартою останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1