Справа № 952/154/24
Провадження № 1-кп/952/33/24
27.03.2024 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої вирішується питання
про застосування заходів медичного характеру - ОСОБА_4 ,
законного представника особи, стосовно якої вирішується
питання про застосування заходів медичного характеру - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с. Зачепилівка Харківської області клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221090000992 від 28.09.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ., за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -
Відповідно до поданого клопотання, 27.09.2023 близько 11.00 год., ОСОБА_4 знаходячись у стані неосудності, тобто не маючи можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання у формі шизофренії параноїдної, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де на той час знаходилась його мачуха ОСОБА_7 та між ними на грунті неприязних стосунків виник словесний конфлікт.
Після чого під час конфлікту, ОСОБА_4 наніс невстановленим під час досудового розслідування предметом численні удари по руках, голові та спині потеплілої ОСОБА_7 .
В результаті вказаних дій ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому обох кісток правого передпліччя в нижній третині зі зміщенням відламків, який згідно висновку судово - медичної експертизи № 12-14/121-КР/23 від 05.10.2023 за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я згідно п.2.2.1в, 2.2.2 « Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, а також закриту черепно- мозкову травму зі струсом головного мозку, забій лівої параорбітальної області, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 12-14/121-КР/23 від 05.10.2023 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень згідно п.2.3.2б, 2.3.5 « Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_4 перебуваючи у стані неосудності вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, а саме нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_4 підтверджується матеріалами провадження у їх сукупності, проведеними слідчими діями та зібраними доказами.
Однак, в ході досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_4 наявне хронічне психічне захворювання.
Так, в ході досудового розслідування ОСОБА_4 проведена амбулаторна судово- психіатрична експертиза № 36 від 23.01.2024, згідно висновку якої встановлено, що ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної та відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає суспільно- небезпечне діяння, ОСОБА_4 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання та не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_4 є суспільно-небезпечною особою внаслідок його психічного стану для самого себе та інших осіб, а також може спричинити іншу істотну шкоду своїми діями (бездіяльністю) оскільки не може відповідати за свої дії та керувати ними.
За таких обставинах, приймаючи до уваги, що суспільно небезпечне діяння вчинено ОСОБА_4 в стані неосудності, прокурор просить суд застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад із звичайним наглядом.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад із звичайним наглядом стосовно ОСОБА_4 пославшись на доводи, викладені в клопотанні.
Особа, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора та пояснив, що достеменно тих подій не пам'ятає і конкретно нічого пояснити не може.
Захисник особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, мало місце. Не заперечував щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.
Законний представник особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 підтвердив факт хворобливого стану ОСОБА_4 та не заперечував щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.
Потерпіла ОСОБА_7 підтвердила факт нанесення їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та не заперечувала щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в суді пояснили, що 27.09.2023 до них додому прийшла потерпіла ОСОБА_7 та повідомила, що ОСОБА_4 під час словесного конфлікту наніс їй тілесні ушкодження.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи приписи ст.ст.93, 94 КК України, ст.ст.512, 513 КПК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України «Про психіатричну допомогу », вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Частиною 1 ст.513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду, на підставі досліджених судом доказів, а саме:
- допитом потерпілої ОСОБА_7 ,
- допитом ОСОБА_10 ,
- допитом ОСОБА_9 ,
- висновком судово - медичної експертизи № 12-14/121-КР/23 від 05.10.2023.
Належність, допустимість та достовірність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані відповідно до норм чинного КПК, узгоджуються один з одним, у зв'язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_4 .
Дослідивши, оцінивши та перевіривши вищенаведені зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що відповідні час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_4 є доведеними.
Таким чином, своїми протиправними та суспільно-небезпечними діями ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, а саме нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до висновку амбулаторно судово психіатричної експертизи № 36 від 23.01.2024 ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної та відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає суспільно- небезпечне діяння, ОСОБА_4 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання та не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_11 є суспільно-небезпечною особою внаслідок його психічного стану для самого себе та інших осіб, а також може спричинити іншу істотну шкоди своїми діями (бездіяльністю) оскільки не може відповідати за свої дії та керувати ними.
Вимогами ч.1 ст.18 КК України визначено, що суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2)які вчинилиу стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Вимогами ч.1 ст.94 КК України передбачено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Згідно з ч.3 ст.94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічного хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що в момент вчинення суспільно небезпечних діянь ОСОБА_4 перебував у стані неосудності, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 КК України виключає кримінальну відповідальність особи, однак до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Таким чином, оскільки ОСОБА_11 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 122 КК України у стані неосудності, на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Одночасно з цим судом враховуються роз'яснення Верховного Суду України, викладені в абз.2 п.15 постанови Пленуму від 03.06.2005 року № 7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування", за якими в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа.
Цивільний позов не заявлено.
Витрати на залучення експерта відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 92 95 КК України, ст.ст.369 372, 376, 392, 512, 513, 516 КПК України, суд -
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в рамках кримінального провадження № 12023221090000992 від 28.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ., примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Зачепилівський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня її оголошення, а особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру протягом того ж строку з моменту вручення копії судового рішення.
Головуючий, суддя ОСОБА_1