Справа № 572/3839/21
29 грудня 2023 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - Ведяніної Т. О.
при секретарі - Шевні І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/3839/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 124260 грн. 91 коп. заборгованості за порушення грошового зобов'язання (індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми).
В обґрунтування заявлених вимог позивачем в позовній заяві вказано, що 29 квітня 2016 року Сарненським районним судом Рівненської області був виданий виконавчий лист №572/3275/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 111883 грн.- 1/2 частини вартості будівельних матеріалів, використаних на будівництво двоповерхового житлового будинку та 82460,50 грн. - 1/2 вартості робіт по зведенню двоповерхового житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , всього 194343,50 грн.. Залишок боргу станом на 15.09.2021 року становить 188502 грн. 60 коп. Протягом п'яти років з часу видачі виконавчого листа відповідач сплатив їй лише 5840,90 грн., тому вона змушена звертатися до суду за захистом свої порушених прав.
10 березня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просить в позові відмовити, оскільки він не погоджується із періодом за який нараховується заборгованість, сумою боргу на яку була нарахована сума індексу інфляції та три проценти річних, а також позивач не вірно вказала індекс інфляції, який нею завищений, в зв'язку з чим сума індексу інфляції завищений. Крім того, позивач не надала розрахунок суми трьох процентів річних. Відповідач посилається на те, що виконавче провадження було відкрите 23 травня 2016 року, тому обов'язок щодо сплати стягуваної суми виник у нього не з 06.04.2016 року та не з 18.04.2016 року, а лише 31 травня 2016 року. ОСОБА_2 у своєму відзиві на позов вказує, що позивач пропустила строки звернення до суду з даним позовом, оскільки виконавче провадження було відкрите 23 травня 2016 року, а обов'язок щодо сплати стягуваної з нього суми коштів у нього виник лише 31 травня 2016 року, про порушення права позивачка повинна і зобов'язана була дізнатися з 01 травня 2016 року. Також він звертався до державного виконавця із заявою що буде сплачувати борг частинами. Він не може погасити суму боргу одним чи двома платежами, оскільки він не є інвалідом третьої групи, йому протипоказана важка праця, має на утриманні неповнолітню дитину.
Від позивача надійшла заява, якою позовні вимоги підтримала повністю.
Від відповідача надійшла заява про те, що позовні вимоги не визнає, оскільки дане майно було придбане після розірвання шлюбу.
Сторонами заявлено клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Дані клопотання судом задоволені.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання зобов'язань.
Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Судом встановлено що 06 квітня 2016 року рішенням Сарненського районного суду Рівненської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 користь 111883 грн.- 1/2 частини вартості будівельних матеріалів, використаних на будівництво двоповерхового житлового будинку та 82460,50 грн. - 1/2 вартості робіт по зведенню двоповерхового житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , всього 194343,50 грн. Рішення набрало законної сили 18 квітня 2016 року.
Відповідно до довідки №25772 від 15.09.2021 року виданої старшим державним виконавцем Сарненського РВДВ у Сарненському районі вбачається, що 29 квітня 2016 року виданий виконавчий лист №572/3275/15-ц про стягнення з відповідача ОСОБА_2 194343,50 грн.
Відповідно до даної довідки залишок боргу станом на 15.09.2021 року становить 188502 грн. 60 коп.
Відповідач ОСОБА_2 суду не надав доказів, які б вказували на виконання останнім своїх зобов'язань за виконавчим листом, до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання перед позивачем, має заборгованість.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.
Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та три проценти річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
У цій справі позивач пред'явила позов в межах строку позовної давності.
Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку трьох відсотків річних та втрат на інфляційних процесах, який наведений в позовній заяві і з яким суд погоджується, відповідач за прострочення грошового зобов'язання за період з квітня 2016 року по жовтень 2021 року зобов'язаний сплатити позивачу інфляційні втрати, що складають 68688 грн. 92 коп. та три процента річних від простроченої суми 17553 грн. 89 коп., загалом 86242 грн. 81 коп.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми підлягає до задоволення в сумі, вказаній в позові.
Відповідно до ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем у відповідності до вказаної вище норми закону не надано доказів належного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 слід задоволити в повному обсязі.
На підставі наведеного, ст.ст.625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 , 1974 року народження (жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 , 1978 року народження (жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення коштів - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 124 260 грн. 91 коп. боргу за порушення грошового зобов'язання (індексу інфляції та 3% річних).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: