Справа № 199/53/24
(2/199/1050/24)
Іменем України
(заочне)
26.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого - судді Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми невиконаного грошового зобов'язання, -
07 січня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що між сторонами 09 липня 2021 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» №005173/4057/0000195, за яким позивач застрахував у відповідача свій автомобіль «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 . 27 березня 2022 року сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача був фізично знищений, а у відповідача виник обов'язок зі сплати позивачу страхового відшкодування, що відповідач здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого позивач звернувся із позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. За наслідками розгляду цивільної справи №199/3647/22 (провадження №2/199/1742/22) судом 20 грудня 2022 року було ухвалено рішення, яким вирішено, зокрема, стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 196167,42 гривень, а також нараховані за період з 17 травня 2022 року по 22 серпня 2022 року в розмірі інфляційні втрати 12986,28 гривень та 3% річних в розмірі 1580,09 гривень. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін за наслідками апеляційного перегляду. Відповідач виплатив позивачу суму недоплаченого страхового відшкодування за рішення суду лише 20 жовтня 2023 року. За таких обставин позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача нараховані за період з 23 серпня 2022 року по 20 жовтня 2023 року на підставі ст.625 ч.2 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 21970,75 гривень та №5 річних в розмірі 6820,18 гривень, а всього 28790,93 гривень.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строк для усунення виявлених недоліків його позову.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2024 року у зв'язку із повним та своєчасним усуненням позивачем недоліків його позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі з викладених у ньому підстав та обставин, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву не скористався.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України провести судове засідання за наведеної явки у часників справи та здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.
Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 09 липня 2021 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №005173/4057/0000195, на підставі якого відповідачем застраховано належний позивачу відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 08 липня 2021 року на праві власності автомобіль марки «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 .
27 березня 2022 року на трасі Тернопіль-Хмельницький між с. Хомінці та с. Павликівці трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний позивачу автомобіль, яким керував водій ОСОБА_3 , був фізично знищений.
Відповідачем вказана ДТП була визнана страховим випадком, належний позивачу автомобіль було визначено фізично знищеним та 29 квітня 2022 року сплачено частину страхового відшкодування у сумі 163690,10 гривень шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, а 16 травня 2022 року здійснено доплату страхового відшкодування у сумі 117056,31 гривень. Усього на користь позивача відповідачем перераховано 280746,41 гривень.
20 грудня 2022 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду по суті цивільної справи №199/3647/22 (провадження №2/199/1742/22) за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Зокрема, рішення суду вирішено стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_2 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 196167,42 гривень, інфляційні втрати в розмірі 12986,28 гривень, 3% річних у розмірі 1580,09 гривень, пеню у розмірі 1922,44 гривень, витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 7000,00 гривень, а всього 219656, 23гривен. При цьому нараховані на підставі ст.625 ч.2 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних було стягнуто за період з 17 травня 2022 року по 22 серпня 2022 року.
Викладені у чотирьох абзацах вище фактичні обставини підтверджується копією заяви про зменшення позовних вимог, оригінал якої було досліджено в ході розгляду справи, а також копією рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року по цивільній справі №199/3647/22 (провадження №2/199/1742/22), яке за наслідками апеляційного перегляду (копія постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2023 року наявна в матеріалах справи) залишено без змін, а відтак набрало законної сили, а тому у відповідності до ст.82 ч.4 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду даної цивільної справи.
20 жовтня 2023 року відповідачем на користь позивача на банківський рахунок останнього на виконання вищевказаного рішення суду від 20 грудня 2022 року перераховано недоплачену суму страхового відшкодування в повному обсязі - в розмірі 196167,42 гривень, що підтверджується копією банківської довідки про рух коштів по картці позивача.
За вищевикладених обставин позивачем нараховано на підставі ст.625 ч.2 ЦК України на суму недосплаченого страхового відшкодування і пред'явлено до стягнення з відповідача за даним позовом за період з 23 серпня 2022 року по 20 жовтня 2023 року інфляційні втрати в розмірі 21970,75 гривень, а також 3%річних в розмірі 6820,18 гривень. Розрахунок викладено у тексті позову.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про страхування».
Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
За змістом норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом ст.ст.979-981 ЦК України, ст.ст.4, 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Договір страхування укладається у письмовій формі.
Нормами ст.ст.5, 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування може бути добровільним або обов'язковим. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування є страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормою ст.599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм цивільного законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
За змістом ст.ст.509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Відтак, до грошового зобов'язання беззаперечно належить і зобов'язання боржника повернути кредитору визначену рішенням суду суму грошових коштів.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення, а отже приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань, а значить поширюють свою дію і на грошове зобов'язання, яке виникло на підставі договору, делікту або рішення суду.
При цьому, інфляційні втрати, в тому числі з огляду на положення ст.ст.1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», нараховуються лише у випадку прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта.
Наведені вище правові висновки суду відповідають правовим позиціями Великої Палати Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року по справі №910/10156/17, від 11 квітня 2018 року по справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, від 22 вересня 2020 року по справі №918/631/19, а також у правовій позиції Верховного Суду у постановах від 22 червня 2020 року по справі №752/10525/16-ц.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Такий правовий висновок містять постанови Верховного Суду від 15 серпня 2023 року по справі №513/730/21, від 22 грудня 2023 року по справі №345/3049/22.
Отже, положення ст.625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Стосовно обставин спірних правовідносин сторін, то підсумовуючи вищевикладене та спираючись на наведені вище правові висновки в ході розгляду справи підтверджено наявність між сторонами договірних правовідносин, оформлених договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №005173/4057/0000195 від 09 липня 2021 року, за умовами якого відповідач зобов'язався сплатити у певні строки страхове відшкодування на користь позивача при настанні страхового випадку, чого не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом. Такий позов було задоволено рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача, окрім іншого, суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 196167,42 гривень, а також нараховані на підставі ст.625 ЦК України за період з 17 травня 2022 року по 22 серпня 2022 року інфляційні втрати та 3% річних. Однак відповідач означене рішення суду в частині сплати недоплаченого страхового відшкодування виконав лише 20 жовтня 2023 року, що, в свою чергу, зумовило виникнення у позивача права на отримання та кореспондуючого йому обов'язку відповідача сплатити позивачу інфляційні втрати та 3% річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за період з 23 серпня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно. Таким чином, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню, однак частковому - шляхом зменшення заявленого до стягнення розміру інфляційних втрат з 21970,75 гривень до 19569,33 гривень.
Частковість задоволення позову зумовлена помилковістю розрахунку інфляційних втрат, яка зумовлена тим, що позивач до періоду її обрахунку включив день погашення відповідачем заборгованості (20 жовтня 2023 року). Відтак, суд наводить власний вірний розрахунок інфляційних втрат, який має наступний вигляд: 196167,42 гривень (сума несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання) x 1.09975829 (сукупний індекс інфляції за період розрахунку) - 196167,42 = 19569,33 гривень. Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, збігається із розрахунком суду, здійснений при перевірці правомірності позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду даного позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 1211,2 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 509, 525, 526, 599, 610-612, 625, 629, 979-981 ЦК України, ст.ст.4, 5, 6, 16 Закону України «Про страхування», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми невиконаного грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ЄДРПОУ 20033533; адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6 В) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) нараховані за період з 23 серпня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно на підставі ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 19569,33 гривень, а також 3% річних в розмірі 6820,18 гривень, а всього 26389,51 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У рахунок розподілу судових витрат по справі стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ЄДРПОУ 20033533; адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6 В) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,2 гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне заочне рішення суду складено 27 березня 2024 року.
Суддя А.М. Авраменко