Справа № 199/6025/23
(2/199/275/24)
Іменем України
13 березня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Буточкіній М.К.,
за участю учасників справи:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 03.10.2014 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають спільну доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2023 року шлюб між сторонами розірвано.
З моменту розірвання шлюбу, за обопільною згодою з відповідачем, дитина залишилася проживати разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Усі обов'язки щодо виховання, матеріального забезпечення, фізичного та духовного розвитку дитини позивачка несе самостійно.
У зв'язку з чим позивачка просить суд визначити місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 11 вересня 2023 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 09 жовтня 2023 року провадження по справі зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворень відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2023 року задоволено. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2023 року про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13 березня 2024 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
У судовому засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник за ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримали та просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 за ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі та ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.
Вислухавши позивачку, її представника та представника відповідача, дослідивши докази, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року шлюб між позивачкою та відповідачем , - розірвано (а.с. 9).
Згідно довідки про склад сім'ї №3798 від 25 липня 2023 року наданої позивачкою, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 08.06.2004 року (а.с.12).
Із матеріалів справи вбачається що малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями декларації про вибір лікаря № 0001-ТЕЕ4-51А0 від 25.03.2021 року та характеристики виданої Комунальним закладом освіти «Навчально-виховний комплекс» №131 м. Дніпра (а.с 13, 15).
Згідно акту обстеження умов проживання за місцем проживання матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , складеного спеціалістами управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради матір'ю створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, про що зазначається у висновку Органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від29.01.2024 року № 4/5-49 (а.с. 92-94).
Зі змісту характеристики виданої Комунальним закладом освіти «Навчально-виховний комплекс» № 131 міста Дніпра, вбачається що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 3-Г класу. Сумлінно відноситься до навчання, володіє учбовим матеріалом на високому рівні, навчається із захопленням, має кмітливий розум та довготривалу пам'ять, мова виразна, думки висловлює чітко. Мати, ОСОБА_1 , приймає велику участь у вихованні та навчанні доньки, постійно підтримує зв'язок зі школою, цікавиться успіхами доньки, приймає активну участь у житті класу та школи. Батько, ОСОБА_4 , за період навчання Маргарити у школі, успіхами дитини не цікавився, школу не відвідує (а.с. 15).
Відповідно до характеристики виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринославські меблеві майстерні» від 17.07.2023 року мати, ОСОБА_1 , працює з 01.09.2009 року по теперішній час, обіймаючи посаду економіста з фінансової роботи. За час роботи на підприємстві зарекомендувала себе відповідальною і дисциплінованою працівницею, до виконання завдань ставиться відповідально, не має поганих звичок та не створює конфліктних ситуацій (а.с. 14).
Відповідно до довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України №13199 від 19.09.2023 року відповідач ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 40)
Висновком Органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від29.01.2024 року № 4/5-49 визнано доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 92-94).
Згідно з ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно зі ст. 160 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Статтею 161 СК України передбачено, що при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.
При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
При цьому суд виходить лише з інтересів дитини. Перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі.
Крім того, ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Під час розгляду даної справи, встановлено, що відповідач не цікавиться життям та розвитком свого сина, не виявляє турботи та піклування, матеріально не забезпечує, а тому суд приходить до висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та в його діях вбачає винну поведінку відносно дитини, тому підстав для попередження відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини немає.
Враховуючи, що позивачка займається вихованням дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, а також те, що відповідач не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, суд вважає, що на даний час проживання дитини з матір'ю, яка фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному. Крім того, суд зауважує, що батько дитини ОСОБА_4 , у разі визначення місця проживання дитини з матір'ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояв турботи відносно дитини та участь у вихованні доньки і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини - ОСОБА_1 щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 29 ЦК України, ст.ст. 2-14, 76-83, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 157, 160-161 СК України, відповідно до ст.ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» рішенням Європейського Суду з прав людини в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13), суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити в повному обсязі.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О.Богун
13.03.2024