Справа № 161/5609/24
Провадження № 3/161/2266/24
28 березня 2024 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської обл., громадянина України, із середньою освітою, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувався, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, -
22.03.2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 417124 від 07.03.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , 07.03.2024 року о 10:00 год. в м. Луцьку по вул. Набарежна, 2, керуючи транспортним засобом BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.4, 8.9 «б» ПДР України, не виконав законну вимогу працівників поліції про зупинку автомобіля, подану за допомогою увімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 122-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, суду пояснив, що під час руху позаду нього рухався автомобіль патрульної поліції із увімкненими проблисковими маячками синього кольору, а коли останні додатково увімкнули червоний проблисковий маячок, він почав надавати останнім дорогу. Проте, коли він зрозумів, що така вимога про зупинку стосується його, він відразу таку виконав.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Диспозиція ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності із ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на невиконання ОСОБА_1 вимоги працівників поліції про зупинку автомобіля, подану за допомогою увімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів.
До матеріалів справи органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, було долучено лише рапорт поліцейського та постанову.
Однак, вищевказана постанова підтверджує факт керування ОСОБА_1 , 07.03.2024 року о 10:00 год. в м. Луцьку по вул. Набарежна, 2, транспортним засобом BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , та вчинення ним іншого адміністративного правопорушення, що власне ним не заперечується.
У свою чергу, візуальне спостереження за неправомірними діями осіб, яке фіксується шляхом написання відповідних рапортів працівниками органу Національної поліції, може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Однак, матеріали справи не містять відеофіксації обставин, які мали місце 07.03.2024 року о 10:00 год. в м. Луцьку по вул. Набарежна, 2, за участі ОСОБА_1 , здійсненої відеотехнікою, закріпленою на форменому одязі чи службовому транспортному засобі працівників поліції.
Тобто, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких можливо достовірно встановити, що ОСОБА_1 , 07.03.2024 року о 10:00 год. в м. Луцьку по вул. Набарежна, 2, керуючи транспортним засобом BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. 2.4, 8.9 «б» ПДР України, продовжував рухатися певний проміжок часу попри подання останньому вимоги про зупинку автомобіля за допомогою увімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки органом, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 , 07.03.2024 року о 10:00 год. в м. Луцьку по вул. Набарежна, 2, керуючи транспортним засобом BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівників поліції про зупинку автомобіля, подану за допомогою увімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Керуючисьст. 122-2, п. 7 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 122-2 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська