Справа № 161/5290/24
Провадження № 3/161/2153/24
28 березня 2024 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської, громадянина України, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягався, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 КУпАП, -
19.03.2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 970949 від 26.02.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , 26.02.2024 року близько 21:00 год. перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився виконувати законну вимогу працівників поліції припинити вчиняти протиправні дії, на такі вимоги не реагував та продовжував у грубій формі висловлюватися в сторону працівників поліції.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та в належний спосіб, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.
За наведених обставин, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності із ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення було надано протокол про адміністративне затримання, термінові заборонні приписи стосовно кривдника, рапорти працівників поліції, заяву та письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 та форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Однак, термінові заборонні приписи стосовно кривдника, заява та письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 та форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства не мають жодних відомостей щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та такі стосуються конфліктної ситуації, яка сталася між останнім та членами його сім'ї.
У свою чергу, візуальне спостереження за неправомірними діями осіб, яке фіксується шляхом написання відповідних рапортів працівниками органу Національної поліції, на переконання суду, може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Однак, матеріали справи не містять відеофіксації обставин, які мали місце 26.02.2024 року близько 21:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , за участі ОСОБА_1 .
При цьому, будь-які інші належні та допустимі докази (зокрема, пояснення свідків), які стосуються саме обставин вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законним вимогам поліцейських в матеріалах справи відсутні.
З огляду на наведене, протоколи про адміністративне правопорушення та про адміністративне затримання самі по собі не можуть бути достатніми доказами для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки органом, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 , 26.02.2024 року близько 21:00 год. перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,, вчинив злісну непокору.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Керуючись ст. 185, п. 7 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ст. 185 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська