04.10.2010 Справа № 2/67
За позовом ОСОБА_1, м. Рахів
ДО ОСОБА_2, м. Рахів та
ДО Товариства з обмеженою відповідальністю „Регістр”, м. Рахів
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
- ЗАТ „Рахівська торговельна організація робітничого постачання”, м. Рахів та
- Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м. Ужгород
ПРО визнання недійсними приватизаційних доручень та Сертифікату акцій акціонера ЗАТ „Рахівська торговельна організація робітничого постачання” -ОСОБА_2, м. Рахів та зобов'язання ТОВ „Регістр” внести запис до реєстру акціонерів ЗАТ „Рахівська ТОРП” про виключення ОСОБА_2 зі складу акціонерів даного товариства,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача 1 - ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 -предст. за довіреністю від 17.09.2007р.
від відповідача 2 - не з'явився
від третіх осіб - Маркусь М.І. -представник ЗАТ „Рахівська ТОРП”,
Дубовий І.Б. -представник РВ ФДМУ по Закарпатській області за
довіреністю №2 від 11.01.2010р.
Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що закрите акціонерне товариство “Рахівська торгівельна організація робітничого постачання” створена на підставі рішення Загальних зборів товариства від 25.06.1998р. за №1, шляхом об'єднання майна засновників та згідно Договору купівлі-продажу укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Закарпатській області та трудовим колективом орендного підприємства від 31 березня 1994 року. Членом трудового колективу та вказаних вище правовідносин був позивач -ОСОБА_1, що набула прав акціонера ЗАТ “Рахівська ТОРП”, що підтверджується Сертифікатом акцій серії АВС №416167. Створення товариства відбувалось у порядку визначеному приватизаційним законодавством України, шляхом оцінки майна державного підприємства та розподілу його на відповідну кількість акцій певної номінальної
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2010 року по справі № 2/67
вартості.
Разом з тим, згідно відомостей, що є наявними у позивача, відповідач 1- ОСОБА_2 ніколи не був ні працівником державного підприємства, ні ЗАТ “Рахівська ТОРП”, що на думку позивача підтверджується довідкою ЗАТ “Рахівська ТОРП” від 04.08.2010 р. Більше того, відповідач 1 отримав акції підприємства, що приватизувались, як член сім'ї, а не як працівник, член трудового колективу. За таких обставин, позивач зазначає, що відповідач1 не мав та не має права власності на акції ЗАТ “Рахівська ТОРП”, що отримав таке право шляхом, який не відповідає приписам чинного законодавства, чим порушує право позивача на отримання таких акцій, та зменшує його дольову участь в статутному капіталі ЗАТ “Рахівська ТОРП”, а Договір купівлі-продажу від 31.03.1994 р. укладений внаслідок отриманих відповідачем 1 приватизаційних доручень, спрямований на незаконне заволодіння майном держави.
Представники відповідача 1 заперечують з приводу позовних вимог в повному обсязі та у поданому суду письмовому поясненні вказують на те, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач 1 був працівником підприємства, в той час, як акціонерами товариства також стали члени сімей працівників Рахівської орендної організації робітничого постачання. Також вказує на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки про включення відповідача 1 до складу акціонерів їй було відомо ще при першому розподілі акцій товариства.
Відповідач 2 у поданому письмовому поясненні вказує на те, що ТОВ „Регістр” не приймав участі в процесі розміщення випущених ЗАТ „Рахівське ТОРП” акцій простих іменних, а витребувані судом документи надати не в змозі, оскільки такі вилучено згідно протоколу виїмки від 19.09.2006р., про що подав суду відповідні докази.
Третя особа - Регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській області заперечує з приводу задоволення позову. Вказує на те, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та Рахівською орендною організацією робітничого постачання укладено договір купівлі-продажу від 26.05.1994р., предметом якого виступив викуп майна зданого в оренду з викупом. В подальшому на виконання вказаного договору купівлі-продажу 5 липня 1994 року було підписано акт приймання-передачі майна, що виступало предметом договору купівлі-продажу від 26 травня 1994 року. З наведеного випливає продаж державної частки майна зданого в оренду з викупом у 1994 році. Разом з тим ЗАТ „Рахівське ТОРП” зареєстрована у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) в 1998 році. Будь-яких інших відомостей (матеріалів), що мають значення для справи регіональне відділення надати не змогло у зв'язку з їх передачею на зберігання до Державного архіву Закарпатської області.
Третя особа -ЗАТ „Рахівське ТОРП” письмового пояснення по суті заявлених позовних вимог не подав, вимог ухвали суду від 11.08.2010р. та від 25.08.2010р. не виконав.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, закрите акціонерне товариство “Рахівська торгівельна організація робітничого постачання” створене на підставі рішення Загальних зборів товариства від 25.06.1998р. №1, шляхом об'єднання майна засновників та згідно Договору купівлі-продажу укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Закарпатській області та трудовим
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2010 року по справі № 2/67
колективом орендного підприємства від 31 березня 1994 року. Членом трудового колективу та вказаних вище правовідносин був позивач -ОСОБА_1, що набула прав акціонера ЗАТ “Рахівська ТОРП”, що підтверджується Сертифікатом акцій серії АВС №416167. Створення товариства відбувалось у порядку визначеному приватизаційним законодавством України, шляхом оцінки майна державного підприємства та розподілу його на відповідну кількість акцій певної номінальної вартості.
Відповідно до ч.3 ст. 18 ЗУ “Про приватизацію державного майна” працівники підприємства, майно якого приватизується, мають право об'єднатись відповідно до ст. 8 цього Закону для викупу контрольного пакета акцій. Таким чином, працівники підприємства, майно якого приватизується, трудовий колектив мають право на придбання його акцій.
Позивач заперечує наявність у відповідача 1 - ОСОБА_2, права на отримання частки у новоствореному підприємстві з огляду на те, що останній ніколи не був ні працівником державного підприємства ні ЗАТ “Рахівська ТОРП”, дані обставини підтверджує наявною у матеріалах справи довідкою ЗАТ “Рахівська ТОРП” від 04.08.2010р. Також зазначає, що відповідач 1 отримав акції підприємства, що приватизувались, як член сім'ї, а не як працівник, член трудового колективу. За таких обставин, позивач зазначає, що відповідач1 не мав та не має права власності на акції ЗАТ “Рахівська ТОРП”, що отримав таке право шляхом, який не відповідає приписам чинного законодавства, чим порушує право позивача на отримання таких акцій, та зменшує його дольову участь в статутному капіталі ЗАТ “Рахівська ТОРП”, а Договір купівлі-продажу від 31.03.1994 р. укладений внаслідок отриманих відповідачем 1 приватизаційних доручень, спрямований на незаконне заволодіння майном держави.
Відтак, просить визнати недійсними приватизаційні доручення та Сертифікат акцій акціонера ЗАТ „Рахівська торговельна організація робітничого постачання” -ОСОБА_2, м. Рахів та зобов'язати ТОВ „Регістр” внести запис до реєстру акціонерів ЗАТ „Рахівська ТОРП” про виключення ОСОБА_2 зі складу акціонерів даного товариства.
Однак, вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.1994 р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області та трудовим колективом Рахівської АКТОРП було укладено договір купівлі-продажу державного майна.
26.05.1994 р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області та Рахівською орендною організацією робітничого постачання укладено договір купівлі-продажу, предметом якого виступав викуп майна зданого в оренду з викупом. 14.06.1994 р. складено реєстр приватизаційних доручень, а 05.07.1994р. підписано акт приймання-передачі майна що виступало предметом договору купівлі-продажу від 26.05.1994 р.
З наведеного випливає, що продаж державної частки майна зданого в оренду з викупом відбувся у 1994р.
25.06.1998 р. протоколом №1 загальних зборів ЗАТ “Рахівська ТОРП” затверджено статут ЗАТ “Рахівська ТОРП”. Пунктом 1.2. вищевказаного статуту вказано, що АТ створено на колективній формі власності згідно договору купівлі-продажу Закарпатським регіональним відділенням Фонду державного майна України та колективом Рахівської АКТОРП від 31.03.1994 р.
У свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №337223 зазначена дата проведення державної реєстрації ЗАТ “Рахівська ТОРП”, а саме - 03.09.1998 р.
Позивач вказує на те, що Договір купівлі-продажу від 31.03.1994 р.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2010 року по справі № 2/67
спрямований на незаконне заволодіння майном держави, з посиланням на статтю 228 ЦК України, однак, така позиція позивача є безпідставною з огляду на таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Пунктом 1.4. листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 р. N 01-8/500 визначено, що до відносин приватизації застосовується законодавство, чинне на момент виникнення цих відносин. В зв'язку з цим, відносини пов'язані з укладенням вищевказаного договору підпадають під правове регулювання не Цивільного кодексу України, а Цивільного кодексу УРСР.
Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання угоди обома сторонами -в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Сторонами договору купівлі-продажу від 31.03.1994 р. є Регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській області та колектив Рахівської АКТОРП, і докази щодо наявності в них умислу при укладанні даної угоди відсутні, що свідчить про необґрунтованість наведених тверджень позивача.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема. копії витягу з трудової книжки ОСОБА_2., останній був прийнятий на роботу до відділу робітничого постачання Рахівського лісокомбінату (Рахівського АКТОРПУ) на посаду економіста згідно наказу №107 від 01.10.1969р. і звільнений від займаної посади у зв'язку з переводом згідно наказу №93 від 25.07.1977р. Тобто, певний період часу, а саме з 1969р. по 1977р. (8 років) перебував у трудових відносинах з Рахівським АКТОРПом.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З обставин справи вбачається, що позивач міг довідатися як про порушення свого права, так і водночас про особу, яка його порушила, з Додатку №1 до Статуту ЗАТ “Рахівська ТОРП” від 03.09.1998р., яким вирішено питання про розподіл часток учасників товариства, де вказано грошове вираження частки та прізвище, ім'я, по батькові відповідача 1. Окрім того, позивач на час створення ЗАТ “Рахівська ТОРП” входив в раду акціонерного товариства і приймав безспосередню участь в розподілі акцій між акціонерами, причому позивач є одним з членів ради, який підписав Додаток №1 до Статуту ЗАТ “Рахівська ТОРП”. Таким чином, з моменту коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила минуло 12 років.
Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Однак, в зв'язку з тим, що в розгляді спору встановлено, що позовна давність закінчилася до пред'явлення позову, і про її застосування заявлено стороною у спорі, це є підставою для відмови в його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.2010 року по справі № 2/67
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення підписано у відповідності до вимог статті 85 ГПК України 11.10.2010 року.
Суддя О.Ф. Ремецькі
В.о. помічника судді В.В. Мазюта