27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 580/1018/21
адміністративне провадження № К/9901/29547/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 ( Гаращенко В.В. ) головуючий суддя та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
у справі №580/1018/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області), в якій просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області про перерахунок пенсії від 20.10.2020 № 971010114460 у частині неврахування при визначенні заробітку більш вигідного періоду роботи на території радіоактивного забруднення за червень-вересень 1986 року за наявною у пенсійній справі довідкою ВАТ «Меліоратор» від 01.06.2006 № 49 згідно зі статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції на час призначення пенсії;
1.2. зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити з 19.06.2019 перерахунок пенсії позивача, обчисленої на умовах частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із заробітку за роботу на території радіоактивного забруднення за червень-вересень 1986 року з додаванням до заробітку на основній роботі згідно з наявною у пенсійній справі довідкою ВАТ «Меліоратор» від 01.06.2006 № 49 та доплатити недоотриману пенсію з урахуванням проведених виплат.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. Відповідно посвідчення від 06.12.2019 серії НОМЕР_1 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
3.2. З листа від 03.01.2020 № 397/С-10 встановлено, що на звернення позивача від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії відповідач роз'яснив, що з 11.04.2001 йому призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - № 796-XII). Вказано, що при обчисленні пенсії із заробітної плати на забрудненій території відповідно до статті 59 Закону 796-XII з урахуванням підвищення за понаднормовий стаж більше 20 років у розмірі 1 % заробітку відповідно до частини 2 статті 56 цього закону розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), зменшиться. Тому перерахунок пенсії здійснювати недоцільно.
3.3. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.
3.4. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 580/424/20 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії та зобов'язано повторно розглянути зазначену заяву у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
3.5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 580/424/20 змінено мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2020, виклавши її у редакції цієї постанови. У решті рішення суду залишено без змін.
3.6. На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 19.12.2019 та прийняв рішення про перерахунок пенсії від 20.10.2020 № 971010114460, за яким повторно відмовив у підвищенні пенсії та залишив її у попередньому розмірі.
3.7. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся в суд з позовом.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності вимог позивача здійснити перерахунок його пенсії, обравши період обрахунку для визначення розміру заробітку роботу в зоні відчуження ЧАЕС відповідно до оновленої довідки ВАТ «Меліоратор» №49, але за нормами частин 1, 2 статті 57 Закону № 796-XII, оскільки станом на дату видачі оновленої довідки редакція статті 57 Закону № 796-XII зазнала змін та передбачала визначення розміру заробітку для обчислення пенсії на підставі норм частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Також позивач просить вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок його пенсії з 01.08.2005 та доплатити недоотриману пенсію з урахуванням проведених виплат.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Позивачем вказано на неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №734/2378/16-а, від 27.03.2020 у справі №185/3453/17, від 25.09.2018 у справі №185/3101/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.
5.2. ОСОБА_1 зазначив, що суди безпідставно застосували статтю 57 Закону № 796-XII у чинній редакції, а також частин 2 та 3 статті 27 Закону № 1058-IV, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Вказує на неврахування судами того, що довідка від 01.06.2006 №49 про заробіток була надана відповідачу при перерахунку пенсії з 01.08.2006, однак ним не врахована.
6. Відзиву на касаційну скаргу відповідач до суду не надсилав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Ключовим питання для вирішення цієї справи є питання права на перерахунок пенсії, обчисленої на умовах частини 1 статті 27 Закону №1058-IV, із заробітку за більш вигідний період роботи у зоні відчуження за довідкою ВАТ «Меліоратор» від 01.06.2006 №49 відповідно до статті 57 Закону №796-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії.
9. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. За змістом статті 57 Закону № 796-ХІІ в редакції чинній на дату звернення позивача 19.12.2019 обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:
- менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;
- не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;
- менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
11. Частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
12. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 25.09.2018 у справі №185/3101/17, від 27.03.2020 у справі №185/3453/17, та, якою ОСОБА_1 обґрунтовує свою позицію, статтею 27 Закону № 1058-IV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 796-ХІІ або спеціальним - Законом № 1058-IV.
13. Позивач вказує на невідповідність висновків оскаржуваних судових рішень зазначеній позиції Верховного Суду. Разом з цим, Суд звертає увагу, що вказана позиція зроблена на підставі аналізу положень статті 57 Закону № 796-ХІІ та частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV у своєму взаємозв'язку. Такий підхід обумовлений відсиланням у статті 57 Закону № 796-ХІІ до порядку обчислення пенсії, передбаченого частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV.
14. Відтак важливим для надання оцінки діям пенсійного органу є з'ясування, на підставі яких положень Закону № 1058-IV позивач звертався до відповідача про перерахунок пенсії, за результатами чого ГУ ПФУ в Черкаській області прийняло спірне рішення від 20.10.2020 № 971010114460.
15. Проте, матеріали справи не містять самого звернення ОСОБА_1 від 19.12.2019, яке було повторно розглянуто та прийнято за наслідками його розгляду рішення про перерахунок пенсії від 20.10.2020 № 971010114460, а суди, у свою чергу, не мали можливості встановити на підставі належних та допустимих доказів дійсні наміри та правові підстави для перерахунку пенсії позивача, та, як наслідок, надати правильну правову оцінку цим обставинам.
16. Зазначені обставини прямо впливають на право позивача на відповідний перерахунок пенсії. У зв'язку з цим висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними.
17. За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
18. Верховного Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
19. За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
20. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
21. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).
22. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
23. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).
24. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшли неправильних висновків по суті справи.
25. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
27. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
28. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
29. З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом першої та апеляційної інстанцій, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
30. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
31. Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги з огляду на неповне з'ясування усіх обставин справи судами попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М. Шарапа
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін