01.10.2010 Справа № 17/68
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород (позивач-1) та головного управління Держкомзему у Закарпатській області, м. Ужгород (позивач-2) до відкритого акціонерного товариства „Закарпатбджолпром”, м. Ужгород
за участю представників:
позивача-1 - Маник Т.В., представник за довіреністю;
позивача-2 - Сокач Н.В., представник за довіреністю ;
відповідача -Дьолог М.М., голова правління, Дьолог М.С., Пильник С.Ю., представники за довіреністю;
прокуратури - Андрейчик А.М., прокурор відділу представництва інтересів держави та громадян в суді Закарпатської облпрокуратури
СУТЬ СПОРУ (з урахуванням уточнень): про зобов'язання припинити право користування земельною ділянкою площею 0,54 га по вул. Нікітіна, 15 в м. Ужгороді (далі -спірна земельна ділянка)
Прокурор звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання відповідача припинити користуватися спірною земельною ділянкою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (1992р.) у зв'язку з реорганізацією в 1995р. Закарпатського державного підприємства „Закарпатбджолопром” (далі - підприємство) шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство „Закарпатбджолопром” -відповідача у справі (далі -товариство, відповідач). Вважає, що зазначена реорганізація підприємства є юридичним фактом для припинення права на користування земельною ділянкою товариства; товариство не набуло та не оформило право користування земельною ділянкою, що була надана у користування підприємству, хоч і є правонаступником останнього. Як на документальне обґрунтування вимог прокурор посилається на долучені до справи акт перевірки головним управлінням Держкомзему у Закарпатській області дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено як порушення відсутність у відповідача правовстановлюючого документу на землю, та припис про усунення зазначеного порушення.
До початку розгляду судом справи по суті, прокурор уточнив вимоги, виклавши їх у відповідній заяві від 14.09.10. За текстом зазначеної заяви прокурор, а також представники прокуратури і позивачів у ході судового розгляду наполягають на зобов'язанні відповідача припинити право користування спірною земельною ділянкою з тих же підстав, що наведені вище.
Відповідач та його представники заперечують проти заявленого позову, вважають, що право користування спірною земельною ділянкою правомірно перейшло до відповідача як правонаступника підприємства, якому зазначена земельна ділянка була надана згідно державного акту І-ЗК № 001100 від 15.09.95 у постійне користування цільовим призначенням -під будівлями. Вважають, що мають право у будь-який час звернутися за оформленням правовстановлюючих документів на правомірно набуту земельну ділянку, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі про постійне користування земельними ділянками визнано неконституційними положення п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України в частині зобов'язання юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Вивчивши матеріали даної справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників сторін, прокуратури, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Предметом даного позову з урахуванням уточнень є вимога до відповідача про припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка, на думку позивачів, використовується ним з порушенням земельного законодавства.
Питання припинення права користування земельними ділянками, підстав та порядку припинення такого права регулюються відповідними приписами Земельного кодексу України (ЗКУ).
Так, ст. 141 ЗКУ передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, якими є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Ст. 144 ЗКУ передбачено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавсвта. За змістом цієї статті у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-деннийстрок. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону віднесено до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель також відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Як вбачається з наведених приписів чинного законодавства, повноваженнями щодо припинення права користування земельними ділянками за наявності визначених законом підстав наділені відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які реалізують ці повноваження шляхом прийняття відповідних рішень.
За таких обставин позов про припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою заявлений до відповідача не може бути задоволений, оскільки останній не є ні органом виконавчої влади, ні органом місцевого самоврядування, отже не може бути суб'єктом прийняття рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, що є предметом вимог позивача у справі.
Щодо правомірності набуття відповідачем права користування спірною земельною ділянкою, то матеріалами справи, зокрема, рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 11.08.95р. № 111 „Про виділення, приватизацію та продаж земельних ділянок”, державним актом І-ЗК № 001100 від 15.09.95р., розпорядженням голови Ужгородської міської ради від 31.10.95р. № 302 „Про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”, довідкою головного управління статистики у Закарпатській області від 25.08.10р., встановлено наступне.
Спірна земельна ділянка площею 0,54 га під будівлями по вул. Нікітіна у м. Ужгороді 11.08.95р. була надана Закарпатському державному підприємству по бджільництву „Закарпатбджолопром” у постійне користування з наступною видачею 15.09.95р. державного акту.
31.10.95р. на підставі п. 3.9. розпорядження голови Ужгородської міської ради № 302 „Про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності” у зв'язку із зміною організаційно-правової форми було зареєстровано статут відкритого акціонерного товариства „Закарпатбджолопром” -відповідача у справі, засновником якого виступило Закарпатське регіональне відділення Фонду державного майна України, одночасно визнано таким, що втратив свою чинність статут Закарпатського державного підприємства по бджільництву „Закарпатбджолопром”.
За даними Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України (ДРЗОУ), ведення якого здійснювалося органами статистики з 1994р. та електронний варіант якого було взято за основу при створенні Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) у січні 1996р., з ідентифікаційним кодом 00698868 значилася юридична особа Закарпатське державне підприємство по бджільництву „Закарпатбджолопром”, цей же код збережено для відповідача у справі, чим підтверджується правонаступництво останнього.
Відповідач як правонаступник одержав право власності на будівлі, які розташовані на спірній ділянці, що не заперечується та не спростовується іншими учасниками процесу, отже за приписами ст. 30 ЗКУ 1992р., в редакції чинній станом на час створення відповідача, набув право користування цією земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Зазначені приписи щодо переходу права користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення при переході права власності на будівлю містяться і в ЗКУ 2001р., в редакції чинній станом на час виникнення даних спірних відносин (ст. 120). Разом з тим, за приписами ЗКУ права на земельні ділянки підлягають державній реєстрації, отже відповідачеві належить звернутися у встановленому порядку для одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, право користування якою набуто ним правомірно.
Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст.ст. 120, 141, 144, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 27, 30 Земельного кодексу України (1992р.), Законом України „ Про державний контроль за використанням та охороною земель ”, ст.ст. 1, 2, 21, 4-3, 33, 38, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Дане рішення, повний текст якого виготовлено 7.10.10, набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Ушак І.Г.