06.03.2024
Справа № 522/11198/22
Провадження № 2/522/1858/24
Приморський районний суд міста Одеси у складі
головуючого судді- Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання Кніш Д.А.
за участю позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянув в загальному позовному провадженні справу
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_4
про визнання квартири особистою приватною власністю.
1.23.09.2022 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 .
2.Позивач просить суд:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
3.23.09.2022 відкрито загальне позовне провадження.
4.21.03.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву.
5.29.03.2023 позивач подав відповідь на відзив.
6.09.05.2023 відповідач надав відповідь на письмові питання позивача.
7.29.08.2023 закрито підготовче провадження.
8. ОСОБА_2 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що вона з ОСОБА_4 з 20.02.1982 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням суду від 23.06.2021. За час шлюбу дружина ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 12.12.1997 купила квартиру АДРЕСА_1 . Чоловік ОСОБА_4 був присутній при укладенні договору. Спірна квартира була придбана за 26 000 грн. (13 300 дол. США). Після розлучення квартира стала предметом спору між ними. Дружина стверджує, що квартира була придбана нею за її особисті кошти. Кошти на купівлю квартири вона мала: частково від продажу особистої квартири на АДРЕСА_2 за 10 000 доларів США, що становило на той час близько 20 000 грн. (офіційний курс дол. США станом на грудень 1997 становив 1,8 грн.); частково від здачі в оренду належної позивачу та її підопічному квартири на АДРЕСА_3 за 2 500 грн.; частково за рахунок подарованих позивачу її подругою 2 500 доларів США; позивач працювала, мала зарплату. Незважаючи на те, що спірна квартира придбана в шлюбі з відповідачем, де проживало подружжя, квартира придбана саме за особисті кошти дружини. Позивач пояснила, що чоловік то жив з нею, то ні. Працював моряком, гроші на сім'ю мало давав, зловживав алкоголем, в основному вона забезпечувала сама, оскільки мала немалий дохід.
9.Відповідач проти позову заперечує. Спірна квартира на АДРЕСА_4 була придбана в шлюбі за спільні кошти подружжя. Те, що квартира оформлена на позивача, а він давав згоду на придбання не означає, що квартира належить їй особисто. ОСОБА_4 з 1977 року працював на Дунайському пароплавстві, з 1984 року в Чорноморському мореплавстві на різних посадах, а з 1992 моряком за контрактами за межами України та весь мав високий дохід, який використовувався в інтересах сім'ї. З 1982 по 2005 роки відповідач працював донкерманом та за 6 місяців отримував 10 000 дол. США. Тому частина його доходу була використана подружжям для купівлі цієї квартири, де вони прожили разом до вересня 2020 року, після чого дружина вигнала його. Заперечує використання коштів для придбання спірної квартири за рахунок продажу квартири на АДРЕСА_2 , оскільки ця квартира була продана пізніше, ніж куплена спірна квартира. Позивач немає оригіналу розписки на 10 000 доларів США, а та розписка, що є недана не тією особою, що зазначена в договорі. Позивач не надала жодних доказів отримання доходу від здачі в оренду кватири та отримання в подарунок 2 500 доларів США, правову природу яких позивач змінила з позики на подарунок у своїх поясненнях. Він ніколи не вважав, що спірна квартира є особистою власністю дружини, вони про це не домовлялись. Дружина користувалась доходами чоловіка на свій розсуд, який з 1982 по 2005 роки виконував обов'язки донкермана, як правило по 6 місяців, та мав дохід 10 000 дол. США. ОСОБА_4 , забезпечував своєю родину матеріально, у тому числі давав гроші для придбання квартири для доньки дружини, та навіть після переїзду її доньки на проживання до Австралії не припиняв надавати їй матеріальну допомогу. Гроші після відчуження власної квартири ОСОБА_4 , що в АДРЕСА_5 він дав дружині, які вона дала своїй доньці.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
10.20.02.1982 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб.
11.Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 (справа № 522/8644/21) шлюб розірвано. Рішення суду набрало законної сили.
12.12.12.1997 між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) на Одеській муніципальній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н-00184/97, за яким ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з п.5 цього договору квартиру придбано за 26 600 грн., які були отримані продавцем до підписання договору.
13.18.12.1997 квартира зареєстрована на ОСОБА_2 в КП «ОМБТІ та РОН».
14.Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2012 (справі №1522/11346/12) визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили.
15.За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 11.10.2021 право приватної власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення суду.
16.19.12.1997 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) на Одеській муніципальній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н-00196/97, за яким ОСОБА_2 продала належну їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.02.1994, квартиру АДРЕСА_6 . Згідно з п.5 цього договору квартиру продано за 8 851 грн., які отримані продавцем до підписання договору.
17.Згідно з копією розписки, яка наявна у ОСОБА_2 , вона отримала від ОСОБА_7 10 000 доларів США як завдаток за продаж йому квартири АДРЕСА_6 .
18.Рішенням Суворівської районної ради народних депутатів від 28.03.1995 ОСОБА_2 призначена опікуном ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) онук її брата, який залишився без баььків.
19.02.10.1995 ОСОБА_8 отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 , яка складалась з 7/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_7 .
20.03.08.1996 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 купили квартиру АДРЕСА_8 .
21.Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_2 працювала з 1967 по 1992 роки державним інспектором Управління Державної торгової інспекції в Одеській області.
22.За даними ГУ ДПС в Одеській області відсутня інформація про отримання доходу ОСОБА_2 за період з 1998 по 2014 роки.
23.З 19.12.2018 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_9 . До цього з 24.12.2001 місцем його реєстрації було АДРЕСА_10 .
24.Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_4 , 30.08.1977 він прийнятий мотористом в Дунайське пароплавство, звільнений 17.05.1984. Після цього 21.05.1984 зачислений машиністом до Чорноморського пароплавства, звільнений 08.09.1992.
25.Згідно з довідкою від 05.05.2003, виданою ВАТ «Українське Дунайське Пароплавство», ОСОБА_4 працював повний робочий на транспортних суднах з 30.08.1977 по 17.05.1984.
26.Згідно з довідкою від 21.04.2003, виданою ДСК «Чорноморське морське пароплавство», ОСОБА_4 працював з 21.05.1984 по 08.09.1992.
27.Згідно з довідками про заробіток ОСОБА_4 для обчислення пенсії, заробіток з 1979 по 1983 років становив 0,10907 грн., за 1986 по 1990 років становив 0,14218 грн.,
28.Згідно з актом, складеним Пенсійним фондом, ОСОБА_4 працював з 06.09.1977 по 17.05.1984.
29. ОСОБА_4 звертався до суду з позовом (справа № 522/11642/21) до ОСОБА_2 , де просив визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 , право приватної власності на частину квартири, за ОСОБА_2 право власності на частину квартири. Рішення суду від 10.07.2023, залишеним без змін рішенням суду апеляційної інстанції.
30.Згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_4 на стор. 16 міститься відмітка про видачу паспорта моряка 31.07.1996 № 10446 та 20.12.2002 № 259921.
31. ОСОБА_4 надав фото, якими має намір підтвердити, що працював за трудовими контрактами моряком після 1992 року.
Висновки суду.
32.Предметом спору є визнання квартири, придбаної в шлюбі, особистою приватною власністю дружини, а його підставами - придбання квартири за особисті кошти.
33.Другий з подружжя заперечує визнання квартири лише особистою приватною власністю дружини з тих підстав, що він також мав дохід, який використаний на придбання спірної квартири, тому майно є спільною сумісною власність подружжя.
34.Оцінюючи доводи обох сторін суд виходить з наступного.
35.Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
36.Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
37.В статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
38.Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, а той з подружжя, який навпаки підтримує презумпцію спільності майна подружжя, - що другий з подружжя не мав особистого достатнього доходу на придбання майна в шлюбі і без доходу другого з подружжя це майно не було б придбано.
39.Ч. 1 ст. 57 СК України визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
40.Спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана 12.12.1997 ОСОБА_2 (Покупець) за 26 600 грн. Тоді офіційний курс 1 долара США становив 1,8 грн.
41.Позивач доводить, що мала відповідну суму коштів, що належали їй особисто з таких джерел.
42.По-перше, позивач спочатку продала за 10 000 доларів США (20 000 грн.) свою особисту квартиру АДРЕСА_6 . Тобто, 20 000 грн. були використані нею для купівля спірної квартири за 26 600 грн.
43.Відповідач не заперечує належності цієї квартири позивачу на праві особистої приватної власності, але звертає увагу, що згідно з п.5 договору купівлі-продажу квартиру на АДРЕСА_2 було продано за 8 851 грн., а не за 20 000 грн., а продаж цієї квартири відбувся пізніше (19.12.1997), ніж купівля спірної квартири на АДРЕСА_11 ).
44.Дійсно в п.5 договору купівлі-продажу зазначено вартість квартири 8 851 грн. однак в цьому ж п. 5 договору зазначено, що гроші Продавець, тобто позивач у цій справі, отримала від Покупця до підписання договору. Таким чином, доводи відповідача про відсутність в дружини цієї суми коштів на момент придбання спірної квартири на АДРЕСА_11 ) є безпідставним.
45. ОСОБА_2 зазначала, що насправді вартість квартири була занижена в договорі, тому її визначено в розмірі 8 851 грн., хоча в дійсності квартира продана за 10 000 доларів США (10 000 доларів США). Вона погодилась на це, оскільки покупець ОСОБА_7 підтримував дружні відносини з її чоловіком ОСОБА_4 . На підтвердження отримання 10 000 доларів США від надала копію розписки за змістом якої 10.12.1997 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_7 (він і є Покупцем за договором 19.12.1997) 10 000 доларів США як завдаток за продаж йому квартири АДРЕСА_6 .
46.Відповідач просив не приймати цей доказ до уваги як неналежний, оскільки відсутній оригінал розписки.
47.Суд з цими доводами відповідача не погоджується. Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
48.Тобто, ОСОБА_2 , як кредитор ОСОБА_7 , який виконав своє зобов'язання з оплати обумовленої вартості квартири, була зобов'язана повернути ОСОБА_7 оригінал боргового документу (розписку), наявність якої в ОСОБА_7 підтверджує виконання ним його зобов'язання перед ОСОБА_2 .
49.Отже, у ОСОБА_2 і не може бути оригіналу розписки. Як пояснила вона, на момент передачі грошей зробила для себе копію з оригіналу розписки та зберегла по сьогодні.
50.Тому суд погоджується з доводами позивача про належність їй на час придбання спірної квартири частини необхідної суми в розмірі 10 000 доларів США, які на той час за офіційним курсом валют складали 18 950 грн.
51.По-друге, ОСОБА_2 посилається на те, що також приблизно 2 500 грн. були її особистими коштами, які вона мала від здачі в оренду з 1996 по 2008 роки квартири АДРЕСА_8 . Ця квартира була придбана для її підопічного племінника, який натомість жив та був зареєстрований з нею в квартирі на АДРЕСА_12 . Підопічний ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) помер кілька років тому.
52.Відповідач не заперечує того, що квартира на АДРЕСА_3 була спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , проте вважає, що доказів використання її для оренди та отримання доходу позивач не надала.
53.Згідно з ч.1, 2 ст. 277 ЦК України (в редакції чинній на 1996-1997 роки) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках, що належать громадянам на праві особистої власності, укладається наймачем з власником будинку.
54.Згідно ст. 158 ЖК України (в редакції чинній на 1996-1997 роки), наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
55.Згідно з ст. 162 ЖК України (в редакції чинній на 1996-1997 роки) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
56.Отже, чинним на той час законодавством передбачалась лише проста письмова форма для договору найму житла, який не передбачав його нотаріального посвідчення. Плата за найм житла визначалась самими сторонами угоди.
57.Згідно з ст. 58 СК України, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).
58.Тобто, перешкод для здачі в оренду квартири позивач немала. Можливість отримання ОСОБА_2 2 500 грн. від оренди квартири без укладення договору за період з серпня 1996 по грудень 1997 (16 місяців) є доведеною та не спростована відповідачем, лише його усним не визнанням факту про отримання доходу від оренди.
59.Отже, суд погоджується з доводами позивача про наявність у неї на час купівлі спірної квартири 2 500 грн., які вона могла використати для придбання квартири.
60.По-третє, ОСОБА_2 посилається на те, що решту 2 500 доларів США дала без обов'язку повернути її близька подруга ОСОБА_10 .
61.Згідно з ст.243, 244 ЦК України (в редакції чинній на час купівлі спірної квартири в 1997 році) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.
62.Відповідач заперечує, оскільки немає жодних доказів їх отримання. Суд погоджується, що письмових доказів немає, а позивач цього і не заперечує, оскільки такий не укладався. Позивач зазначає, що подруга просто дала їй ці кошти, тому вони не оформляли їх як борг, чи подарунок, бо не було в цьому потреби.
63.Суд погоджується, що 2 500 доларів США позивачу могла дати її близька подруга ОСОБА_10 без будь-яких договірних зобов'язань, що було обумовлено дружніми взаємовідносинами. Однак для того, щоб кошти були визнані як особиста приватна власність одного з подружжя вони повинні мати статут отриманих в дар. Тому ці кошти не можуть бути визнані як такі, що є були її особистими коштами, використаними для придбання спірної квартири.
64.Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_2 працювала з 1967 по 1992 роки державним інспектором Управління Державної торгової інспекції в Одеській області. Тобто, на час придбання спірної квартири вона вже перебувала на пенсії. Доказів отримання позивачем доходу від підприємницької діяльності вона не надала.
65.Суд вважає доведеним наявність у позивача 22 500 грн. (20 000 + 2 500) особистих коштів на дату придбання (12.12.1997) спірної квартири за 26 600 грн.
66.Щодо частки коштів відповідача у вартості спірної квартири.
67.Згідно з ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
68.Згідно з ч.2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
69. ОСОБА_4 посилається на те, що він з 1977 року по 1992 рік працював на різних посадах у Дунайському пароплавстві та Чорноморському морському пароплавстві, а з 1992 року за контрактами на суднах під іноземним прапором, внаслідок чого мав стабільний та високий дохід, кошти якого використовувалися в інтересах сім'ї, зокрема, і були використані для придбання спірної квартири. Зазначає, що з 1982 по 2005 роки відповідач працював донкерманом та за 6 місяців отримував 10 000 дол. США.
70.Спірна квартира була придбана 12.12.1997, тобто в період з 1982 по 2005 роки, де, як він стверджує, за 6 місяців він отримував 10 000 дол. США.
71.Згідно з ч. 7 ст. 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
72.Тобто, за аналогією цієї норми, якщо у придбання майна вкладені крім власних коштів одного з подружжя і кошти, що належали подружжю спільно, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є їх спільною власністю.
73.З копії трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що він з 30.08.1977 працював у Дунайському пароплавстві на посадах моторист, механік. З 1984 року був переведений до державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство», де працював на посадах машиніста, старшого моториста, механіка до вересня місяця 1992 року.
74.Інших відомостей щодо трудової діяльності відповідача в інший період часу матеріали справи не містять.
75.Водночас в паспорті громадянина України ОСОБА_4 на стор. 16 є відмітка про видачу паспорта моряка 31.07.1996 № НОМЕР_1 та 20.12.2002 № 259921. Проте наявність в особи посвідчення моряка не ще не свідчить, що особа працювала моряком за контрактом та отримувала дохід.
76.Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що ОСОБА_4 з 1982 року по 2005 рік виконував обов'язки донкермана, мав дохід у розмірі 10 000 доларів США, оскільки це спростовується записами трудової книжки ОСОБА_4 , з якої перебування на вказаній посаді з 1982 по 1992 не підтверджується. Записів щодо наступного працевлаштування ОСОБА_4 , а саме з 1992 року по 2005 рік матеріали справи взагалі не містять.
77.Фотографії на підтвердження факту роботи ОСОБА_4 за трудовими контрактами моряком за межами України після 1992 року, суд не приймає до уваги, оскільки встановити місце праці, час, коли були зроблені не можливо. Позивач визнає лише, що на цих фото дійсно її колишній чоловік, проте, де і коли вони зроблені не знає.
78.Отже, в розумінні вимог ст.60 СК України, відповідачем не доведено отримання доходу у період придбання спірної квартири, та не доведено факту витрачання його особистих або спільних коштів подружжя, які відповідач заробляв до 1997 року на придбання спірної квартири.
79.Крім того, дані обставини були предметом оцінку суду під час розгляду справи №522/11642/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 щодо визнання спірної квартири спільним майном подружжя та щодо поділу цієї квартири на рівні частки, але рішенням суду першої інстанції від 10.07.2023, залишеним без змін рішенням суду апеляційної інстанції, відмовлено ОСОБА_4 в позові з тих підстав, що він не довів використання його особистих коштів чи спільних коштів подружжя під час придбання спірної квартири.
80.Підсумовуючи суд вважає доведеним позивачем, що спірна квартира була придбана нею за кошти, які особисто належали позивачу, тому квартира є її особистою приватною власністю.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позову в розмірі 7 457,85 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.03.2024.
Суддя Ярема Х.С.