Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
"19" жовтня 2010 р. Справа № 12/138-НМ
За позовом Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" (м.Житомир)
до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області (м. Житомир)
про визнання недійсною та скасування переоцінки будівлі від 01.09.2010р., визнання нечинним та скасування акту переоцінки від 01.09.2010р.
Суддя Сікорська Н.А.
Присутні :
від позивача: не з'явився
від відповідача: Фещенко Д.М.- дорв. б/н від 02.09.10р.
Романишина Н.А.- дов. б/н від 04.11.09р.
Піхуля О.В.- посв. № 034
Позивачем пред'явлено позов про визнання недійсною та скасування переоцінки будівлі від 01.09.2010р., визнання нечинним та скасування акту переоцінки від 01.09.2010р.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову. Подали клопотання про припинення провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи господарський суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підвідомчість справ господарським судам України визначена в ст. 12 ГПК України, де зазначено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Правовою підставою звернення до суду з позовом про визнання переоцінки нерухомого майна недійсною та скасування акта переоцінки майна, здійсненої в рамках виконавчого провадження Позивачем зазначено ч. 1, ч. З ст. 57 та ч. З ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 57 вищенаведеного Закону визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження виключно оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку, а не переоцінки майна.
Відповідно до положень вищенаведеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця.
Статтею 66 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо нерухомість за ціною, яка зазначена в заявці державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, не буде реалізована на перших торгах, то на повторних торгах початкова ціна, за якою вона реалізується, знижується не більше, ніж на 30 (тридцять) відсотків.
Майно не було реалізовано на перших торгах.
Пунктом 5.12.2. Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувана і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувана або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна.
З наведеного випливає, що переоцінка майна є дією державного виконавця, а оскаржуваний акт переоцінки є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, тому відповідно до статей 3, 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена вище позовна заява повинна вирішуватися в порядку, визначеному цим Кодексом, і підсудна окружним адміністративним судам.
Вищим адміністративним судом України в листі від 09.01.2008 р. N 7/9/1/13-08 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)» з цього приводу роз'яснено, що позовні заяви стосовно рішень, дій або бездіяльності державних виконавців відділів державної виконавчої служби обласних, управлінь юстиції підсудні окружним адміністративним судам (п. 4). Оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (п. 5).
Окрім цього, статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» також визначений порядок оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби. Зокрема, згідно ч. 2 зазначеної статті Закону, скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців відділів державної виконавчої служби обласних управлінь юстиції подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.
Спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає вимогам ст.ст.1,21 Господарського процесуального кодексу України, а спірні правовідносини носять господарський характер.
Відповідно до ст.80 ч.1 п.1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи вищевикладене, провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді.
Згідно ч. 2 п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою КМ України від 21.12.2005 № 1258 із змінами і доповненнями, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у порядку передбаченому для повернення державного мита.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач згідно квитанцій № К4/9/5 від 09.09.10р. та № К4/9/6 від 09.09.10р. сплатив державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно 85,00грн. та 236,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід повернути сплачені до Державного бюджету України кошти та видати довідку про їх повернення.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 4-1, п.1 ст. 80, 86 ГПК України, господарський суд
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути Приватному вищому навчальному закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" з Державного бюджету України 85,00грн. державного мита, сплаченого за квитанцією № К4/9/5 від 09.09.10р.
3. Повернути Приватному вищому навчальному закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" Державного бюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплаченого за квитанцією № К4/9/6 від 09.09.10р.
4. Видати довідки про повернення судових витрат.
Суддя
Друк. :
1- в справу
2- позивачу
3- відповідачу