Справа № 509/4192/20
26 березня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника, адвоката: ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь, кримінальні провадження №12020160000000155 від 08.03.2020 р., №12020160160000201 від 18.03.2020 р., №12021160000000772 від 17.04.2021 р., №12021160000001143 від 22.05.2021 р., №12023160000001049 від 21.07.2023 р.,з обвинувальними актами, якими:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Солтанівка, Любашівського району, Одеської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289, ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Чорноморськ, Одеської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.146 ч.1 ст.263 КК України,
31.08.2020 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшли матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160000000155 від 08.03.2020, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, та ОСОБА_5 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
29.04.2021 року за вх.№8010/21 до Овідіопольського районного суду надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року для вирішення питання про об'єднання з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.10.2021 року за вх.№18649/21 до Овідіопольського районного суду надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 року для вирішення питання про об'єднання з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вказаних ухвал обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12020160160000201 від 18.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № НОМЕР_1 від 15.04.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 передано судді ОСОБА_1 для вирішення питання про об'єднання з матеріалами, які уже перебувають в його провадженні.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду ОСОБА_10 від 20.06.2022 року через канцелярію суду було передано кримінальне провадження №12021160000001143 від 22.05.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України для вирішення питання про об'єднання з кримінальними провадженнями за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду ОСОБА_10 від 05.09.2023 року через канцелярію суду було передано кримінальне провадження №12023160000001049 від 21.07.2023 року, справа №501/2927/23, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, для вирішення питання про її об'єднання з кримінальною справою № 509/4192/20.
Ухвалою Овідіопольського районного суду від 20.10.2021 р. обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12020160160000201 від 18.03.2020 року, справа № 501/1065/20, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України та №12021160000000772 від 15.04.2021 року, справа № 501/2946/21, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України об'єднано в одну справу з обвинувальним актом в кримінальному провадженні №12020160000000155 від 08.03.2020 року справа №509/4192/20, за обвинуваченням відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.146 КК України, привласнивши об'єднаній справі №509/4192/20.
Ухвалою Овідіопольського районного суду від 02.08.2022 р. обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021160000001143 від 22.05.2021 року, справа №501/1383/22, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України об'єднано в одну справу з обвинувальним актом в кримінальному провадженні №12020160000000155 від 08.03.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, №12021160000000772 від 15.04.2021 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.189 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, №12020160160000201 від 18.03.2020 року відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України привласнивши об'єднаній справі № 509/4192/20.
Ухвалою Овідіопольського районного суду від 31.10.2023 р. обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023160000001049 від 21.07.2023 року, справа №501/2927/23, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, об'єднано в одну справу з обвинувальним актом в кримінальному провадженні №12020160000000155 від 08.03.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, №12021160000000772 від 15.04.2021 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.189 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, №12020160160000201 від 18.03.2020 року відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, №12021160000001143 від 22.05.2021 року, справа №501/1383/22, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, привласнивши об'єднаній справі № 509/4192/20.
Ухвалою Овідіопольського районного суду від 14.06.2022 р. кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 зупинене до розшуку обвинуваченого. Ухвалою Овідіопольського районного суду від 02.08.2022 р. кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 зупинене до розшуку обвинуваченого.
ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 КК України, тобто незаконне позбавлення волі людини вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань із застосуванням зброї, ч. 2 ст.187 КК України, тобто напад поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), спрямований на заволодіння майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, ч. 3 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ч. 2 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 1 ст. 255-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне поширення в суспільстві злочинного впливу за відсутності ознак, зазначених у частині п'ятій статті 255 Кримінального кодексу України; ч.1 ст.263 КК України, а саме, носіння, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Ухвалою Овідіопольського районного суду від 20.06.2022, обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений ухвалою суду, строк дії якого завершується 30.03.2024, та закінчити розгляд кримінального провадження до цього часу неможливо.
В судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про продовження дії відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи це тим, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначеного покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також, те, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні низки тяжких кримінальних правопорушень, Тяжкість злочинів свідчить про ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння цієї особи, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику передбаченого, п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений може незаконного впливати на уже допитаних свідків та потерпілого, з метою зміни ними свідчень у ході судового розгляду кримінального провадження у подальшому, для дачі ними неправдивих свідчень, які його виправдовують, або впливати на інших осіб, які можуть бути допитані в суді.
На думку прокурора, у зв'язку з зазначеним є наявність реальних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідків та експертів у зазначеному кримінальному провадженні; враховуючи невідворотність та суворість покарання, обвинувачений може почати переховуватись від суду з метою уникнення покарання; з урахуванням характеристики особи обвинуваченого є реальний ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, звертає увагу суду на той факт, що обвинувачений непрацюючий, раніше неодноразово судимий ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, не має міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходів, що вказує на наявність реального ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 знаходячись на свободі, може вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити поширення свого злочинного впливу.
На думку прокурора, такі обставини вказують на необхідність та доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого та обмеження його конституційних прав не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Обрання більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії судового розгляду є недоцільним, оскільки інші запобіжні заходи будуть не в змозі забезпечити дотримання обвинуваченим певної процесуальної поведінки та стримувати його від дій, які можуть перешкоджати належному судовому розгляду зазначеного кримінального провадження.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд вважає клопотання прокурора про продовження дії обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України - кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді відповідних клопотань про обрання запобіжного заходу, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою - є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, судом враховується правова позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (inabstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка слугувала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ). Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі "Таран проти України" зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Неистяк проти Словаччини»,заява №65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі проти Польщі» (Ladentv. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі « Хайредіновпроти України» (v. Ukraine),заява № 38717/04, п. 86).
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Запобіжний захід - тримання під вартою є винятковим найбільш суворим запобіжним заходом, передбаченим КПК України, який буде дієвим з урахуванням характеру, способу та тяжкості вчинених злочинів, в яких особа обвинувачується, відсутністю стійких соціальних зв'язків. Враховуючи розмір майнової шкоди яка була завдана в результаті вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.1 п.3 п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, виключає до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, та обґрунтовує застосування до обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою.
На підставі наведеного, суд вважає, що, приймаючи до уваги наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначенні у клопотанні дії, спрямованні на перешкоджання здійснення правосуддя в розумні строки, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, яке визначено законом у виді позбавлення волі, зазначене клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.315 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , задовольнити.
В задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_6 , відмовити.
Продовжити дію, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою в ДУ Одеський Слідчий Ізолятор на строк 60 днів, до 25.05.2024 р.
Продовжити дію розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 992.400 гривень, та, в разі внесення застави, обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, що встановлені Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.06.22 р.,
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 28.03.2024 р. о 09.30.
Суддя: ОСОБА_1