Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "13" жовтня 2010 р.Справа № 19/1072
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Макаревича В.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Сіра А.В., дор. від 07.09.2010р.
від відповідача Давидюк А.І., дор. від 29.03.2010р.
Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод "Шляхіндустрія" (м.Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Плодоовочевий комбінат" (м. Житомир)
про стягнення 31526,09 грн.
Справа розглядається у більш тривалий термін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
У судовому засіданні 11.10.2010р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 13.10.2010р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 31526,09 грн., з яких: 28000 грн. основного боргу, 694,25 грн. пені, 731,84 грн. 3% річних, 2100 грн. інфляційні.
Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Повідомив, що відповідач сплатив лише частину боргу в сумі 15000,00 грн. Також, представник позивача зазначив, що проплата частини суми боргу в розмірі 2000,00 грн. потребує перевірки. Надав письмове пояснення щодо розрахунку суми пені де зазначено, що пеня нараховувалась у період з 19.09.2010 р. по 19.03.2010 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2010р. надав письмовий відзив на позовну заяву від 11.10.2010р., у якому не заперечував проти наявності основного боргу перед позивачем в сумі 26000,00 грн. Також усно визнав витрати на адвокатські послуги в сумі 2000,00 грн. З розрахунком пені і інфляційних, нарахованих позивачем, не погодився та повідомив, що надасть власний розрахунок в наступному судовому засіданні. Заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.10.2010 р. з метою надання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 13.10.2010р. представник позивача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтримав частково на суму 24000 грн., в решті без змін. Повідомив, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу частково суму боргу в розмірі 4000,00 грн. В підтвердження надав: довідку про сплату 4000,00 грн. та дві банківські виписки.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, а саме: 24000,00 грн. - основного боргу, 694,25 грн. - пені, 731,84 грн. - 3% річних, 2100,00 - інфляційних нарахувань, 2000,00 грн. - витрат на адвокатські послуги. Повідомив, що відповідач 12.10.2010 р. оплатив ще 2000,00 грн. боргу позивачу. В підтвердження цього, надав копію платіжного доручення № 234 від 12.10.2010 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
18.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством " Житомирський завод Шляхіндустрія" ( позивач по справі) та Відкритим акціонерним товариством "Плодоовочевий комбінат" ( відповідач по справі) був укладений договір № 2008 -4 , згідно якого позивач передає відповідачу зворотну безвідсоткову фінансову допомогу на суму 43000 грн., а відповідач зобов'язується повернути вказану допомогу у визначений договором строк.
У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 2.1 договору позивач зобов'язаний перерахувати відповідачу на його поточний рахунок вказану суму фінансової допомоги в строк не пізніше 2-х банківських днів з моменту підписання даного договору, а відповідач зобов'язується повернути позивачу на поточний рахунок отриману суму допомоги у строк до 18.09.2009р.
На виконання умов договору Відкрите акціонерне товариство " Шляхіндустрія" перерахувало Відкритому акціонерному товариству "Плодоовочевий комбінат" 43000 грн. фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 227 від 18.09.2008р. та банківською випискою від 18.09.2008р. (а.с. 8, 49).
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми фінансової допомоги виконав частково на суму 15000 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 51,52).
Таким чином, на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 28000 грн., що підтверджується актами звірок заєморозрахунків станом на 01.01.2010р. та станом на 21.09.2010р. ( а.с. 47,53).
Проте, під час розгляду справи в суді, відповідач частково погасив основний борг у розмірі 4000 грн, що підтверджується банківськими виписками від 08.10.2010р., від 12.10.2010р., платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи та не заперечується представником позивача у судовому засіданні.
Таким чином, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 4000 грн. за відсутністю предмету спору у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 24000 грн. основного боргу.
Посилаючись на п. 3.1 договору позивач просить стягнути з відповідача 694,25 грн. пені. за період з 19.09.2009р. по 19.03.2010р.
Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчпсно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2100 грн. інфляційних за період з жовтня 2009р. по липень 2010р. включно та 731,84 грн. - 3% річних за період з 19.09.2009р. по 03.08.2010р.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок сум інфляційних та 3% річних, наданий позивачем разом з позовними матеріалами, суд приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позовні вимоги в цих частинах.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі 2000 грн., що підтверджується договором від 27.07.2010р. , укладеним між Відкритим акціонерним товариством " Шляхіндустрія" та адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 441 від 26.11.2002р.), квитанцією до прибуткового касового ордера № 24 від 02.08.2010р. та актом приймання- передачі наданої правової допомоги від 11.10.2010р. ( а.с. 10, 12,13, 61).
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
Відповідно до статті 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодовування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокату, а не будь - якому представнику.
З огляду на викладене, витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 27526,09 грн., з яких: 24000 грн. основний борг, 694,25 грн. пеня, 731,84 грн. 3% річних, 2100 грн. інфляційні. В частині стягнення 4000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства " Плодоовочевий комбінат", 10019, м. Житомир, вул. І. Гонти, 68, ідентифікаційний код 01559270 на користь Відкритого акціонерного товариства " Житомирський завод " Житомирський завод Шляхіндустрія", 10031, м. Житомир, вул. Богдана Хмельницького, 42, ідентифікаційний код 03443726:
- 24000 грн. боргу;
- 694,25 грн. пені;
- 731,84 грн. 3% річних;
- 2100 грн. інфяційних;
- 315,26 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 236 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу;
- 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4000 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
СуддяМакаревич В.А.
Повне рішення складено: 18.10.2010р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу