Дата документу 18.03.2024
Справа № 334/2672/23
Провадження № 2/334/109/24
18 березня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні об'єднану цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, та за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
05.04.2023 року до суду звернувся представник: адвокат Усенко А.В. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування позову посилалися на те, що 25.09.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис № 533. За час шлюбу у подружжя народилась спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає подальше спільне життя з відповідачем неможливим, і оскільки діти проживають разом з позивачем, то вона змушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів.
Позивач намагається власними силами матеріально забезпечувати, доглядати та виховувати дітей, а також виконувати інші обов'язки, необхідні для належного утримання дітей. Проте відповідач жодної участі в утриманні дітей не бере - ні у грошовій, ні у натуральній формі. Договору про сплату аліментів на дітей між сторонами не укладено, всі спроби домовитися з відповідачем про форму його участі в утриманні спільних дітей виявилися марними, відповідач відповідає, що у нього немає матеріальної можливості. Позивачу достатньо важко прогодувати двох малолітніх дітей самостійно, крім того, діти дорослішають, і з віком на їх утримання потребує все більше коштів.
Визначаючи позовні вимоги позивач виходить з того, що відповідач є працездатним, працює та має постійний дохід, тому зобов'язаний приймати солідарну участі в утриманні дітей, аліменти підлягають стягненню саме в частині від заробітку (доходу) відповідача, необхідний для забезпечення гармонійного розвитку двох дітей розмір аліментів становить 1/3 частину заробітку (доходу) відповідача.
Повідомили, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правову допомогу складає: 3000 грн. - складання позову, участь адвоката у судових засіданнях - 5000 грн., докази понесених витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів.
Прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу на користь позивача.
06.04.2023 року ухвалою судді Телегуз С.М. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче провадження.
04.07.2023 року до суду звернувся представник ОСОБА_2 : адвокат Пушкін О.В. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що відповідач позовні вимоги не визнає через відсутність у позивача права на позов.
Так, за змістом позову позивач зазначила місцем свого проживання місце своєї реєстрації, однак не повідомила місце свого фактичного проживання протягом більше 16 років з відповідачем та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим штучно створила підставу для подання позову, оскільки право на звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживають діти, що також підтверджується практикою Верховного суду у справі №161/7693/19 (постанова від 10.11.2021 року).
Відповідач окремо від дітей не проживає, а відтак на нього не може бути покладено обов'язок сплати аліментів, оскільки він працює у ВАТ «Запоріжсталь» та зароблені кошти витрачає на забезпечення дітей і дружини, яка не має постійного доходу і заробляє випадковими заробітками.
Прохали відмовити у задоволенні позову.
11.07.2023 року до суду звернувся представник ОСОБА_1 : адвокат Усенко А.В. з відповіддю на відзив, в якій посилалися на те, що дійсно позивач проживає разом зі своїми малолітніми дітьми, разом з тим, факт проживання разом з дітьми також відповідача не впливає на право звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів, адже остання все ще проживає з дітьми і діти все ще потребують участі батька у витратах на їх утримання.
Головна підстава звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення аліментів є відсутність участі батька у їхньому матеріальному забезпеченні. Разом з тим, відповідач вважав за належне доводити не його безпосередню участь в утриманні дітей, а факт спільного проживання дітей з ним, що на думку позивача безпосередньо не стосується предмету доказування. У своєму відзиві відповідач не надав жодних доказів його участі в утриманні спільних дітей.
Між тим, повідомили, що позивач має постійний заробіток, специфіка її роботи полягає саме у заключенні короткострокових договорів підряду або стокових трудових договорів, зокрема, у період з серпня 2021 року по березень 2023 року ОСОБА_1 співпрацювала з ГУ ДФС у Запорізькій області, а також з КНП «Стоматологічна поліклініка №3» ЗМР. Крім того, позивач також має додаткове джерело доходу - продаж самостійно виготовлених пряників. Тому твердження відповідача про знаходження ОСОБА_1 на його утриманні не відповідає дійсності.
Прохали позов задовольнити.
14.07.2023 року до суду звернувся представник ОСОБА_2 : адвокат Пушкін О.В. з запереченнями на відповідь на відзив, в яких посилалися на те, що позивач фактично визнає проживання ОСОБА_2 разом з дітьми, однак продовжує підтримувати позицію, що відповідач не забезпечує власних дітей, на підтвердження чого жодних доказів не надає.
Верховний суд у Постанові від 17.06.2020 року у справі №158/1638/18 дійшов висновку, що «Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини».
Відповідач стверджує, що утримує дітей, зазначає, що позивач не підтвердила наявність постійного заробітку.
Прохали відмовити у задоволенні позову.
05.10.2023 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі №334/7404/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.
20.12.2023 року ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в підготовче провадження.
28.08.2023 року до суду звернувся представник: адвокат Пушкін О.В. в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.
В обґрунтування позову посилалися на те, що 25.09.2004 року між сторонами було укладено шлюб, від якого у подружжя народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 22.12.2006 року подружжя ОСОБА_5 разом з дітьми постійно та безперервно проживають однієї сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі, яка придбана у період шлюбу, але власне ОСОБА_2 за рахунок як його особистих коштів, так і за рахунок матеріальної допомоги його батьків.
Фактично з початком введення в Україні воєнного стану у сторін виникли суперечки щодо сімейного життя родини, які потягли за собою дисбаланс як подружніх, так і сімейних відносини, а фактичною причиною зазначених суперечок виступили саме грошові кошти й бажання відповідача виїхати разом з малолітніми дітьми до Європи.
У квітні поточного року ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. 3апоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в дітей (справа №334/2672/23), укриваючи факт спільного проживання дітей та самої ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та стверджуючи про повне невиконання ОСОБА_6 його батьківського обов'язку по забезпеченню дітей, а також стверджуючи про повне утримання дітей виключно нею самою. Надалі ОСОБА_1 ініційовано в Ленінському районному суді м. Запоріжжя справу №334/2671/23 про розірвання шлюбу, а старшою дочкою ОСОБА_2 - ОСОБА_3 завдяки ОСОБА_1 ініційовано в Ленінському районному суді м. Запоріжжя справу №334/3920/23 про стягнення аліментів з батька з надуманих підстав - начебто він повністю не виконує батьківського обов'язку забезпечення своєї повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Замовчуючи у справі №334/2672/23 факт реєстрації молодших дочок квартирі АДРЕСА_2 та факт спільного проживання дітей однією сім'єю з батьком за вищевказаною адресою, і факт проживання самої ОСОБА_1 у вказаній квартирі, остання звинувачує ОСОБА_2 в повному невиконанні ним його батьківського обов'язку із забезпечення дітей, хоча сама, маючи непостійні заробітки, належним чином не здійснює свій батьківський обов'язок стосовно забезпечення дітям належних житлово-побутових умов проживання. ОСОБА_2 , фактично самотужки, намагається забезпечувати дітям належні умови проживання, в тому числі шляхом сплати комунальних послуг за житло, в якому проживає вся сім'я, а також постійно за власний рахунок придбаває для сім'ї необхідні речі для домашнього вжитку та продукти харчування.
Таким чином, ОСОБА_2 вимушений захищати свої права шляхом пред'явлення цього позову, вважаючи такий спосіб захисту доцільним і таким, що буде відповідати інтересам дітей.
Оскільки ОСОБА_1 має непостійний, мінливий дохід, однак обов'язок належним чином не виконує, то ОСОБА_2 , як батько дітей, з яким діти проживають, вимушений просити суд стягнути з відповідача аліменти на їх утримання. Визначаючи розмір аліментів на утримання дочок, ОСОБА_2 виходить з мінімального гарантованого розміру аліментів, який з урахуванням положень ч.2 ст.182 СК України та ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» складає 1416,50 грн. на одну дитину.
Прохали:
1) визначити місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить останньому на праві особистої приватної власності;
2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в розмірі по 1416,50 грн. на кожну дитину в загальному розмірі 2833 грн. на двох дітей, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття;
3) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.
30.08.2023 року ухвалою судді Турбіної Т.Ф. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче провадження.
10.10.2023 року до суду звернувся представник ОСОБА_1 : адвокат Усенко А.В. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що обставини придбання нерухомості до предмету спору даного провадження не відноситься.
Відповідач більшу частину шлюбу поклала на піклування про сім'ю, багато уваги приділяла фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку дочок, займалась з ними уроками, відвідували гуртки, займалась їх лікуванням, тобто відповідач має більшу прихильність до дітей.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/2671/23 від 29.08.2023 року шлюб між сторонами розірвано, однак ОСОБА_2 подано апеляцію.
За весь час як виникли розбіжності у сім'ї ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій до примирення з дружиною.
На даний час ОСОБА_1 офіційно працевлаштована, продовжує піклуватися про дітей.
Прохали відмовити у задоволенні позову.
24.10.2023 року до суду звернувся представник ОСОБА_2 : адвокат Пушкін О.В. з відповіддю на відзив, в якій прохали позов задовольнити.
04.12.2023 року ухвалою суду у справі № 334/7404/23 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, в частині позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей - залишено без розгляду. Виключено з числа учасників справи залучений в якості третьої особи Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району.
17.01.2024 року ухвалою суду об'єднано в одне провадження цивільну справу №334/2672/23, номер провадження №2/334/109/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, та цивільну справу №334/7404/23, номер провадження №2/334/223/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Об'єднаній цивільній справі присвоєно єдиний унікальний номер №334/2672/23, номер провадження №2/334/109/24. Призначено об'єднану цивільну справу №334/2672/23, номер провадження №2/334/109/24 до розгляду в підготовче засідання на 06.02.2024 року.
06.02.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у об'єднаній цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.
15.03.2024 року в судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник: адвокат Сеньків І.М. свої позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити.
15.03.2024 року в судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник: адвокат Пушкін О.В. свої позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Запоріжжя народився ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 08.06.2004 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Степне Запорізького району Запорізької області народилася ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 19.10.2004 року.
25.09.2004 року сторони уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 25.09.2004 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Запоріжжя у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 02.11.2004 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Запоріжжя у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 26.07.2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Запоріжжя у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 26.07.2012 року.
Неповнолітні діти сторін: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 26.06.2023 року.
Неповнолітні діти сторін: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 навчаються у 5-Б класі Запорізького НВК №67, обидва батьки регулярно відвідують батьківські збори, завжди цікавляться навчанням дітей, кожен з батьків докладає зусиль та можливостей на спільне з дітьми подолання труднощів у навчанні, проявляючи батьківську любов та піклування, що підтверджується копією довідки від 29.06.2023 року.
Повнолітня дитина сторін - ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №254877-2019 від 08.08.2019 року, та є студентом 1 курсу денної форми навчання юридичного факультету Національного університету «Запорізька політехніка» спеціальності «081 Право», група Ю-112, бюджетна форма фінансування, строк навчання з 26.09.2022 року по 30.06.2026 року, що підтверджується копією довідки №1567 від 05.05.2023 року.
Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 з 02.12.2006 року фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки ОСББ «№6 Титан» №4 від 19.06.2023 року.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13076008 від 27.12.2006 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2006 року.
ОСОБА_2 працевлаштований у ПАТ «Запоріжсталь», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_9 від 25.06.1992 року.
ОСОБА_1 працевлаштована у ТОВ «Архівіст-плюс», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_10 від 16.05.2000 року.
29.08.2023 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/2671/23 шлюб між сторонами розірвано.
Згідно акту обстеження умов проживання, складеного 26.09.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 спеціалістами відділу по Заводському району служби (управління) у справах дітей, встановлено, що двері зачинені, вдома нікого не було, проведеною бесідою з сусідами встановлено, що родина ОСОБА_5 (матір, батько та діти) проживають тут, характеризуються позитивно.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він допомагає своїй доньці ОСОБА_1 у вихованні дітей та матеріальному забезпеченні, передає з села продукти, бо чоловік доньки не виконує свої батьківські обов'язки і не забезпечує дітей.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є хрещеною однієї з дітей сторін, проживають на одному районі, завжди бачить маму з дітьми, а батька - одного, на позашкільних гуртках бачить лише маму, в шкільному чаті також активна лише мати.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є головою ОСББ в будинку, де проживають сторони, у ОСОБА_5 виникла заборгованість і він попрохав вирішити питання до подачі позову і сплатив всю заборгованість, батька з дітьми бачила, також бачила як він ніс пакети з АТБ з чимось, також бачила його з декількома коробками піци.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працює на Запоріжсталі разом з ОСОБА_2 , останній проживає в квартирі разом з дітьми, він бачив разом з дітьми і матір і батька, інформації з приводу забезпечення дітей не має.
Суд, відмовляючи у задоволенні позовних заяв, виходить з наступного.
Відповідно ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
У ч.2,9 ст.7 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Так, відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина .
Відповідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" в п.17 роз'яснив, що «За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно».
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, суд враховує висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 року у справі № 158/1638/18, згідно яких: «Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Встановивши, що ОСОБА_2 не доведено, що основне місце проживання дітей з ним, а мировою угодою сторони визначили місце проживання з матір'ю, а також врахувавши те, що законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову».
Також, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц зроблено висновок про те, що «Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів».
Також, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 року у справі № 161/7693/19 зроблено висновок про те, що «Разом з цим суди не врахували, що сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, і законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти».
Судом встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі з 2004 року по 2023 рік, від шлюбу мають спільних дітей: повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітніх доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають на утриманні сторін.
Суд доходить висновку, що за рішенням суду може бути визначено обов'язок щодо сплати аліментів на утримання дітей тим з батьків, хто проживає окремо від дітей, і право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживають діти, тому законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти.
Отже, з огляду на те, що судом встановлено, що батьки та діти проживають разом в одній квартирі, кожен з батьків працює та приймає участь у вихованні та утриманні дітей, хоча батьки вже не перебувають у шлюбі, і так як мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, то суд вважає, що одночасне стягнення аліментів на користь сторін в даному випадку буде суперечити моральним засадам суспільства.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову кожному зі сторін, суд зазначає, що сторони згідно ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, що може бути врегульовано за домовленістю (договором) між ними на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Суд не приймає посилання сторін на те, що кожен з них вважає, що діти проживають з ними та перебувають на їх утриманні, хоча всі разом мешкають в одній квартирі, - з огляду на наявність спору щодо визначення місця проживання дітей, що виходить за межі предмета розгляду справи про стягнення аліментів.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В ст.15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1,5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Згідно п.1-3 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Таким чином позовні вимоги сторін не підлягають задоволенню, так як не підтверджені встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 191 СК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено протягом десяти днів.
Суддя: С.М.Телегуз