Дата документу 31.01.2024
Справа № 334/10339/23
Провадження № 2/334/405/24
31 січня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про стягнення грошових коштів за кредитним договором,
14 листопада 2023 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Василя Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригада Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в жовтні 2023 з відкритих джерел інформації, а саме Єдиного реєстру боржників, Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, Єдиного порталу державних послуг «Дія» позивач дізналася, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. постановою від 28.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67302556 на підставі заяви відповідача про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Є.М. №9923 виданого 10.06.2021, яким пропонується стягнути із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 25000,00 гривень та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису.
Позивач вважає, що виконавчий напис №9923 вчинений 10.06.2021 є таким, що вчинений всупереч чинному законодавству: недодержання нотаріусом порядку вчинення нотаріальної дії, а саме: вчинення виконавчого напису у відсутність документів, що підтверджують безспірність вимоги та таким, який вчинено з пропущенням строку, протягом якого стягувач міг звернутись з заявою про вчинення виконавчого напису.
Нотаріус виконавчим написом, що оскаржується «пропонує стягнути грошові кошти у сумі 24650,00 гривень, які є боргом за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , що начебто є безспірною заборгованістю позивача перед відповідачем та 350,00 гривень витрат за вчинення напису.
Постановою приватного виконавця Запорізького міського округу Хохловим К.К. №ВП 67302556 від 02.11.2021 про звернення стягнення на заробітну плату боржника і відповідно до довідки від 07.11.2023 року №164, виданої за місцем роботи ОСОБА_1 , з заробітної плати останньої утримано 22354,45 гривень.
Просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в розмірі 22354,45 гривень.
Ухвалою судді №334/10339/23 від 14.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.11.2023 від представника відповідача - ОСОБА_2 надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
04.12.2023 представник відповідача - ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про стягнення грошових коштів за кредитним договором.
Ухвалою судді №334/11018/23 від 07.12.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригада Володимир Олександрович, про стягнення грошових коштів за кредитним договором №0628-5799 від 18 лютого 2021 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригада Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович про визнання виконавчого напису№9923 від 10 червня 2021 таким, що не підлягає виконанню та об'єднано їх розгляд в одне провадження. Розгляду справи призначений за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» обґрунтовані тим, що 18.02.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту
https://navse.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Кредитний договір № 0628-5799.
Зазначений Кредитний договір, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Заоном України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A728, для підписання кредитного договору №0628-5799 від 18.02.2021, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 14500,00 гривень; строк кредитування - 70 календарних днів (10 тижнів); % ставка - 1 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом; проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до розділу 6 Правил, які є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлено механізм часткового погашення заборгованості та пролонгації строку дії кредитного договору.
Позичальник має право у будь-який момент пролонгувати кредитний договір.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується копіями довідки про перерахування суми кредиту » та довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.
Позичальник всупереч умовам кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив умови кредитного договору і не повернув в повному обсязі грошові кошти кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором.
Станом на 21.11.2023, загальний розмір грошових вимог кредитодавця до позичальника, які виникли на підставі кредитного договору, складають заборгованість у розмірі 14980,08 гривень, з яких: прострочена сума заборгованість за кредитом - 4830,08 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10150,00 гривень.
Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в довідці про детальні щоденні нарахування та погашення по договору №0628-5799 від 18.02.2021, відповідно до якого надана фінансова послуга, станом на 21.11.2023.
При розрахунку заборгованості враховано суми отриманих коштів в погашення заборгованості по кредитному договору, а саме: 2030,00 гривень, що надійшли під час строку кредитування; 9669,92 гривень, що надійшли в рамках виконавчого провадження №67302556.
Таким чином, з боку позичальника по відношенню до кредитодавця має місце порушення зобов'язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.
Відповідно до виконавчого провадження № 67302556, яке було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. на підставі виконавчого напису №9923 від 10.06.2021, виданного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення заборгованості, що виникла за вказаним вище кредитним договором на рахунок ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від приватного виконавця надійшли наступні платежі: 26.04.2023 - 2265,94 гривень; 12.06.2023 - 2474,13 гривень; 11.07.2023 - 858,27 гривень; 15.08.2023 - 1053,26 гривень; 13.09.2023 - 899,46 гривень; 09.10.2023 - 1065,60 гривень; 06.11.2023 - 1053,26 гривень. Загальна сума складає 9669,92 гривень.
Разом з тим, представник зазначає, що сума сплачених коштів -22354,45 гривень, яку зазначає позивач є хибною.
Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості по кожному дню (Довідкою про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 21.11.2023 року) та листом відповіддю приватного виконавця Хохлова К.К. вих. №19694 від 23.11.2023 року.
Враховуючи наявність обґрунтованих зустрічних грошових вимог позичальника про стягнення безпідставно набутих коштів з кредитодавця, в сумі 9669,92 гривень, задоволення яких призведе до збільшення заборгованості за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021, яка буде складати - 24650,00 гривень.
Оскільки кошти позичальника в сумі 9669,92 гривень, вже зараховані на погашення заборгованості по кредитному договору №0628-5799 від 18.02.2021, представник- вважає, що доцільно стягнути з позичальника на користь кредитодавця, лише наявний залишок заборгованості у сумі 14980,08 гривень.
Просить визнати кошти, отримані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в сумі 9669,92 гривень, такими що зараховані як часткова оплата за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021, шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України. За результатами розгляду цієї зустрічної позовної заяви задовольнити позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021, в розмірі 14980,08 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4830,08 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10150,00 гривень. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
10.01.2024 від представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова В.І. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що вартість кредиту чітко обумовлена сторонами за кредитним договором: 14500,00 гривень саме кредиту та 10150,00 гривень відсотків за користування кредитом. З них по розрахунку позивача сплачено 03.03.2021 - 2030,00 гривень, тобто борг за кредитним договором навіть на момент вчинення незаконного виконавчого напису, становив 22620,00 гривень.
За виконавчим провадження, відкритим на виконання незаконного виконавчого напису, з ОСОБА_1 стягнуто 22354,45 гривень, про що свідчить довідка з місця роботи та копії платіжних інструкцій про перерахування коштів на виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату. Той факт, що приватний виконавець не перераховував кошти стягувачу повному обсязі, має значення лише для стягувача та приватного виконавця.
Позивач мав право звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення боргу в повному обсязі. Однак, позивач вирішив скористатись послугами «чорного нотаріуса», який вчиняв виконавчі написи без будь-яких підстав, внаслідок чого позбавлений ліцензії.
Цивільний кодекс України не передбачає можливості зарахування незаконно стягнутих коштів на підставі як завідомо підроблених, так і таких, що не підлягають виконанню за рішенням суду.
Просить задовольнити позовні вимоги первісного позивача в повному обсязі, а саме: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №9923 вчинений 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 22354,45 гривень та судові витрати в розмірі: 16000,00 гривень витрати на правничу допомогу та 2147,20 гривень - сплачений судовий збір. Відмовити позивачу за зустрічним позовом.
Ухвалою судді №334/10339/23 від 07.12.2023 року підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Сторони подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі на підставі заявних к матеріалах справи доказах.
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлок Кирило Костянтинович в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомли.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача, зокрема частина 12 статті 28 ЦПК України передбачає, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Згідно роз'яснень, викладених у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів не підсудності справи цьому суду.
За змістом наведеного можна дійти висновку, що, не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Таким чином, позови про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можуть бути пред'явлені як за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи), так і за місцем його виконання.
У відповідності до положень частини шостої статті 30 ЦПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість первісного позову у цій справі, суд виходить з такого.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинений виконавчий напис на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими мтягнення заборгованості проводиться у безпірному порядку та на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 №1172, що зареєстрований в реєстрі за №9923, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Укр Кредит ФІнанс» заборгованості за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021 за період з 29.04.2021 по 04.06.2021 у розмірі 24650,00 гривень, що складається з: прострочена заборгованість - 14500,00 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 10150,00 гривень.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат « стягнуто плати із стягувача в розмірі 350,00 гривень, які підлягаєьб стягненню з боржника на користь стягувача.
Постановою приватного виконавця виконавого округу Запорізької області Хохловим К.К. від 28.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67302556 на підставі заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Є.М. №9923 виданого 10.06.2021, яким пропонується стягнути із ОСОБА_1 25000,00 гривень заборгованості за кредитним договором та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізького області Хохловим К.К. від 02.11.2021 №ВП 67302556 про звернення стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 25000,00 гривень.
Пунктом 2 постанови визначено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача за наступними реквізитами: НОМЕР_1 в філії ЗРУ АТ КБ «Приватбанк», ІПН отримувача: 3250109431, отримувач: приватний виконавець Хохлов К.К. у розмірі 27699,00 гривень.
Копію постанови направлено для виконання до концерну «Міські теплові мережі».
Відповідно до довідки № 164 від 07.11.2023, виданої концерном «Міські телові мережі» за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 із заробітної плати ОСОБА_1 утримано 22354,45 гривень.
Про наявність вказаного напису нотаріуса та виконавчих дій, заявнику стало відомо з Єдиного реєстру боржників.
Сторона позивача вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з з грубими порушеннями порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього.
Так, в постанові ВП ВС від 15.01.2020 року по справі №305/2082/14-ц сформовано висновок про те, що сам факт звернення позивача до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об'єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку документів.
Таким чином, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено порядок вчинення виконавчих написів (далі по тексту - Порядок).
Згідно п. 1.1 даної Глави Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Відповідно до п. 1.2. Порядку перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3.1 вказаної Глави Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 3.2 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Поряд з цим, у п. 3.5 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10.12.2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.
Отже, починаючи з 22.02.2017 року нотаріуси можуть вчиняти виконавчі написи за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис №9923 про стягнення заборгованості, що випливає з кредитних відносин, вчинено 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Натомість, доказів про те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально матеріали справи не містять, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
При цьому, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення первісного позову та визнання спірного виконавчого напису № 3541 від 01.06.2021 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Також згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд звертає увагу, що представлену нотаріусу заборгованість не можна вважати безспірною, оскільки судом установлено, що відповідач заперечує розмір заборгованості.
При цьому, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не надано суду жодних належних доказів щодо подання приватному нотаріусу Бригіді В.О. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.
В свою чергу, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу для вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Так, ненадання доказів щодо повідомлення боржника та недотримання тридцятиденного строку з моменту повідомлення унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. У такому випадку боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та кредитором щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16 (провадження № 61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17 (провадження № 61-17565св18).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що первісний позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню слід задовольнити, оскільки зазначені обставини у позові знайшли своє підтвердження у наданих доказах, що містяться у матеріалах справі.
Вирішуючи питання законності та обґрунтованість зустрічного позову, суд виходить з такого.
18.02.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту https://navse.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Кредитний договір № 0628-5799.
Зазначений Кредитний договір, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Заоном України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A728, для підписання кредитного договору №0628-5799 від 18.02.2021, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 14500,00 гривень; строк кредитування - 70 календарних днів (10 тижнів); % ставка - 1 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом; проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до розділу 6 Правил, які є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлено механізм часткового погашення заборгованості та пролонгації строку дії кредитного договору.
Позичальник має право у будь-який момент пролонгувати кредитний договір.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується копіями довідки про перерахування суми кредиту » та довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.
Позичальник всупереч умовам кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив умови кредитного договору і не повернув в повному обсязі грошові кошти кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором.
Станом на 21.11.2023, загальний розмір грошових вимог кредитодавця до позичальника, які виникли на підставі кредитного договору, складають заборгованість у розмірі 14980,08 гривень, з яких: прострочена сума заборгованість за кредитом - 4830,08 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10150,00 гривень.
Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в довідці про детальні щоденні нарахування та погашення по договору №0628-5799 від 18.02.2021, відповідно до якого надана фінансова послуга, станом на 21.11.2023.
При розрахунку заборгованості враховано суми отриманих коштів в погашення заборгованості по кредитному договору, а саме: 2030,00 гривень, що надійшли під час строку кредитування; 9669,92 гривень, що надійшли в рамках виконавчого провадження №67302556.
Таким чином, з боку позичальника по відношенню до кредитодавця має місце порушення зобов'язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.
Відповідно до виконавчого провадження №67302556, яке було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. на підставі виконавчого напису №9923 від 10.06.2021, виданного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення заборгованості, що виникла за вказаним вище кредитним договором на рахунок ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від приватного виконавця надійшли наступні платежі: 26.04.2023 - 2265,94 гривень; 12.06.2023 - 2474,13 гривень; 11.07.2023 - 858,27 гривень; 15.08.2023 - 1053,26 гривень; 13.09.2023 - 899,46 гривень; 09.10.2023 - 1065,60 гривень; 06.11.2023 - 1053,26 гривень. Загальна сума складає 9669,92 гривень.
Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості по кожному дню (Довідкою про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 21.11.2023 року) та листом відповіддю приватного виконавця Хохлова К.К. вих. №19694 від 23.11.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача за зустрічним позовом покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача за зустрічним позовом - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Досліджуючи наявні у справі докази та письмові доводи сторін, суд доходить висновку про доведеність виникнення у відповідача (позивача за зустрічним позовом) ТОВ «Укр Кредит Фінанс» права вимоги до позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0628-5799 від 18.02.2021.
Отже, оскільки позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) ОСОБА_1 прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, суд вважає, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) ТОВ «Укр Кредит Фінанс» має право на стягнення заборгованості за кредитним договором № 0628-5799 від 18.02.2021.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 12 ст. 265 ЦПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами, у розмірі 9669,92 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0628-5799 від 18.02.2021.
Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, з урахуванням зустрічного зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 14980,08 гривень (24650,00 гривень - 9669,92 гривень).
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково в частині визнання виконавчого напису недійсним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1288,32 гривень, з яких: 858,88 гривень за подання позовної заяви та 429,44 гривень за подання заяви про забезпечення позову.
Також, оскільки зустрічний позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147,20 гривень за подання позовної заяви до суду.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 16000 гривень, надавши: Договір про надання правничої допомогу від 30.10.2023, укладений між адвокатом Гончаровим В.І. та ОСОБА_1 , відповідно до якого вартість наданої правової допомоги за цим договором є фіксованою - 16000,00 гривень, яка складається з: консультацій у цивільній справі 3200,00 гривень, підготовка та направлення заяви про забезпечення позову та позовної заяви до суду - 6400,00 гривень, участі у розгляді позовної заяви 6400,00 гривень до набуття рішення суду чинності та підготовку необхідних документів для виконання рішення суду; ордер АР №1147063 від 30.10.2023; квитанцію до прибуткового касового ордера № 12,15 від 30.10.2023 про оплату правової допомоги за договором № 8-Л від 30.10.2023 у розмірі 16000,00 гривень.
З Договору про надання правової допомоги, адвокат зобов'язався надавати ОСОБА_1 за плату правову допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси в обсязі та на умовах, встановлених договором та за домовленістю сторін.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представником ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подано клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг, з урахуванням переліку послуг, що був визначений сторонами у додатку до договору та у акті наданих послуг, кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою) суд вважає, що заявлені витрати представником позивача не відповідають критерію розумності, не співмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статтями: 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України,
первісний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отримані кошти - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9923, вчинений 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021 у розмірі 24650,00 гривень та за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 350,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1288,32 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про стягнення грошових коштів за кредитним договором - задовольнити.
В порядку ч. 12 ст. 265 ЦПК України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами, у розмірі 9669,92 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021 у розмірі 14980,08 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору в сумі 2147,20 гривень.
Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 10.06.2021 реєстраційний №9923, вчиненого приватним нотаріусом Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №0628-5799 від 18.02.2021 суми заборгованості у розмірі 25000,00 гривень у виконавчому провадженню №67302556, втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач (позивач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Андріївська, буд. 4.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса: м.Київ, проспект Григоренка, буд. 15 прим. 3.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, буд. 40 офіс 122.
Суддя Ісаков Д.О.