Справа № 129/1155/24
Провадження у справі № 2/129/632/2024
про передання справи за підсудністю
"27" березня 2024 р. м.Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Бондар О.В. розглянула в місті Гайсині позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
установила:
27.03.2024 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України суддею створено запит до Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді № 513190 від 28.03.2024 р. місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване в АДРЕСА_1 .
Під час вирішення питання про відкриття провадження в справі суддею перевірено територіальну юрисдикцію справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Параграфом 3 глави 2 Розділу І передбачено види територіальної юрисдикції, а саме: підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя (ст.26); підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст.27); підсудність справ за вибором позивача (ст. 28); підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст. 29); виключна підсудність (ст.30).
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції “суд, встановлений законом” викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі “Сокуренко і Стригун проти України”. Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію “суд, встановлений законом”: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до п.п.1 п.3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
На підставі ч.3 ст.31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Оскільки, спільних дітей подружжя не має, відповідно до відповіді № 513190 від 28.03.2024 р. місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване в АДРЕСА_1 , то справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає переданню до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого вона належить.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 20.04.2023 № 399/0/15-23 змінив територіальну підсудність судових справ на Дзержинський районний суд м. Харкова.
За таких обставин справу № 129/1155/24 необхідно передати до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Керуючись п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, -
ухвалив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова (61202, м. Харків, проспект Перемоги, 52-В) до територіальної юрисдикції (підсудності) якого вона належить відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 20.04.2023 № 399/0/15-23.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: