Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/292/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
27.03.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 березня 2024 року, якою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 12.45 год. 05.05.2024 включно, без визначення застави,
У провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12017120070001202 від 02 травня 2017 року, стосовно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України.
07 березня 2024 року ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі на строк до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, хоча раніше не судимий, під час судового провадження порушив вимоги застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в частині заборони залишати постійне місце проживання. Крім того ОСОБА_5 не працевлаштований, джерел доходів не має, не одружений, утриманці відсутні, що вказує на відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків, а тому, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, існують реальні ризики того, що перебуваючи на волі обвинувачений може знову переховуватися від суду та без перешкод залишити своє місце проживання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілу та свідків, які наразі не допитані.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалу міськрайонного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього скасувати, ухвалити нову, якою звільнити його з-під варти негайно. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала є незаконно. Зазначає, що він має постійне місце проживання та не вчиняв інкримінований йому злочин.
Розгляд даної апеляційної скарги було призначено у відкритому судовому засіданні, проте в зазначений день та час учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлялися у встановленому законом порядку, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у дистанційному режимі відеоконференції до апеляційного суду не надходили.
Захисник та прокурор у до початку апеляційного розгляду подали заяви, в яких вони просять проводити розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Обвинувачений ОСОБА_5 , який утримується під вартою, повідомлений належним чином про день та час розгляду апеляційної скарги, клопотання про його обов'язкову участь в судовому засіданні на подавав.
Враховуючи наведене апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 406 КПК України, ухвалює рішення за результатами письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження, які надійшли з міськрайонного суду та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до до таких висновків.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12017120070001202 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного протиправного заподіянні смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю. Кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_5 , відноситься до категорії особливо тяжких, умисних. Покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Крім того, судом взято до уваги і те, що обвинувачений під час судового провадження порушив вимоги застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в частині заборони залишати постійне місце проживання, а тому, перебуваючи на свободі може затягувати розслідування, вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини по кримінальному провадженню, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки до суду.
При цьому, як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Більш того, наведені обставини вказують на те, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом незаконного впливу на потерпілу та свідків, які наразі не допитані судом, з метою зміни та дачі показів останніми на його користь.
Отже, у разі застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Також, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, оскільки останній не працевлаштований, джерел доходів не має, не одружений, утриманці відсутні, що вказує на відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,3,4,5 ч.1статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Твердження апелянта про те, що місцевий суд при продовженні строку тримання під вартою не взяв до уваги ряд факторів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з рішення вбачається, що суд першої інстанції враховував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, характеризуючи дані обвинуваченого, і неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Апеляційним судом також не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , які б були безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вчинено злочин, який спричинив загибель людини.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо вживання всіх заходів для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження, розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 206, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4