26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9324/23
Суддя І інстанції - Артоуз О.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не повного нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у періоди з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі, збільшеному до 100000 гривень;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у періоди з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, з урахуванням раніше виплаченої частини додаткової винагороди.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у задоволенні позовної заяви відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та винести нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на те, що позивач, у період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року проходив військову службу в районі, який наказами Головнокомандувача Збройних Сил України було визначено, як район ведення активних бойових дій, а тому має право на отримання грошової винагороди збільшеної до 100000 гривень за цей період.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Згідно з Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2020 № 31 солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водія НОМЕР_3 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону призначений на посаду і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконанні службових обов'язків.
У відповідності до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2022 № 285 вважати ОСОБА_1 таким, що станом на 17.11.2022 вибув в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в район бойового призначення для виконання спеціальних (бойових) завдань.
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2022 № 311 ОСОБА_1 вважається таким, що 21.12.2022 прибув в пункт постійної дислокації з розпорядженням командира ВЧ НОМЕР_4 з оперативного підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з району бойового призначення після виконання спеціальних (бойових) завдань.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2023 № 231 солдата ОСОБА_1 з 19.09.2023 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_5 АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 від 22.11.2023 № 5641 позивачу виплачено додаткову винагороду: у лютому 2022 року - 5 357,14 грн., березні 2022 року - 30 000,00 грн., квітні 2022 року - 30 000,00 грн., травні 2022 року - 30 000,00 грн., червні - 30 000,00 грн., липні 2022 року - 30 000,00 грн., серпні 2022 року - 30 000, грн., вересні 2022 року - 30 000,00 грн., жовтні - 30 000,00 грн., листопаді 2022 року - 62 666,67 грн., грудні 2022 року - 75 161,29 грн., січні 2023 року - 30 000,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не повного нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у періоди з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (надалі, також - Постанова №168), яка набрала чинності 28.02.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року.
Пунктом 1 Постанови №168, зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
25.03.2022 року Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, яке того ж дня телеграмою №248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 2 цієї телеграми, яка застосовувалась до 01.06.2022 року, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
- 100 000 грн. військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30 000 грн. іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Відповідно до п.3 телеграми документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до п.4 телеграми командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п.6 телеграми).
Разом з тим, з 01.06.2022 року застосовується порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.
Так, п. 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п. 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно до п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, та які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
При цьому, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.
Так, колегія суддів зазначає, що визначальним питанням у цій справі є встановлення обставин, які б підтверджували або спростовували твердження позивача щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності у спірних відносинах.
З матеріалів справи вбачається, що наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84, від 30.03.2022 № 101, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 № 262, від 01.11.2022 № 282 та від 02.12.2022 № 311 визначено районами ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, і територію Запорізької області.
Згідно довідки про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 від 22.11.2023 № 5641 позивачу виплачено додаткову винагороду: у лютому 2022 року - 5 357,14 грн., березні 2022 року - 30 000,00 грн., квітні 2022 року - 30 000,00 грн., травні 2022 року - 30 000,00 грн., червні - 30 000,00 грн., липні 2022 року - 30 000,00 грн., серпні 2022 року - 30 000, грн., вересні 2022 року - 30 000,00 грн., жовтні - 30 000,00 грн., листопаді 2022 року - 62 666,67 грн., грудні 2022 року - 75 161,29 грн., січні 2023 року - 30 000,00 грн.
Судом встановлено і сторонами не заперечується що, в період з 01.03.2022 по 17.11.2022 позивач перебував в пункті постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 - у місті Запоріжжя за, що йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 грн.
При цьому, у період з 17.11.2022 по 21.12.2022 включно позивач знаходився в оперативному підпорядкуванні командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі бойового призначення для виконання спеціальних (бойових завдань), виконував бойові завдання за, що йому у листопаді та грудні 2022 року відповідно була виплачена додаткова винагорода збільшена до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Колегія суддів звертає увагу на тому, що факт проходження позивачем військової служби у м. Запоріжжя, яке знаходиться в області, яку наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84, від 30.03.2022 № 101, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 № 262, від 01.11.2022 № 282 та від 02.12.2022 № 311 визначено районом ведення воєнних (бойових) дій, не підтверджує факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, а відтак не породжує правових підстав для виплати йому додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Відтак, зважаючи на те, що доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів в період з 01.03.2022 по 17.11.2022, та з 21.12.2022 по 31.12.2022 матеріали справи не містять, а за період з 17.11.2022 по 21.12.2022 включно, відповідачем було нараховано ОСОБА_1 додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, колегія суддів приходить до висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано і виплачено ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, а тому позові вимоги не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 26.03.2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Сафронова