27 березня 2024 р.Справа № 440/14238/23
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Спаскіну О.А. у справі 440/14238/23
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Президента України в особі Комісії при Президенті України з питань громадянства третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
про визнання дій протиправними та незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Спаскін О.А., члени колегії: судді - Жигилій С.П., Любчич Л.В. перебуває адміністративна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 по справі № 440/14238/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України в особі Комісії при Президенті України з питань громадянства, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій протиправними та незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.
26.03.2024 на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла сформована 25.03.2024 в системі «Електронний суд» заява про відвід судді Спаскіна О.А. Вважає, що суддя Спаскін О.А. не може брати участь у розгляді вказаної справи і підлягає відводу, оскільки він заінтересований у результаті розгляду справи. Посилається на те , що 23.02.2024 р і аналогічно 18.03.2024 р , скаржником було заявлено клопотання про витребування доказів, однак судом упереджено не розглянуто зазначені клопотання. Судом умисно не було вирішено питання щодо витребування доказів ані про відмову , ані про задоволення поданого клопотання. Отже, дії судді викликають недовіру до суду, а також ставлять під сумнів неупередженість та доказує її зацікавленості. Вважає , що процесуальні порушення судді можуть свідчити про ознаки можливих корупційних зловживань .
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід судді Спаскіну О.А. у адміністративній справі № 440/14238/23 необґрунтованим. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано справу №440/14238/23 для вирішення питання про відвід іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заява про відвід передана для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому ч.1 ст. 31 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч.8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Згідно з ч.11 ст.40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 для вирішення питання про відвід визначено суддю Подобайло З.Г., яка не входить до складу суду, що розглядає справу.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження з урахуванням приписів частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Спаскіну О.А., матеріали справи, вважаю заяву необґрунтованою, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи: 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Зазначаю, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Разом з тим, жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості вважаю за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід судді Спаскіну О.А., доводи, покладені в її обґрунтування, не дають жодних підстав вважати, що суддя не є безсторонніми або що судді бракує неупередженості під час розгляду даної справи.
Так, зміст заяви ОСОБА_1 про відвід зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями судді при розгляді апеляційної скарги та поданих заявником заяв, клопотань, що відповідно до зазначених вище вимог законодавства не може бути підставою для відводу, тоді як жодних посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі саме судді Другого апеляційного адміністративного суду Спаскіна О.А. у розгляді цієї справи, відповідно до ст. 36 та 37 КАС України, заява про відвід не містить.
Тобто, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, необ'єктивності та заінтересованості в результаті розгляду справи судді Спаскіна О.А., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини.
Слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Спаскіна О.А., також звертаю увагу на те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Наведені у заяві про відвід колегії суддів обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у їх неупередженості, оскільки за правилами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки підстави для відводу заявником не обґрунтовані, заява про відвід судді Спаскіна О.А. по справі № 440/14238/23 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36,37,39 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Спаскіна О.А. у справі 440/14238/23 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя (підпис)Подобайло З.Г.