20 березня 2024 р.Справа № 480/216/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 16.11.23 по справі № 480/216/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому, після доповнення та уточнення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 26.08.2022 по 01.09.2022 та з 02.09.2022 по 08.09.2022 у розмірі 100000 грн. пропорційно часу виконання обов'язків за бойовим наказом/розпорядженням;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 26.08.2022 по 01.09.2022 та з 02.09.2022 по 08.09.2022 у розмірі 100000 грн. пропорційно часу виконання обов'язків за бойовим наказом/розпорядженням.
В обґрунтування позову зазначив, що проходить службу в органах поліції. Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 на період воєнного стану поліцейським встановлено доплату у розмірі 30000 грн. щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір доплати збільшується до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 до постанови № 168 внесено зміни. Право визначати порядок та умови виплати додаткової винагороди надано керівникам міністерств та державних органів.
Позивач з 24.02.2022 виконував службові обов'язки у тому числі на територіях Сумської області, включених до Переліку територій і громад, які розташовані у в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасові окупації, оточенні. У порушення вимог постанови Кабінету Міністрів відповідачем з 19.06.2022 накази про виплату позивачу додаткової винагороди не приймались, винагорода не виплачувалась. Позивач крім того виконував завдання згідно бойових розпоряджень та набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за відповідні дні.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що виконання ним службових обов'язків, згідно наявних в матеріалах справи бойових розпоряджень, за своєю суттю становлять здійснення заходів з національної безпеки і оборони перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, відтак, він має право на отримання додаткової винагороди на підставі постанови 168. Вважає, що Методичні рекомендації не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки наведені відповідачем Методичні рекомендації не прийняті у формі нормативно-правового акту, не затверджені наказом, не введені в дію директивою тощо, відтак не містять всіх ознак нормативно-правового акту, не встановлюють, не змінюють та не скасовують норм права, які підлягають застосуванню у даному випадку, а саме Постанови № 168.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначив, що виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів № 168, здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). 07.07.2022 до постанови внесено зміни, керівникам міністерств та інших державних органів було надано право визначати порядок та умови виплати додаткової винагороди. У спірний період порядок виплати додаткової винагороди було врегульовано “Методичними рекомендаціями щодо порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану за період з 24.06.2022 по 18.07.2022, затвердженими Головою Національної поліції України (далі Методичні рекомендації). Дія Методичних рекомендацій була продовжена до моменту набрання чинності Наказом МВС України “Про затвердження Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану". Пунктом 3 Методичних рекомендацій визначено виконання яких саме завдань вважається безпосередньою участю у бойових діях або заходах та якими саме документами такі обставини підтверджуються.
Зауважив, що посилання позивача на накази ГУНП в Сумській області від 19.08.2022 №511, від 29.08.2022 №537 «Про залучення особового складу ГУНП до проведення профілактичних заходів» та бойові розпорядження як на підставу виплати збільшеної додаткової винагороди не заслуговують на увагу, оскільки не зумовлюють виникнення у нього права на отримання збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
Так, за змістом положень Постанови № 168 та Методичних рекомендацій основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником.
Також відповідач зазначив, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і гримування збройної агресії не є тотожними поняттями.
Посилання позивача на той факт, що у спірний період позивач перебував на території, де ведуться бойові дії, не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі факт направлення поліцейського у певні райони не є підставою для нарахування збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
Отже, враховуючи те, що в період з 26.08.2022 по 08.09.2022 позивач не приймав безпосередньої участі у заходах, перелік яких наведено у пункті 3 Методичних рекомендацій, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходить службу в органах Національної поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області. За повідомленням відповідача ОСОБА_1 виконував службові обов'язки на територіях, що включені до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні у період з 19.06.2022 по 25.12.2022. Йому виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. за період з 23.08.2022 по 21.09.2022, тобто у періоді, що охоплює зазначений у позовних вимогах (а.с. 18, 26).
Позивач вважаючи, що за період з 26.08.2022 по 01.09.2022 та з 02.09.2022 по 08.09.2022 були підстави для виплати йому щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у розмірі 100000 грн. пропорційно часу виконання обов'язків за бойовим наказом/розпорядженням, проте відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати такої допомоги, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що дослідженими судом доказами факт виконання позивачем завдань, визначених п. 3 Методичних рекомендацій щодо порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, за здійснення яких розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 грн., у період з 26.08.2022 по 08.09.2022 не підтверджується. Сам лише факт залучення позивача до виконання завдань за бойовим розпорядженням, за відсутності факту виконання ним дій, перелік яких наведено у п. 3 Методичних рекомендацій не є підставою для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн., а тому позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (Закон №580-VIII).
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктами третім, четвертим розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МСВ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.
За приписами пунктів шостого, сьомого розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Таким чином, до складових грошового забезпечення осіб поліцейських відносяться, зокрема, щомісячні доплати.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі, відповідними Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 та від 06.02.2023 №58/2023, строк дії воєнного часу продовжувався та діє по теперішній час.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (в первісній редакції визначено, що на період дії воєнного стану (далі по тексту - Постанова № 168).
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (редакції чинній у періоді, що охоплюється позовними вимогами) на період дії воєнного стану поліцейським, які несуть службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, на період дії воєнного стану (який було запроваджено Указом Президента України та строк дії якого в подальшому було продовжено), співробітникам Національної поліції України Постановою КМУ №168 передбачена виплата додаткової винагороди та збільшеної додаткової винагороди.
Виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. здійснюється поліцейським, що беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до п. 2-1 Постанови 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою організації правильності застосування норм чинного законодавства Головою Національної поліції підписані Методичні рекомендації, щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану (далі по тексту - Методичні рекомендації), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
У періоді, що розглядається, порядок виплати додаткової винагороди було врегульовано "Методичними рекомендаціями щодо порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану за період з 24.06.2022 по 18.07.2022". З метою забезпечення соціального захисту поліцейських щодо виплати додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" дія Методичних рекомендацій була продовжена до моменту набрання чинності Наказом МВС України "Про затвердження Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану" (а.с. 182-190).
Згідно п. 2 Методичних рекомендацій на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно до розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно до часу участі в таких діях або заходах.
Пунктом 3 Методичних рекомендацій визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, за здійснення яких розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень, належить виконання (проведення) поліцейським у районах ведення бойових дій:
1) бойових завдань з відсічі та стримування збройної агресії проти України на лінії бойового зіткнення (у межах району виконання органом (підрозділом, у тому числі зведеним загоном) бойових (спеціальних) завдань) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування в складі органу військового управління, штабу угруповання військ або в порядку взаємодії підрозділів Національної поліції України зі Збройними Силами України та/або Головного управління розвідки Міністерства оборони України чи передачу їх під оперативне управління командувачу оперативностратегічного угруповання військ;
2) бойових завдань із проведення розвідувальних спеціальних (активних) заходів відповідно до Закону України «Про розвідку»;
3) відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення за умови безпосереднього контакту з противником;
4) охорони об'єктів (у тому числі несення служби на блок-постах) під час нанесення по них вогневого ураження противником;
5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів;
6) пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
7) заходів з евакуації населення з районів, що піддаються вогневому ураженню противника;
8) безпосереднє проведення процесуальних дій з документування наслідків воєнних злочинів, фіксація та збір доказів, вжиття заходів з установлення розміру завданої шкоди, з огляду та ідентифікації тіл (останків) загиблих в умовах реальної загрози для життя та здоров'я працівника поліції, які виникли внаслідок активних воєнних (бойових) дій.
Згідно п. 4 Методичних рекомендацій для підтвердження безпосередньої участі поліцейських у бойових діях або заходах використовуються такі документи (підписані/затверджені керівником органу (підрозділу) поліції): наказ; доручення; стройова записка; список особового складу, який залучався до виконання завдань; рапорт; доповідна записка; розрахунок; книга нарядів, що враховуються під час складання списків поліцейських для встановлення винагород; інші документи, що підтверджують безпосередню участь поліцейських у бойових діях або заходах.
Рішення щодо визначення розміру винагород стосовно поліцейських, які виконують визначені бойовими розпорядженнями завдання, приймаються керівниками органів поліції, де вони призначені на штатну посаду, на підставі інформації про залучення таких поліцейських до служби (завдань), яку зазначено в стройовій записці, та іншої наявної інформації (рапорти, звіти про виконання завдань) від уповноважених посадових осіб Національної поліції України, у підпорядкуванні яких перебувають такі поліцейські (п. 11 Методичних рекомендацій).
Зазначені відомості з пропозиціями розміру винагороди відображаються в додатку до цих Методичних рекомендацій і підписуються уповноваженими особами.
Рішення щодо розміру винагород стосовно уповноважених осіб, які виконують бойові розпорядження, приймають їх безпосередні керівники, які направили та уповноважили їх на виконання цих бойових розпоряджень.
Направлення (залучення) до виконання бойових розпоряджень оформлюється наказом органу поліції, де проходить службу поліцейський за штатною посадою чи уповноваженою особою, у підпорядкуванні якого знаходиться поліцейський при виконанні бойового розпорядження.
Положенням пунктів 12-15 Методичних рекомендацій визначено, що перелік районів ведення бойових дій затверджується наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Додаткова винагорода виплачуються в межах відповідних асигнувань, передбачених у кошторисі органу поліції.
Відповідальність за достовірність даних, інформації, розміру винагороди та інших показників, зазначених у списках, покладається на керівників, які їх підписали.
Розмір додаткової винагороди до 30 000 гривень в розрахунку на місяць визначається пропорційно до календарного періоду проходження служби поліцейським згідно зі статтею 59 Закону України «Про Національну поліцію», а збільшеної винагороди до 100 тис грн. на в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі в діях та заходах визначених пунктом 3.
Підтвердження часу участі для застосування пропорційного підходу для обрахування збільшеної винагороди здійснюється з урахуванням статті 91 Закону України «Про Національну поліцію», виходячи з розподілу службового часу (день, зміна). Календарні дні відпочинку не враховуються для обрахування збільшеної винагороди до 100 000 гривень.
Розмір винагороди визначається як суми винагород за кожен день з урахуванням пунктів 16, 17 та додатка до цих Методичних рекомендацій.
Судом з матеріалів з матеріалів справи встановлено, що позивач проходить службу в органах Національної поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області.
Згідно відповіді вих. № 56/Е-5аз від 12.01.2023 наданої відповідачем на адвокатський запит, ОСОБА_1 виконував службові обов'язки на територіях, що включені до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні у період з 19.06.2022 по 25.12.2022. Бойове розпорядження/наказ зазначене в запиті, до ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області не надходило (а.с. 18).
Відповідно до Витягу зі списку поліцейських, які виконують службові обов'язки та беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та заслуговують на додаткову винагороду ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. за період з 23.08.2022 по 21.09.2022, тобто у періоді, що охоплює зазначений у позовних вимогах (а.с. 26).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 26.08.2022 по 01.09.2022 та з 02.09.2022 по 08.09.2022 він виконував завдання згідно бойових розпоряджень та набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. Проте, накази про виплату йому зазначеної винагороди відповідачем не приймались, грошова винагорода не виплачувалась.
Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що право на отримання збільшеної грошової винагороди у розмірі 100000 грн. виникає внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі дії (заходів) за фактичний час виконання ними цих службових обов'язків.
При цьому Методичними рекомендаціями чітко визначено, що час безпосередньої участі в бойових діях (заходах) може бути включений лише в разі здійснення дій (заходів) у районах ведення бойових дій, що затверджені відповідним наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до наказу ГУНП в Сумській області № 511 від 19.08.2022 ОСОБА_1 був залучений до здійснення заходів на території Сумської області в період з 26.08. по 01.09.2022 спільно з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо стабілізації криміногенної обстановки, недопущення проходу диверсійних груп, переміщення викраденого майна, зброї, боєприпасів, а також відпрацювання осіб, які можуть бути причетні до співпраці з окупаційними військами (а.с. 89).
Аналогічним за змістом наказом ГУНП в Сумській області № 537 від 29.08.2022 ОСОБА_1 був залучений до виконання зазначених заходів у період з 02 по 08.09.2022 (а.с. 90).
Відповідно до копій посвідчень про відрядження серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 у зазначений у наказах період перебував у кількох населених пунктах Сумської області (а.с. 91-92).
З архівної довідки Галузевого державного архіву (ГДА Міноборони) вбачається, що за бойовими розпорядженнями ОТУ “Суми” від 22.09.2022 № 116/ОТУ Суми/3496 ДСК ОКП-Суми та від 31.08.2022 № 116/ОТУ Суми/3782 ДСК ОКП-Суми з метою залучення військовослужбовців Сумського ЗВ ВСП та особового складу ГУНП в Сумській області для здійснення заходів щодо забезпечення правопорядку та військової дисципліни, виявлення причин, передумов і обставин кримінальних та інших правопорушень, запобігання їх вчиненню і їх припинення, протидії диверсійним проявам, можливого розшуку ворожих диверсійно-розвідувальних груп в смузі діяльності ОТУ “Суми” ОСОБА_1 відряджено у складі залученого для проведення спільних з військовослужбовцями дій особового складу ГУНП в Сумській області до районів ведення бойових дій спільно з військовослужбовцями у термін з 26.08.2022 по 01.09.2022 та з 01.09.2022 по 07.09.2022 (а.с. 170).
Дослідженими судом доказами не підтверджується факт виконання позивачем у період з 26.08.2022 по 08.09.2022 завдань, які, відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій, відносяться до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, за здійснення яких розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн.
При цьому, суд зазначає, що сам лише факт залучення позивача до виконання завдань за бойовим розпорядженням, за відсутності факту виконання ним дій, перелік яких наведено у п. 3 Методичних рекомендацій не є підставою для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Колегія суддів вважає неспроможними посилання позивача на накази ГУНП в Сумській області від 19.08.2022 №511, від 29.08.2022 №537 «Про залучення особового складу ГУНП до проведення профілактичних заходів» та бойові розпорядження як на підставу виплати збільшеної додаткової винагороди, оскільки такі не зумовлюють виникнення у нього права на отримання збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
Так, за змістом положень Постанови № 168 та Методичних рекомендацій основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником.
Судова колегія також звертає увагу на те, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і гримування збройної агресії не є тотожними поняттями.
Введення воєнного стану на території країни та перебування позивача на службі в Національній поліції не є безумовною обставиною для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, оскільки чинним законодавством передбачено вичерпний перелік обставин та документів на підтвердження підстав для проведення таких виплат.
Посилання позивача на той факт, що у спірний період позивач перебував на території, де ведуться бойові дії, також не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі факт направлення поліцейського у певні райони не є підставою для нарахування збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
Щодо доводів позивача про безпідставне застосування судом першої інстанції положень Методичних рекомендацій, колегія суддів, враховуючи норму пункту 2-1 Постанова № 168, якою визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, вважає, що Методичні рекомендації, затверджені Головою Національної поліції України, підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення таких дій, позивачем право на отримання збільшеної додаткової винагороди також не доведено, суд зазначає про відсутність підстав для нарахування збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 року по справі № 480/216/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі № 480/216/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 27.03.2024 року