27 березня 2024 р. Справа № 520/3699/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.12.23 по справі № 520/3699/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради в особі Департаменту реєстрації третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення,
20.02.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради в особі Департаменту реєстрації, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача, які проявилися у безпідставній відмові у реєстрації права власності позивача на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке було прийняте на підставі розгляду заяви позивача за реєстраційним номером 63673789;
- скасувати рішення відповідача від 09.01.2023 року №66051132.
В обґрунтування позовних позивач зазначала, що рішення Харківської міської ради в особі Департаменту реєстрації від 09.01.2023 року №66051132, яким відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради в особі Департаменту реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, суд першої інстанції після дослідження названих доказів, що були надані позивачем, зробив помилковий висновок щодо відсутності доказів набуття права власності на цю квартиру.
Позивач стверджує, що його право власності на названу квартиру вже встановлено судовими рішеннями, що були додані до позовної заяви і визнані судом апеляційної інстанції. А саме, Харківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 року скасовано.
Рішення суду першої інстанції від 07.12.2023 року по цій справі не спростовує висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 року; ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 року про то, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року прийнята за обставин неповноти дослідження матеріалів, що були додані до позовної заяви і за обставин неправильного використання норм матеріального і процесуального права, що привело до помилкових висновків суду по цій справі.
На переконання позивача необхідно скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року по справі № 520/3699/23 у повному обсязі і прийняти нове рішення - яким зобовязати відповідача зареєструвати право власності позивача на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що 03.01.2023 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дрегваль Лідією Стефанівною подано заяву №53673789 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . До заяви додано додаткові документи. Проте, жодне з поданих позивачем (заявником) рішень суду для проведення державної реєстрації права власності, не містить інформації щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав за позивачем на нерухоме майно, а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 не подано жодного належного документа, передбаченого ст. 27 Закону, для проведення державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру, державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 66051132 від 09.01.2023. Таким чином відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Третя особа, ОСОБА_2 , також скористався своїм правом та надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 року по справі № 520/3699/23 є таким, що ухвалене судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03.01.2023 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дрегваль Лідією Стефанівною подано заяву № 53673789 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 59).
Разом із поданою 03.01.2023 заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 позивачем надано наступні документи, визначені додатках до заяви.
Проте, рішенням державного реєстратора на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.01.2023 року №66051132 відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності за позивачем на вищевказану квартиру (а.с. 3).
В обґрунтування такої відмови в рішенні зазначено наступне, а саме: Відповідно до п.9 частини 1 статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Згідно ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих в результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень. Встановлено, що жодне з поданих рішень та ухвал суду, не містить інформації щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також, встановлено, що заявником до заяви не подано жодного документу відповідно до п.9 ч.1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, в тому числі заявником не подано судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у випадку, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Відповідно до п.4. ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у випадку, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. Крім того, під час розгляду заяви державним реєстратором отримано відомості з Реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 . Поряд з цим, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить актуальну інформації стосовно зареєстрованих обтяжень. Об'єктом обтяження є квартира АДРЕСА_2 . Отже проведення державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_1 , на підставі поданих заявником документів, неможливе.
У зв'язку з чим, на підставі п. 3, п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, пункту 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням Харківської міської ради в особі Департаменту реєстрації від 09.01.2023 року №66051132, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради рішення від 09.01.2023 року №66051132, яким відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 , є правомірним та не підлягає скасуванню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 вказаного вище Закону визначено, що державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
Організаційну систему державної реєстрації прав становлять суб'єкти державної реєстрації прав - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації (п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування)
Згідно положень пунктів 1, 2 та 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
- під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень
Відповідно до статті 11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. (ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Пунктами 6, 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком.
Відповідно до пункту 18 Порядку №1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту (п.40 Порядку №1127).
Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону закріплено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставами для відмови в державній реєстрації прав визначено, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що разом із поданою 03.01.2023 заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 позивачем надано документи, визначені додатках до заяви, а саме: 1) рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 21.11.2008 по справі №2-1950/2008; 2) рішення Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2009 по справі №22-ц-547/2009; 3) ухвала Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2013 по справі №645/2142/13-ц (провадження №22ц/790/6415/13); 4) ухвала Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2009 по справі №22-ц-547/2009; 5) ухвала Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2009 по справі №22-ц-547/2009; 6) лист Міністерства юстиції України від 16.04.2020 №10792/Д-1721/04.4; 7) рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 05.02.2014 по справі №2/645/43/14; 8) додаткове рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 07.02.2014 по справі №2/645/43/14; 9) ухвала Апеляційного суду Харківської області від 26.03.2014 по справі №2/645/43/14; 10) витяг Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 06.04.2015 №35961840. Вищевказані документи містяться в матеріалах справи (а.с. 5 - 26).
Так, рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 21.11.2008 по справі №2-1950/2008 відмовлено в позовних вимогах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування віл 14.03. 2007 року грошової суми у розмірі 151 500 грн., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального, округу Тавриловою С.А., реєстраційний №1426, про визнання частково недійсним договору купівлі - пролажу квартири АДРЕСА_2 , укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 14.03.2007 року, та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П., реєстраційний №798 в частині покупця то визнанні покупцями 73/100 часток квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівних частках, по 73/200 частин за кожним, у визнанні за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на 73/200 частини квартири АДРЕСА_2 за кожним за договором купівлі - продажу.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.11.2008 року по справі №22-ц-547/2009 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 14.05.2007 грошової суми 151500 грн., укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , недійсним; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 14.03.2007 року в частині покупця, визнати їх покупцями 73/100 часток вказаної квартири в різних частках по 73/200 частини за кожним; визнання за ними права власності по 73/200 частки вищевказаної квартири.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2009 по справі №22-ц-547/2009 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21.11.2008 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним змінено. Визнано недійсним договір дарування грошової суми 151500 грн. від 14.05.2007, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2013 по справі №645/2142/13-ц (провадження №22ц/790/6415/13) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.08.2013 скасовано. Справу повернуто до Фрунзенського районного суду м. Харкова для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2009 по справі №22-ц-547/2009 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення з зазначенням дій для виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2009 по справі №22-ц-547/2009 про визнання недійсним договору дарування грошової суми 151500 грн. від 14.05.2007, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .
Також, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2009 по справі №22-ц-547/2009 виправлено описку в рішенні Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2009 по справі №22-ц-547/2009.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 05.02.2014 по справі №2/645/43/14 05.02.2014 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ сумісної власності подружжя, визнання права власності задоволено частково. Проведено поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на меблевий гарнітур (сервант, кутова шафа, пенал, кутові полиці), пральну машину «Міdеа», комп'ютерний стіл, диван книжку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на 73/200 частин спірної квартири, визнавши квартиру спільною частковою власністю за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовлено. Після набрання рішенням законної сили скасувати арешт на 73/200 частин квартири АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 07.02.2014 по справі №2/645/43/14 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір, а також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у відповідних розмірах.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.03.2014 по справі №2/645/43/14 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відхилено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.02.2014 року в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири, залишено без змін. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржене та колегією суддів не переглядалося.
Зважаючи, що пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі судового рішення щодо набуття права власності на нерухоме майно, що набрало законної сили, при цьому вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які надавалися позивачем разом із заявою від 03.01.2023 щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , не підтверджують набуття ОСОБА_1 права власності на цю квартиру, отже у державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 згідно заяви від 03.01.2023.
Разом з тим, з наданого разом із заявою витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 06.04.2015 №35961840 вбачається, що державним реєстратором внесено запис про обтяження (арешт нерухомого майна) квартири АДРЕСА_3 , підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.04.2015.
Інформації стосовно набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 також не містить і лист Міністерства юстиції України від 16.04.2020 №10792/Д-1721/04.4, який надавався позивачем разом із заявою.
Жодних інших належних документів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, які б підтверджували набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 , та які б могли бути підставою для проведення державної реєстрації права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_1 , разом із заявою від 03.01.2023 позивачем не надано, матеріали справи таких також не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення державного реєстратора на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради рішення від 09.01.2023 року №66051132, яким відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 , є правомірним та не підлягає скасуванню в судовому порядку.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване в цій справі рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.01.2023 року №66051132 є правомірним, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо відмови у реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року по справі № 520/3699/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 по справі № 520/3699/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва