27 березня 2024 р. Справа № 520/4300/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 (суддя Мороко А.С.; м. Харків) по справі № 520/4300/23
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (надалі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами) компенсації сум податку з доходів фізичних осіб утриманого із виплачених за рішенням суду у справі № 520/6050/22;
- зобов'язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплачених за рішенням суду у справі № 520/6050/22;
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не включення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік;
- зобов'язати Національну поліцію України здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані дні відпусток із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб утриманого із сум компенсації за невикористані дні відпустки відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами).
Зобов'язано Національну поліцію України (вул. Ак. Богомольця, буд. 10,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 40108578) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб утриманого із сум компенсації за невикористані дні відпустки відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами).
Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не включення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік.
Зобов'язано Національну поліцію України (вул. Ак. Богомольця, буд. 10,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 40108578) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та виплатити ОСОБА_1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду дійсним обставинам, з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції: залишити позов ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду; скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, щодо заявленої позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності НПУ та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплачених за рішенням суду у справі № 520/6050/22, зазначає, що на виконання вказаного рішення НПУ нараховано та виплачено позивачу 10114,82 грн компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік (розрахунковий лист за грудень 2022 року міститься в матеріалах справи). Розглянувши вказану позовну вимогу, суд вийшов за її межі та вирішив зобов'язати НПУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб утриманого із сум компенсації за невикористані дні відпустки. При цьому судом першої інстанції не враховано, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки в році звільнення (13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік) позивачу компенсовано суму ПДФО в розмірі 19542,75 грн на підставі п. 2 Порядку №44. У зв'язку з чим, позивачем не заявлялися вимоги щодо компенсацій ПДФО при виплаті компенсації відпусток за 2020 рік. Не врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, та фактично зобов'язав НПУ повторно компенсувати ОСОБА_1 суми ПДФО утриманого із сум компенсації за всі невикористані дні відпустки. Тобто і суми ПДФО за відпустки 2020 року, які вже компенсовані позивачу.
Також відповідач посилається на пропущення позивачем встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду з цим позовом та не застосування судом першої інстанції наслідків пропуску такого строку передбачених ст. 123 КАС України. Вказує, що вказаний спір не належить до спорів щодо оплати праці, оскільки ані ОГД при звільненні, ані компенсаційні виплати за відпустку до складових грошового забезпечення поліцейського не відносяться. При цьому суми які просить перерахувати та виплатити позивач виплачено йому у червні 2020 при звільненні та 28.12.2022 на виконання рішення суду.
Щодо неправомірності встановлення в рішенні суду винних дій НПУ при здійсненні виплат компенсації за відпустки відповідач зазначає, що оскільки Законом України «Про Національну поліцію» прямо передбачено, що грошова компенсація при звільненні поліцейського виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку, правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки були відсутні. Таким чином НПУ при звільненні поліцейського (позивача) та здійснені йому виплат діяло саме на підставі положень спеціального Закону, що дає підстави стверджувати, що на час розрахунку з позивачем НПУ діяло законно та добросовісно. Компенсації за невикористані відпустки за інші роки (не в році звільнення) позивачу сплачено виключно на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №520/6050/22, яке набрало законної сили 03.11.2022, яким адміністративний позов задоволено частково. Таким чином дії та рішення НПУ на підставі чинних норм спеціального Закону не можуть розглядатися як винні дії (вина) НПУ при здійсненні розрахунку при звільненні позивача, тому висновки суду про наявність в діях НПУ вини є помилковими.
Також відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення компенсації ПДФО з сум компенсації за відпустки, виплачених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 в справі № 520/6050/22, та включення індексації до розрахунку ОГД при звільненні та до розрахунку сум компенсації за невикористані відпустки. Вказує, що умовою здійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, за змістом пункту 3 вказаного Порядку № 44, є одержання грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Натомість, на день здійснення нарахування та виплати позивачу відповідно до наказу Національної поліції України від 22.12.2022 № 1641 о/с на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 в справі № 520/6050/22 компенсації за невикористані дні відпустки, позивач службу в поліції не проходив, тому оподаткування його доходу здійснено на підставі положень закону, яким врегульовано оподаткування доходів фізичних осіб. Разом з цим відповідач зазначає, що відповідно до Постанови №988 ОГД при звільненні не є складовою грошового забезпечення поліцейського, а за своєю правовою природою та нормативного регулювання є одноразовою виплатою, яка виплачується після звільненні, тому ЄСВ на таку виплату не нараховується та при звільнення не утримується. З викладеного вбачається, що на суми виплат індексації грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу ЄСВ не нараховується, саме тому, що такі виплати не належать до переліку складових грошового забезпечення поліцейського. Саме тому сума виплати індексації грошового забезпечення не враховується при нарахуванні ОГД при звільненні та компенсації за відпустку.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту доводів апеляційної скарги встановлено, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, тому оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 520/6050/22, зокрема зобов'язано Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані оплачувані відпустки за час несення ним служби в органах поліції.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем 28.12.2022 проведено перерахунок на банківський рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 10114,82 грн. за призначенням «компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки згідно наказу НПУ від 22.12.2022 № 1641 о/с».
Так, як вбачається зі змісту вказаного наказу НПУ від 22.12.2022 № 1641 о/с, ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік.
Листом від 21.02.2023 № 43зі/29/5/02-2023 Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України надано відповідь на звернення позивача та роз'яснено, що на підставі наказу НПУ про звільнення від 12.06.2020 № 605 о/с ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік у розмірі 10052,00 грн. Після утримання податків і зборів кошти відповідно до платіжного доручення № 1616 від 25.06.2020 перераховано на зарплатну картку 26.06.2020.
Також, компенсацію, виплачену ОСОБА_1 згідно наказу НПУ від 22.12.2022 № 1641 о/с, було виплачено згідно платіжного доручення № 6250 від 26.12.2022 після утримання податків та зборів.
Листом від 14.02.2023 № 38зі/29/5/02-2023 Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України повідомлено позивача, що кошти після утримання податків та зборів одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГД) при звільненні перераховано на зарплатну картку, а ОГД розраховано з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення, а саме: посадового окладу - 2800,00 грн., окладу за спеціальним званням - 1800,00 грн., надбавки за стаж служби в поліції (25%) 1150,00 грн., надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції (80%) - 4600,00 грн., надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 420,00 грн., премія 40%-4308,00грн.
Позивач, не погоджуючись з тим, що відповідачем не проіндексовано його ОГД та компенсацію за невикористані дні оплачуваної відпустки, а також утримано податки та збори з компенсації за невикористані дні відпустки, які виплачені за рішенням суду у справі № 520/6050/22, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Національній поліції України належало при виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки компенсувати суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки, право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки позивач набув під час проходження служби в поліції та повинен був її отримати при звільненні (12.06.2020), однак не отримав з вини Національної поліції України, обставини неправомірності виплати яких підтверджені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 520/6050/22. За висновком суду, бездіяльність Національної поліції України призвела до виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки вже після звільнення зі служби в поліції і як наслідок після втрати статусу поліцейського, а тому позивач мав право на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб ще на момент звільнення зі служби в поліції (грошової компенсації за невикористані дні відпустки).
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що сума індексації грошового забезпечення повинна включатися до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористану відпустку, а тому позивач має право на перерахунок розміру компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Так, спірні правовідносини склались між сторонами внаслідок різного тлумачення підстав та порядку застосування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Судом встановлено, що судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 520/6050/22, яке набрало законної сили 03.11.2022, встановлено протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати при звільненні 15.06.2020 року ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані оплачувані відпустки за час несення ОСОБА_1 служби в органах поліції та зобов'язано Національну поліцію України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані оплачувані відпустки за час несення ОСОБА_1 служби в органах поліції.
Саме при виплаті ОСОБА_1 згідно з наказом НПУ від 22.12.2022 № 1641 о/с компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік на виконання вказаного судового рішення по справі № 520/6050/22, відповідачем і було утримано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується платіжним дорученням № 6249 від 26.12.2022 року. При цьому несвоєчасність такої виплати, що фактично є частиною грошового забезпечення, відбулася саме з вини Національної поліції України, оскільки право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки позивач набув під час проходження служби в поліції та повинен був її отримати при звільненні.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Пунктом 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, який з вказаної дати регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І Порядку № 260).
З аналізу наведених норм випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують поліцейських за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, у відповідача наявний обов'язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошової компенсації за невикористані оплачувані відпустки за час несення ОСОБА_1 служби в органах поліції.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній не ніс службу, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та своєчасній виплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена ОСОБА_1 одночасно з виплатою йому грошового забезпечення.
Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 825/761/17.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з цим, у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду по справі № 520/6050/22 грошової компенсації за невикористані оплачувані відпустки за час несення ОСОБА_1 служби в органах поліції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, яка виявилась у невиплаті ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із сум компенсації за невикористані дні відпустки (які нараховані позивачу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/6050/22), а отже наявність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, НПУ що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки в році звільнення (13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік) позивачу компенсовано суму ПДФО в розмірі 19542,75 грн на підставі п. 2 Порядку №44, внаслідок чого суд зобов'язав НПУ повторно компенсувати ОСОБА_1 суми ПДФО утриманого із сум компенсації за всі невикористані дні відпустки, тобто і суми ПДФО за відпустки 2020 року, які вже компенсовані позивачу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставина виплати компенсації ОСОБА_1 суми ПДФО утриманого із сум компенсації за невикористані дні відпустки 2020 року, на яку посилається відповідач, не була предметом спору та дослідження судом першої інстанції в межах розгляду цієї справи та жодних висновків щодо покладання на відповідача відповідного обов'язку рішення суду першої інстанції не містить. За висновком суду першої інстанції, з яким погодилась і колегія суддів, відповідач допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах внаслідок невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із сум компенсації за невикористані дні відпустки (які нараховані позивачу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/6050/22), тому колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині обраного судом способу захисту права позивача у спірних правовідносинах.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом №580-VIII.
Відповідно до ст.3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.4 ч.10 ст.62 Закону №580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п.3 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.2 розділу VI Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення (п.6 розділу VI Порядку №260).
Також, за приписами статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, Порядком № 260 прямо визначено, що обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється, виходячи з відсоткового розміру місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Так само виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.
Відповідно до ч.5 ст.94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладено обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Тож, індексація є складовою грошового забезпечення поліцейських, яке у свою чергу враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічний правовий підхід щодо юридичної природи індексації та її врахування у складі грошового забезпечення при обчисленні такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні, викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, яка враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, суми індексації грошового забезпечення поліцейського, проведені за час несення служби, є складовими грошового забезпечення, а тому мають бути включені до обрахунку виплат грошової компенсації за не використані дні відпусток, а також одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 .
Доводи апелянта про те, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, установлені наказами станом на день звільнення і що включення будь-яких інших виплат при розрахунку одноразової грошової допомоги буде суперечити нормативно-правовим актам, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як відзначалося вище, в даному випадку індексація стосується не безпосередньо одноразової допомоги при звільненні, а безпосередньо грошового забезпечення позивача, з якого така допомога розраховується, що й є складовою, зазначеною самим апелянтом.
Тож, доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за не використані дні відпусток індексації грошового забезпечення, є помилковими.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році та 7 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік, що є підставою для задоволення вимог позивача в цій частині.
Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем встановленого ст. 122 КАС України строку, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій справі спір пов'язаний з оплатою праці позивача під час проходження та після звільнення його зі служби.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
Положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі № 280/6779/22.
Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), яку і належало застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Водночас Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX Кодекс законів України про працю доповнено главою XIX такого змісту: « 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, розпочався з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 26.02.2023, тобто в межах встановленого законодавством строку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску такого строку.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 по справі № 520/4300/23 - залишити без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін В.Б. Русанова