27 березня 2024 р. Справа № 440/9452/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/9452/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській обл.) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплатити їй суми пенсії, що підлягали виплаті та залишилися недодержаними ОСОБА_2 у зв'язку із його смертю;
- зобов'язати відповідача виплатити їй, як дружині померлого військового пенсіонера ОСОБА_2 , суму пенсії у розмірі 167 990,42 грн., що підлягала виплаті та залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо відмови виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ), суми пенсії, що підлягала виплаті, та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до ст. 61 Закону №2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягала виплаті, та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №440/7694/22.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовну у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пенсійний орган зазначив, що нараховані суми за життя ОСОБА_2 на виконання рішення суду Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/7694/22 можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження.
Вважає, що кошти, нараховані на виконання рішення суду, підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, обчислення пенсії ОСОБА_2 проведено згідно норм чинного законодавств та відповідно до документів пенсійної справи.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування зазначила, що ст. 61 Закону №2262-ХІІ на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок із виплати, зокрема дружині, суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, що мають право на отримання пенсії за цим законом та членах їх сімей і залишилися недоодержаною у зв'язку із його смертю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Полтавській обл. та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №440/7694/22, ГУ ПФУ у Полтавській обл. перерахувало ОСОБА_2 з 01.04.2019 пенсію згідно з оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП48356/2619 від 05.09.2022, нарахована сума доплати в розмірі 167980,42 грн.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18.04.2023 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.06.2023 ОСОБА_1 як дружина померлого пенсіонера звернулася до ГУ ПФУ у Полтавській обл. із заявою про проведення виплати недоодержаної суми пенсії покійного чоловіка відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Листом від 21.06.2023 відповідач повідомив позивача про те, що виплату нарахованих сум за життя ОСОБА_2 на виконання рішення суду Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/7694/22 можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , як дружині померлого пенсіонера, заборгованості по пенсійним виплатам, що підлягали йому виплаті, та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відмова у виплаті позивачці недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 є протиправною.
Колегія суддів погоджується такими з висновками суду першої інстанції та зазначає.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до ст. Закону №2262-ХІІ суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника
Згідно із ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок №3-1).
Згідно із абз. 3 п. 4 Порядку № 3-1, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Відповідно до абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Таким чином, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Поряд із цим, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-ІV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-ІV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є членом сім'ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_1 на день його смерті, отримує пенсію по втраті годувальника (довідка №217/0203-10 від 30.05.2023) та звернулась до пенсійного органу, у встановлений законодавством строк, із заявою в порядку ст. 61 Закону №2262-ХІІ, до якої додала: копію паспорта та картки РНОКПП; копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.05.2023; копію довідки ПФУ в Полтавській обл. від 30.05.2023; копію свідоцтва про укладення шлюбу; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копію детального розрахунку недоодержаної пенсії чоловіком за життя, яка виникла внаслідок перерахунок пенсії на підставі судового рішення.
Відповідач відмовив позивачці у виплаті недоотриманої її чоловіком сум пенсії вказавши, що нараховані суми за життя ОСОБА_2 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/7694/22 суми заборгованості можливо отримати в разі заміни сторони виконавчого провадження.
На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що відмова відповідача у виплаті позивачці недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 є протиправною, а не виплата нарахованих чоловіку позивачки сум пенсії станом на день смерті є підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом за захистом своїх прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сума пенсії, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 , є недоодержаною сумою пенсії у зв'язку з його смертю, та не включається до складу спадщини, а тому підлягає виплаті його дружині та заміна сторони в виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав позивачки.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачці пенсії нарахованої, але не виплаченої її померлому чоловіку, оскільки ст. 61 Закону №2262-ХІІ покладає на органи Пенсійного фонду України обов'язок із виплати, зокрема дружині, суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, та як наслідок зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській обл. виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до ст. 61 Закону №2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягала виплаті, та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №440/7694/22.
Посилання пенсійного органу на можливість отримання сум заборгованості пенсії ОСОБА_2 у разі заміни сторони виконавчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач звернулася щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 61 Закону №2262-ХІІ, а не щодо виконання рішення у справі №440/7694/22.
На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року по справі № 440/9452/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк