справа № 758/13225/23
провадження № 33/824/1894/2024
27 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року в складі судді Павленко О. О., в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
встановив:
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПта закрито провадження в справі у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
08.03.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 певний час знаходився за кордоном і не був проінформований про винесення постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року. Повернувшись до України, дізнався про винесення постанови суду та детально ознайомився з ним.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи, що діючим законодавством перебіг строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пов'язаний не з моментом отримання її копії, а з днем винесення постанови суду, то причини пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення, на які посилається ОСОБА_1 , не можуть розцінюватись судом апеляційної інстанції як поважні, оскільки встановлені у даній справі обставини не є такими, що об'єктивно свідчать про пропуск цього строку з поважної причини.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, в судове засідання він не з'явився, клопотань про відкладення від нього не надходило.
Таким чином, будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду справи, та при цьому не подаючи клопотання про відкладення розгляду справи, ОСОБА_1 мав би вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, втім самостійно не цікавився ні датою судового засідання, ні наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього.
ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою тільки 08.03.2024 року, більш ніж через місяць з дня її винесення, тобто поза межами строку, визначеного статтею 294 КУпАП, положення якої пов'язують обчислення строку на оскарження саме з днем винесення постанови, а не з днем, коли особа дізналась про її існування чи отримання копії оскаржуваного рішення. Так, строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року спливав 05.02.2024.
Посилання ОСОБА_1 , як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду на те, що він перебував за кордоном, а при поверненні на територію України дізнався про винесення постанови суду та детально ознайомився з нею, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Копію оскаржуваної постанови було отримано ОСОБА_1 09.02.2024, що підтверджується розпискою про отримання копії постанови (а.с.11). Проте з апеляційною скаргою останній звернувся лише 08.03.2024, тобто майже через місяць після отримання копії постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду не містить посилань на обставини, які б переконливо свідчили, що він був позбавлений можливості протягом встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП строку отримати копію оскаржуваної постанови в суді першої інстанції та реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду.
На думку апеляційного суду, вказані заявником обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, так як будь-яких об'єктивних перешкод для реалізації свого права на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, а в подальшому і оскарження прийнятої судом постанови в строки, визначені ст.294 КУпАП ОСОБА_1 не мав.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов'язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).
Суду не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, ОСОБА_1 не зазначені поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, тому клопотання задоволенню не підлягає.
Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами підлягає поверненню особі, що її подала.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 взадоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк