Постанова
Іменем України
26 березня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/2057/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області
від 26 червня 2023 року
в складі судді Тиханського О. Б.
у цивільній справі №372/3965/22 Обухівського районного суду Київської області
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками
В грудні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Козинської селищної ради звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом, в якому просив:
- усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами: 3223155400:03:005:0014 шляхом її повернення від ОСОБА_2 ; 3223155400:03:005:0006 шляхом її повернення від ОСОБА_1 ; 3223155400:03:005:0003, 3223155400:03:005:0004, 3223155400:03:005:0008 шляхом їх повернення від ОСОБА_3 ; 3223155400:03:005:0011 шляхом її повернення від ОСОБА_7 ; 3223155400:03:005:0007, 3223155400:03:005:0009 шляхом їх повернення від ОСОБА_4 ; 3223155400:03:005:0005 шляхом її повернення від ОСОБА_5 ; 3223155400:03:005:0012, 3223155400:03:005:0010, 3223155400:03:005:0015, 3223155400:03:005:0013 шляхом їх повернення від ОСОБА_8 ;
усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, що розташовані на території смт Козин Обухівського району Київської області шляхом скасування рішень:
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:005:0007, індексний номер 42198110 від 24.07.2018;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:005:0009, індексний номер 42198619 від 24.07.2018.
Позовна заява мотивована тим, що проект землеустрою по спірним земельним ділянкам не розроблявся, земельні ділянки розташовані в прибережній захисній смузі і відносяться до земель водного фонду.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 серпня заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд порушив норми процесуального права та розглянув справу за відсутності належних доказів повідомлення її про розгляд справи.
Судом не враховано, що вона є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки набула право власності на землю за відплатним договором в особи, яка на момент укладення договору правомірно володіла спірними земельними ділянками.
Судом також не враховано, що матеріали справи не містять належних доказів віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду.
Вказувала, що суд не взяв до уваги тієї обставини, що належна їй на праві власності земельна ділянка була предметом спору в іншій справі №372/243/21 та при ухваленні оскаржуваного заочного рішення не врахував обставин, встановлених судами в тій іншій справі №372/243/21.
Звернула увагу, що судовим рішенням у справі №372/243/21, яке набрало законної сили 21.02.2023, скасовано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:03:005:0006, що є предметом спору у даній справі, яка переглядається.
На думку ОСОБА_1 , оскільки на момент ухвалення оскаржуваного заочного рішення у даній справі вона не була власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 3223155400:03:005:0006, то вона є неналежним відповідачем у справі.
За наведених обставин просила скасувати заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник Київської обласної прокуратури - Батюк І. В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Пояснила, що згідно відомостей з державного реєстру ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки, а тому серед інших, позов теж пред'явлено до неї. Також пояснила, що в постанові Верховного Суду у справі про витребування спірних земельних ділянок вже встановлено факт того, що спірні земельні ділянки відносяться до водного фонду, а тому дана осбтавина не підлягає доведенню.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про день, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідач - ОСОБА_4 про день, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог ч. 11, ч. 12 ст. 128 ЦПК України.
Позивач - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, належним чином повіомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.
Ураховуючи викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та за відсутності представника позивача Козинської селищної ради.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_9 та прокурора Батюк І. В. , перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1687 з користування ТОВ «Лотос», ТОВ «Альфа-плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «Дана», ТОВ «ОК-інвест» та ЗАТ «ТІЗ-Топаз» вилучено земельні ділянки, загальною площею 15,7262 га, затверджено проекти землеустрою, розроблені ТОВ «Геоверв» щодо відведення земельних ділянок та передано їх єдиним масивом у власність для ведення особистого селянського господарства тринадцятьом фізичним особам, а саме: ОСОБА_11 (3223155400:03:005:0004), ОСОБА_12 (3223155400:03:005:0003), ОСОБА_2 (3223155400:03:005:0014), ОСОБА_13 (3223155400:03:005:0008), ОСОБА_14 (3223155400:03:005:0009), ОСОБА_15 (3223155400:03:005:0005), ОСОБА_16 (3223155400:03:005:0013), ОСОБА_17 (3223155400:03:005:0015), ОСОБА_18 (3223155400:03:005:0006), ОСОБА_19 (3223155400:03:005:0007), ОСОБА_20 (3223155400:03:005:0011), ОСОБА_21 (3223155400:03:005:0012), ОСОБА_22 (3223155400:03:005:0010).
В подальшому, частина із перелічених вище земельних ділянок, на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені на користь третіх осіб.
Так, ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:005:0003, 3223155400:03:005:0004, 3223155400:03:005:0008 відчужено на користь ОСОБА_3 (договори від 23.03.2010 №813, №795, №806 відповідно); ОСОБА_14 та ОСОБА_19 належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:005:0009 та 3223155400:03:005:0007 відчужено на користь ОСОБА_23 (договори від 22.03.2010 №715, №709 відповідно); ОСОБА_15 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:005:0005 відчужено на користь ОСОБА_5 (договір від 22.03.2010 №694); ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:005:0006 відчужено на користь ОСОБА_1 (договір від 23.03.2010 №937); ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:005:0011 відчужено на користь ОСОБА_7 (договір від 22.03.2010 №702); ОСОБА_21 в ОСОБА_22 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:005:0012,3223155400:03:005:0010, 3223155400:03:005:0015 3223155400:03:005:0013 відчужено на користь ОСОБА_8 (договори від 26.03.2010 №1447, №1342, №1433 відповідно).
В подальшому, ОСОБА_23 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:005:0007 та 3223155400:03:005:0009 відчужено на користь ОСОБА_24 , яким, у свою чергу, вказані земельні ділянки згідно договорів купівлі-продажу від 24.07.2018 №3397 та №3395 відчужено на користь ОСОБА_4 .
Відповідно до листа ТОВ «Геоверв», товариством укладався договір від 22.10.2009 по розробці проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, але у зв'язку з несплатою авансу за виконання робіт у повному обсязі вказаний проект із землеустрою не розроблявся. Будь-які інші договори про виконання землевпорядних робіт щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Обухівського району Київської області з початку діяльності і до цього часу ТОВ «Геоверв» не укладалися і роботи не виконувалися.
Таким чином, завдання на розроблення проекту землеустрою замовником затверджено не було, сам проект розроблено невстановленими особами без підписів виконавців робіт з використанням печатки ТОВ «Геоверв», яке вказану документацію не складало.
Проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області було вилучено ділянки, загальною площею 15,7262 га. Водночас, згідно з пунктом 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, що затверджена наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999, складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельних ділянок громадянам всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.
Проект землеустрою не містить відомостей про погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, в тому числі Козинською селищною радою, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу на зберігання межових знаків землевласникам відповідного зразка.
Спірні земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради. Водночас, орган місцевого самоврядування до процесу формування правовстановлюючих документів на землю та/або підписання будь-якої землевпорядної документації та/або реєстрації договорів купівлі-продажу оспорюваних земельних ділянок залучений не був.
Також, вказаний проект землеустрою, який затверджений Обухівською районною державною адміністрацією, з Козинською селищною радою ані як з суміжним землекористувачем, ані як з розпорядником земель державної (комунальної) власності не погоджувався, до ради не надсилався.
Судом також встановлено, що з аналізу інформації Управління Держземагентства в Обухівському районі від 15.10.2014 №1.1-24/217, Дніпровського басейного управління водних ресурсіввід 10.10.2014 №ІД/9-1298, проекту формування та меж Козинської селищної ради, встановлено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, оскільки розташовані у прибережній захисній смузі уздовж Канівського водосховища річки Дніпро.
Листами Головного управління Держземагентства у Київській області від 15.10.2014 №10-28-0.21-12312/2-14, Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області від 15.10.2014 №1.1-24/217, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 08.10.2014 №05/03-3432 надано графічні матеріали з відображенням фактичного стану освоєння земель, з яких вбачається, що рельєф місцевості та відповідно склад угідь земельних ділянок, що передані у власність у 2009 році тринадцятьом громадянам, було змінено шляхом проведення гідронамиву піску на земельні ділянки попередніх землекористувачів.
Крім того, проекти землеустрою на проведення державної землевпорядної експертизи не надходили, що підтверджується листом Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.10.2014, а обов'язкова землевпорядна експертиза проекту надання земель водного фонду у власність (користування) не проводилася.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2020 у справі №372/1036/15-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.11.2021, частково задоволено позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до Обухівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів про право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 №1204 в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також пункти 1, 3 розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1687.
В задоволенні позовної вимоги щодо витребування усіх оспорюваних земельних ділянок з незаконного володіння на користь позивача судами відмовлено з огляду на неефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави.
Судами усіх інстанцій у справі №372/1036/15-ц підтверджено викладені вище фактичні обставини справи та констатовано порушення вимог ст. ст. 26, 29 Закону України «Про землеустрій», ст. 9, 35 Закону України «Про державну землевпорядну експертизу», ст. 20, 21, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, ст. 80, 89 Водного кодексу України при відведенні спірних земельних ділянок водного фонду у приватну власність.
Зокрема, Верховний Суд в мотивувальній частині постанови 03.11.2021 у справі 372/1036/15ц зазначив: "Судами встановлено та не спростовано відповідачами, що спірні земельні ділянки, які передані у власність громадян на підставі оспорюваних розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 №1204 та від 21.12.2009 №1686, є землями водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в цивільному обороті.
Однак, з огляду на той факт, що позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду, відведену з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, а прокурор у даній справі звернувся до суду з віндикаційним позовом, позовні вимоги в частині витребування спірних земельних ділянок задоволенню не підлягають".
Звертаючись до суду з даним позовом, покурор посилався на те, що проект землеустрою не розроблявся, земельні ділянки розташовані в прибережній захисній смузі і відносяться до земель водного фонду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив вищевказані обставини, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема положнення ст. 58, 59, 83, 84 Земельного кодексу України та ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, врахував правові висновки, висловлені Верховним Судом в аналогічних справах, та як наслідок дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірні земельні ділянки, які відносяться до земель водного фонду та знаходяться в захисній прибережній смузі, набуто з порушенням вимог земельного та водного законодавства.
До того ж, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що обраний позивачем такий спосіб захисту, як повернення земельних ділянок від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , є належним способом захисту, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, де зокрема, зазначено, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі№ 372/1684/14.
Оскільки суд першої інстанції правомірно встановив, що право власності на спірні земельні ділянки набуто відповідачами з порушенням вимог законодавства, то з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 правомірно володіла спірними земельними ділянками.
При цьому, як вбачається з мотивувлаьної частини оскаржуваного заочного рішення, суд першої інстанції здійснив оцінку на предмет прпорційності втручання у право власності відповідачів та серед іншого, обґрунтовано вказав на те, що відповідачі в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст. ст. 1, 3, 4 Водного кодексу України) природних ознак (наявності річки Дніпро, Канівського водосховища, її берегових ліній, прибережно-захисних смуг) спірних земельних ділянок, знали або могли проявити розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що спірні земельні ділянки перебувають у межах прибережної захисної суги, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що належна їй на праві власності земельна ділянка, яка є предметом спору у даній справі, також була предметом спору в іншій справі №372/243/21. У тій іншій справі №372/243/21 судовим рішенням було скасовано її право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:005:0006. На думку ОСОБА_1 , оскільки на момент ухвалення оскаржуваного заочного рішення у даній справі вона не була власником спірної земельної ділянки, так як це право власності було скасовано на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, то вона є неналежним відповідачем у даній справі.
Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апеляційної скарги, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не подалава до суду першої інстанції судового рішення у справі №372/243/21, на яке посилається в апеляційній скарзі.
Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним та загальновідомим, вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції від 07.11.2022 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким скасовано державну реєстрацію права власності останньої на спірну земельну ділянку.
З Єдиного державного реєстру судових рішень також вбачається, що постанова Київського апеляційного суду від 12.12.2023 оскаржена ОСОБА_1. до Верховного Суду і ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 відкрито касаційне провадження.
Більш того, в суді апеляційної інстанції представник прокурора - Батюк І. В. пояснила, що позов подано до ОСОБА_1 , оскільки за відомостями державного реєстру земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:005:0006 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів, щодо належності цієї спірної земельної ділянки на праві власності іншій особі і такі докази не подавалися ОСОБА_1 до суд апеляційної інстанції на підтвердження доводів апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка не належить їй на праві власності.
Таким чном, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належних доказів повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи колегія суддів відхиляє.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 26 червня 2023 року, тобто в день ухвалення оскаржуваного рішення, подав клопотання, в якому зазначив, що дана справа №372/3965/22 призначена до розгляду на 26.06.2023, але з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, просив відкласти розгляд справи на іншу дату (том 2, а. с. 1).
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 було повідомлена про розгляд справи через свого представника ОСОБА_9 , який до того ж подав від імені ОСОБА_1 апеляційну скаргу та приймає участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.
Отже, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не була повідомлена про про розгля справи в суді першої інстанції, оскільки такі обставини спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість зусрічних позовних вимог не спростовують та фактично зводяться до власного тлумачення скаржником норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та незгоди з оцінкою наданою судом доказам наявним у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі відповідачка.
До того ж, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 377, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повна постанова складена 27 березня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська