25 березня 2024 року
м. Київ
провадження №33/824/1570/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області
в складі судді Ткаченка Д. В.
від 25 січня 2024 року
у справі №359/12101/23 Бориспільського міськрайонного суду Київської області
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
01 грудня 2023 року старшим сержантом поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №633479 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 01.12.2023, об 11 год. 08 хв., на автодорозі М-03, 43 км, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння.
В протоколі зазначено, що водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки з відеозапису вбачається відсутність ознак наркотичного сп'яніння, про які зазначено у протоколі, що вказує на формальне складання протоколу поліцейськими та перебування його у тверезому стані.
Вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять відомостей про відсторонення його від керування транспортним засобом. Рапорт поліцейського не є підтвердженням відсторонення від керування.
Зазначив, що єдиною причиною зупинки стало те, що він керував автомобілем поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, проте жодних інших ознак в його поведінці, які б вказували на наркотичне сп'яніння, не було.
Вважав, що суд безпідставно відхилив його посилання на висновок №2266 від 01.12.2023 та результати токсикологічного дослідження №4591 від 04.12.2023 згідно з якими він не перебував у стані наркотичного сп'яніння 01.12.2023.
За вказаних обставин просив скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Разом з апеляційною скаргою скаржник також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2025.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 вказував на те, що копію оскаржуваної постанови отримав в канцелярії суду 08.02.2024.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Як вбачається з матеріалів справи 25.01.2024 судом першої інстанції винесено оскаржувану постанову.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 13.02.2024, тобто з пропуском строку, передбаченим ст. 294 КУпАП.
Разом з тим, як вже зазначалось вище, в клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 08.02.2024.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, постанову винесено 25.01.2024 і матеріали справи не містять доказів отримання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що наведені скаржниками причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду є поважними.
Також суд враховує, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).
Ураховуючи викладене та виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та поновлення строку ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2024.
У судове засідання, призначене на 18.03.2024 ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений своєчасно та належним чином.
Від адвоката Костенка В. О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Хоч до клопотання не долучено доказів на підтвердження повноважень Костенка В. О. , як захисника ОСОБА_1., у розумінні ст. 272 КУпАП, та не долучено доказів поважності причин неявки в судове засідання, апеляційний суд, з метою дотримання прав ОСОБА_1 , відклав розгляд справи на 25.03.2024.
19.03.2024 адвокат Костенко В. О. звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, при цьому доказів на підтвердження повноважень, передбачених ст. 272 КУпАП, не долучив.
Також, 25 березня 2024 року адвокат Варава Ю. Ю. звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання, призначеного на 25.03.2024, в режимі відеоконференції, при цьому доказів на підтвердження повноважень, передбачених ст. 272 КУпАП, не долучив.
25.03.2024 у судове засідання, яке проводилося режимі відеоконференції адвокат Костенко В. О. на зв'язок не вийшов, а адвокат Варава О. О., який вийшов на зв'язок, до проведення засідання копію договору про надання правової допомоги, на підтвердження повноважень, не долучив.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 25.03.2024, з зазначенням поважних причин і такі докази до суду не подавалися. Також не звертався дол. суду із клопотанням про проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без його участі у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 01.12.2023, об 11 год. 08 хв., на автодорозі М-03, 43 км, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №633479 від 01.12.2023; направленням на огляд водія ОСОБА_1 , довідкою про встановлення відсутності факту повторності вчинення адміністративного правопорушення, копією постанови серії ЕНА №1047559 від 01.12.2023 за порушення ОСОБА_1 п. 9.8 ПДР України та відеозаписом з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано його винним за наявності висновку та результатів дослідження, що підтверджують факт перебування його у тверезому стані і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки наркотичного сп'яніння.
Згідно з п. 12 розділу 2 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, можуть фіксуватися технічними засобами відео фіксації.
Отже, з аналізу положень п. 12 розділу 2 та п. 2 Розділу 3 Інструкції вбачається, що у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок водія пройти такий огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_3 , а також факт відмови останнього від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації.
З вищенаведеного вбачається, що положення Інструкції пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння.
Отже, при виявленні ознак наркотичного сп'яніння у водія ОСОБА_1 у поліцейського виникла законна вимога до останнього щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, а у водія ОСОБА_1 виник обов'язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР України.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією подіїтехнічними засобами відеозапису.
Отже, у справі, що переглядається встановленню підлягають факти керування ОСОБА_1 автомобілем а також, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт відмови останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Як вже вказувалося вище, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №633479 від 01.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , 01.12.2023, об 11 год. 08 хв., на автодорозі М-03, 43 км, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Протокол підписаний ОСОБА_1 у відповідних графах без зауважень (а. с. 2).
З копії постанови серії ЕНА №1047559 від 01.12.2023 вбачається, що підставою зупинки ОСОБА_1 було те, що останній 01.12.2023, об 11 год. 08 хв., в м. Києві на автодорозі М-03, 43 км, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом (а. с. 3).
З направлення на огляд водія ОСОБА_1 до КНП ББЛІЛ вбачається, що у останнього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Огляд на стан наркотичного сп'яніння не проводився (а.с. 5).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що події, відображені у протоколі серії ААД №633479 від 01.12.2023, відбувалися під час дії воєнного стану. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Як на перевірку доводів скаржника, судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з бодікамери поліцейського, що містяться на СД-диску (а. с. 8), щодо яких суд зазначає наступне.
Відеозаписом зафіксовано, що поліцейський зупинив автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що останній, на автодорозі М-03 Київ-Харків, 46 км, керував автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар. Після перевірки документів та під час спілкування у поліцейського виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані наркотичного сп'яніння. Після чого поліцейський перевірив ознаки такого сп'яніння та для подальшої перевірки та встановлення обставин підтвердження чи спростування перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, поставив вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. На вимогу поліцейського в установленому законом порядку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 спочатку погодився, однак після доставлення його до медичного закладу категорично відмовився від проходження огляду.
Після чого, поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 що у випадку відмови від проходження огляду, водій порушить п. 2.5. ПДР за що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Також відеозаписом зафіксовано, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування транспортними засобами.
При цьому, зазначені вище протокол, направлення, довідка, постанова серії ЕНА №1047559 від 01.12.2023 та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП.
Апеляційний суд враховує доводи скаржника про те, що матеріали справи не містять письмових доказів, що свідчили б про відсторонення його від керування транспортним засобом шляхом евакуації автомобіля чи передачі керування іншій особі, однак скаржник сам визнав, що в його автомобілі не було пасажирів, яким би можливо було передати керування, а відеозаписом зафіксовано, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 про відсторонення його від керування транспортними засобами. Відсутність факту евакуації автомобіля на штрафмайданчик, за встановлених обставин відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку не може свідчити про порушення прав ОСОБА_1 та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол серії ААД №633479 відносно ОСОБА_1 складено за порушення п. 2.5 ПДР, тобто за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тобто у даній справі не підлягають встановленню та перевірці обставини перебування у стані наркотичного сп'яніння, оскільки такі обставини перевіряються судом у випадку порушення водієм п. 2.9.а ПДР України, в той час як у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, і перевірці підлягає саме обставина відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, за що і складено протокол відносно ОСОБА_1 .
З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо відсутності у нього ознак наркотичного сп'яніння, оскільки за обставин відмови від законної вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння перевірці підлягає факт саме порушення водієм п 2.5 ПДР, а не факт перебування чи ні у такому стані.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказів в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №633479 від 01.12.2023; направленням на огляд водія ОСОБА_1 , довідкою про встановлення відсутності факту повторності вчинення адміністративного правопорушення, копією постанови серії ЕНА №1047559 від 01.12.2023 за порушення ОСОБА_1 п. 9.8 ПДР України та відеозаписом з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, що наявний в матеріалах справи висновок КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», яким встановлено тверезий стан ОСОБА_4 є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Дійсно, матеріали справи містять висновок КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей полтавської обласної ради» №2266 від 01.12.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей полтавської обласної ради» в порядку самозвернення, згідно заяви 01.12.2023, о 19 год. 00 хв., був оглянутий лікарем та за результатами огляду встановлено тверезий стан у громадянина ОСОБА_1 (а. с. 16).
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 4 ст. 266 КУпАП, законом не передбачено проходження огляду у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду в порядку самозвернення, оскільки такий огляд проводиться на вимогу та в присутності поліцейського.
Відтак, суд першої інстанції вірно дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновок КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей полтавської обласної ради» №2266 від 01.12.2023не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, тобто порушення останнім п. 2.5 ПДР України.
З тих же підстав місцевий суд вірно не взяв до уваги результати медичного огляду 2266 від 01.12.2023 та результат лабораторного токсикологічного дослідження №4591 від 06.12.2023
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ф. Мазурик